Предмет освітньої політики. Об’єкти і суб’єкти освітньої політики, їх характеристика

Освітня політика – це сфера діяльності, пов'язана відносинами між соціальними групами щодо передачі новим поколінням накопиченого соціального досвіду, і трансляція культури. Предметом освітньої політики є відносини або система відносин, що виникають в процесі діяльності.

Відносини у галузі освіти – це врегульовані джерелами різних галузей законодавства правовідносини, покликані забезпечити функціонування системи освіти.

Юридичним змістом відносин у галузі освіти постають конкретні права та обов’язки учасників цих правовідносин.

Класифікація суспільних відносин у сфері освіти:

· конституційно-правові відносини – щодо визначення та здійснення державної освітньої політики та/або встановлення компетенції вищих державних органів у галузі освіти;

· адміністративні відносини, які виникають між суб’єктами управління та підпорядкування у галузі освіти;

· відносини соціального забезпечення учасників освітніх правовідносин;

· трудові відносини, у які вступають освітяни;

· цивільно-правові відносини щодо надання освітніх послуг;

· відносини з приводу авторських та суміжних прав;

· відносини, врегульовані сімейним правом, у тому числі в частині надання освіти у сім’ї;

· фінансові відносини, у які вступають навчальні заклади, їх структурні підрозділи, органи управління освітою, їх працівники;

· господарські відносини, у які вступають навчальні заклади, їх структурні підрозділи, органи управління освітою тощо;

· податкові відносини, у які вступають навчальні заклади, їх структурні підрозділи, органи управління освітою тощо;

· бюджетні правовідносини, у які вступають навчальні заклади, їх структурні підрозділи, органи управління освітою тощо;

· земельні відносини, у які вступають навчальні заклади, їх структурні підрозділи, органи управління освітою тощо;

· безпосередньо освітні правовідносини (педагогічні відносини як їх складову частину або тотожній феномен).

Перш ніж визначити об’єкт освітньої політики, слід зазначити, що вивчення процесів формування державної освітньої політики показує, що в загальному контексті освітня політика може розглядатися як форми, завдання, зміст діяльності держави, утілення нею власних повноважень в галузі розвитку освіти.

Виходячи з цього, об’єктом освітньої політики є освіта у її соціально-змістовному та діяльнісному вимірах (як цінність, як система, як процес, як результат); освіта як суспільне благо, як інтелектуальний і матеріальний ресурс суспільства, як система освітніх інституцій.

Об’єкти освітньої політики:

· Національні системи освіти, що офіційно закріплені в кожній державі

· Структурні елементи освіти.

· Міжнародні зв’язки національних систем освіти

Суб’єктами освітньої політики виступають – держава, національні спільноти, органи управління освітою, система освіти, світовий освітній простір, споживачі освітніх послуг – учні, їх батьки, структури, які отримують освіченого випускника.

До суб’єктів освітньої політики в Україні на державному рівні належать:

1) Верховна Рада України;

2) Президент України;

3) Кабінет Міністрів України;

4) Міністерство освіти і науки України;

5) інші центральні органи виконавчої влади;

6) Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим;

7) місцеві органи виконавчої влади;

8) органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.

Отже, у розвинених державах освітня політика є важливою частиною соціальної стратегії. Освіта й освітня політика, що спрямовує її розвиток, виходять на перший план у програмах державних реформ.