Тема 8. Сучасна світова філософія

Мета: Окреслити напрямки та основні проблеми сучасної світової філософії, розкрити зміст головних філософських вчень сучасності та їх перспективи в європейській культурі.

План.

1. Загальна характеристика та особливості сучасної філософії, її напрямки.

2. Позитивізм та неопозитивізм.

3. Психоаналіз та філософія життя.

4. Феноменологія.

5. Структуралізм та постструктуралізм.

Методичні вказівки до вивчення теми: слід усвідомити, що історико-філософський процес XIX-XX ст. знаходився під великим впливом течій, що наслідували раціоналістичні традиції європейської філософії, а також тих, що виступали проти абсолютизації розуму та раціоналізму («філософія життя», інтуїтивізм тощо).

Поруч з філософськими системами, що намагались поглибити та оновити принципи класичної філософії з різних позицій (марксизм, неокантіанство, неогегельянство, неотомізм), в другій половині XIX ст. активно розроблялись концепції некласичної спрямованості, в яких силі розуму протиставляється уявлення про інші провідні сили в розвитку людини: воля (у «філософії життя»), інтуїція (в інтуїтивізмі), інстинкти та підсвідоме (у фрейдизмі), безсвідомі структури (структуралізм та постструктуралізм). Антикласичні позиції були характерні також для екзистенціалізму, передвісником якого став один з найвідоміших критиків класичної філософії С. Кьєркегор (1813-1855). Ф.Ніцше (1844-1900) – напевно, найзначніша постать серед критиків класичної філософії та європейської культури в цілому. Вони й поклали основу філософським пошукам, які були названі пізніше посткласичними. Нові філософи піддали критичному аналізу раціоналістичну європейську культуру, науково-технічну цивілізацію, що вплинуло на перегляд засад європейського світогляду в XX ст. з основними напрямками посткласичної філософії докладно можна ознайомитись у підручниках (наприклад, Бичко А.К., БичкоІ.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001).

По закінченні вивчення теми слід знати основні тенденції розвитку сучасної філософії, її напрямки, представників та найвпливовіші концепції.

Ключові терміни та поняття: постмодерн, ірраціоналізм, позитивізм, неопозитивізм, лінгвістична філософія, психоаналіз, підсвідоме, надсвідоме, філософія життя, надлюдина, воля до влади, інтуїтивізм, життєвий порив, феноменологія, структуралізм, структура, біо-влада, епістемологія, смерть суб’єкта, кінець соціального, наратив, метанаратив, комунікативна філософія, after-постмодернізм.

Запитання та завдання для самоконтролю знань з теми:

1. Некласична європейська філософія другої половини XIX ст. – джерело формування сучасної філософської думки.

2. Загальна характеристика та особливості сучасної філософії, її напрямки.

3. «Філософія життя» Ф.Ніцше.

4. Фрейдизм та неофрейдизм (З. Фрейд, К. Юнг, Е. Фромм).

5. Інтуїтивізм А. Бергсона.

6. Герменевтика Х.Г. Гадамера.

7. Екзистенціалізм (М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю).

8. Постструктуралізм (М. Фуко, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда. Ж. Бодрійяр та інші).

Рекомендована література до теми:

Основна: 1 (с. 169-305), 6 (с. 182-240), 11 (с. 202-225), 12 (с. 172-207), 13 (с. 101-192), 17 (с. 159-185), 18 (с. 118-166), 19 (с. 128-185), 21 (с. 345-422)

Додаткова: 5, 12, 14, 22, 23, 27, 31, 39, 43, 45, 54, 58, 60, 65, 72, 74, 75, 76, 79, 83, 84, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 96, 97, 98, 111.

Тема 9.Онтологія.

Мета: Розкрити сутність та особливості проблеми буття (онтології) в історико-філософській ретроспективі та перспективі. Показати місце метафізичних проблем серед інших напрямків філософського знання.

План.

1. Сутність метафізичних проблем. Категорія буття як вихідне поняття метафізики.

2. Онтологічна проблематика в історії філософії, типи онтологій.

3. Категорійний ряд онтології.

4. Доля проблеми буття у XXI столітті.

5. Філософське тлумачення проблеми свідомості.

Методичні вказівки до вивчення теми: Вивчення теми логічно розпочати з розгляду філософської категорії «буття». За допомогою цієї категорії можливо виявити основні філософські ідеї щодо існування світу: 1) світ є, існує як необмежена цілісність; 2) природне й духовне однаково існують, і їх існування – умова єдності світу; 3) світ створює реальність, задану свідомістю і діяльністю людини. Іншими словами: за допомогою абстрактної категорії «буття» ми відходимо від загального, від відмінності природи й людини, тіла та духу, а також шукаємо загальне між ними, тобто зв'язок.

Протилежністю категорії «буття» виступає категорія «небуття».

Розуміння проблеми співвідношення людини та світу залежить від розгляду основних форм буття: буття речей, людини, духовне й соціальне буття. Вивчення буття – це тільки передумова розуміння єдності світу, і тому необхідно досліджувати основні елементи буття: матерію, рух, простір, час.

У філософії проблема матерії – одна з найважливіших. Істинного розуміння суті матерії та його удосконалення можна досягти шляхом співставлення понять «матерія» і «свідомість».

Необхідно з’ясувати складні питання руху матерії, виділити критерії класифікації її форм, пояснити сутність простору і часу, а також виявити специфіку філософського аспекту розгляду цих явищ: їх об’єктивний характер, особливості відображення у свідомості, діалектичний взаємозв’язок. Важливо переконатися у необхідності діалектичного розуміння єдності світу, яке глибоко вкорінене в сучасному природознавстві (на відміну від метафізичного розуміння, що бачить світ складеним з різних субстанцій, поділених між собою нездоланними межами). Діалектика, навпаки, стверджує єдність, взаємозв’язок всього з усим та розвиток всього у світі за певними законами. Матеріалістична діалектика виходить з того, що в основі всіх різноманітних явищ і процесів лежить рух єдиної матерії.

Проблема свідомості (друга частина теми) потребує усвідомлення органічного включення людини у світ природи, а отже, в буття. Звідси випливає можливість осмислення свідомості як властивості високоорганізованої матерії, найвищої форми відображення (матеріалістичне тлумачення). Особливу увагу слід приділити творчому характеру свідомості, розумінню того, що свідомість не лише відображує, а й створює світ.

Ключові терміни та поняття: онтологія, метафізика, матеріалізм, ідеалізм, буття, небуття, існування, матерія, рух, час, простір, дійсність, реальність, субстанція, мислення, соціальний простір та час, свідомість, самосвідомість.

Запитання та завдання для самоконтролю знань з теми:

1. Розкрийте сутність метафізичних проблем в історико-філософській ретроспективі та перспективі.

2. покажіть процес еволюції проблеми буття у філософії.

3. Дайте визначення поняттям онтології: існування, дійсність, реальність, субстанція, матерія, буття та небуття.

4. Покажіть єдність матерії, руху, простору, часу.

5. Розкрийте особливості тлумачення понять «соціальний простір» та «соціальний час».

6. Покажіть суспільно-історичну, творчу сутність свідомості (свідомість і діяльність, свідомість і спілкування, свідомість і мова, активність свідомості).

7. Дайте визначення поняттю «самосвідомість».

8. Висвітліть структуру свідомості.

9. Висловіть свої міркування відносно співвідношення духовного світу людини, свідомості і несвідомого.

10. В чому полягає проблема створення штучного інтелекту.

11. Розкрийте взаємозвязок свідомості, спілкування і мови.

Рекомендована література до теми:

Основна: 5 (с. 7-39; 41-66; 242-255), 8, 11 (с. 244-288), 12 (с. 255-277; 302-328), 13 (с. 253-276; 279-298), 17 (с. 315-431; 431-444), 18 (с. 186-201; 347-383; 201-221), 19 (с. 185-205; 273-283; 283-311), 21 (с. 133-153)

Додаткова: 1, 4, 5, 10, 15, 28, 32, 36, 41, 51, 57, 65, 69, 74, 98, 104, 112.

Тема 10. Гносеологія.

Мета: Обґрунтувати засади гносеології як філософського вчення про пізнання, розкрити особливості наукового пізнання як провідної форми освоєння світу людиною на сучасному етапі розвитку суспільства.

План.

1. Проблема можливості пізнання світу як головне питання гносеології.

2. Види пізнавальної діяльності.

3. Суб’єкт та об’єкт пізнання.

4. Раціональне та позараціональне пізнання.

5. Діалектика як метод пізнання.

Методичні вказівки до вивчення теми: Вивчаючи цю тему, слід усвідомити питання: чи спроможне наше мислення пізнати дійсний світ, адекватно відобразити дійсність у нашій уяві та в поняттях. Важливо також переконатись у необхідності свідомого ставлення до процесу пізнання.

При цьому слід засвоїти такі поняття, як «гносеологія», «об’єкт», «суб’єкт», «практика», «істина», «правда», «відносна істина», «абсолютна істина», «сенсуалізм», «раціоналізм», «релятивізм», «догматизм».

На початку необхідно розглянути сутність пізнання як філософську проблему, звернути увагу на можливості та межі пізнання.

Важливо усвідомити роль суспільної практики в процесі пізнання. Для кожного індивіда соціально-історична практика – це завжди вже існуюча реальність, що потребує вміння відображати її, рахуватися з нею, здійснювати свої індивідуальні плани у формах самого суспільства. Таким чином, основою пізнання є суспільна практика, саме ж пізнання являє собою активний процес ідеального освоєння дійсності, накопичення засобів зміни суб’єктивних образів у вигляді знань.

Фіксуючи відмінність видів пізнавальної діяльності, потрібно підкреслити їх єдність, неможливість існування історично більш розвинутих та складних форм без простих та менш розвинутих. Кожен з видів пізнавальної діяльності виконує тільки йому притаманну функцію, без реалізації якої суспільство існувати не може.

Треба розкрити специфіку творчості та інтуїції як ірраціональних засобів пізнання. Проаналізуйте такі важливі пізнавальні процедури, як пояснення та розуміння, а також покажіть роль герменевтики (вчення про розуміння смислу та значення тексту) в процесі пізнання.

Розглядаючи проблему істини, виявіть її об’єктивний характер, співвідношення в ній моментів відносного та абсолютного знань, а також діалектичний взаємозв’язок відносної та абсолютної істин. Необхідно звернути увагу на зв'язок істини, оцінки та цінностей, важливість досягнення об’єктивної істини в усіх сферах діяльності та пізнання.

Ключові терміни та поняття: гносеологія, агностицизм, гносеологічний оптимізм, гносеологічний песимізм, скептицизм, епістемологія, дискурс, буденне пізнання, наукове пізнання, наука, суб’єкт пізнання, об’єкт пізнання, раціоналізм, ірраціоналізм, діалектика, метод, методологія.

Запитання та завдання для самоконтролю знань з теми:

1. В чому полягає проблема можливості пізнання світу? Чому це – головне питання гносеології.

2. Що таке епістемологія?

3. Дайте визначення скептицизму, агностицизму та гносеологічному оптимізму.

4. Назвіть основні форми, методи та рівні пізнання.

5. Розкрийте специфіку наукового пізнання.

6. Порівняйте раціональне та позараціональне пізнання.

7. Розкрийте роль інтуїції у процесі пізнання (за А.Бергсоном).

8. Висвітліть філософську інтерпретацію проблеми істини.

9. Проілюструйте прикладами співвідношення істини і правди.

10. Наведіть відомі вам форми і методи наукового пізнання.

11. Сформулюйте основні концепції розвитку науки.

12. Покажіть різноманітність методів філософії (діалектика, метафізика, софістика, еклектика).

13. Сформулюйте основи класичної діалектики Г.В.Ф. Гегеля (принципи, категорії та закони).

14. Покажіть особливості тлумачення процесу пізнання сучасними філософами (напр., М. Фуко).

Рекомендована література до теми:

Основна: 5 (с. 255-273), 8, 11 (с. 288-306), 12 (с. 328-352), 13 (с. 353-384), 17 (с. 445-478), 18 (с. 261-284; 296-335), 19 (с. 312-332), 21 (с. 153-170)

Додаткова: 6, 15, 23, 26, 36, 37, 46, 48, 55, 56, 67, 69, 70, 87, 102, 104.