Тема 12. Соціальна філософія

Мета: Вивчити основні концепції соціальної філософії, розкрити особливості сучасної інтерпретації соціально-філософських проблем та перспективи розвитку цієї галузі знання.

План.

1. Поняття соціального та засади соціальності в історії філософії.

2. Структура суспільства.

3. Основні сфери суспільного життя, їх зв’язок та взаємодія.

4. Поняття соціальних явищ, процесів та інститутів.

5. Сучасне тлумачення соціально-філософських проблем.

Методичні вказівки до вивчення теми: На початку вивчення теми зверніть увагу, що аналіз суспільства потребує вивчення його як цілісного організму, елементи якого не тільки взаємодіють один з одним, а й знаходяться в підпорядкуванні, у відношенні «первинне – вторинне». При цьому філософським питанням виявляється проблема взаємовідносин свідомості і буття, суб’єктивних вимірів людини та об’єктивних умов її діяльності.

Необхідно чітко уявити особливість суспільних явищ, на відміну від закономірностей природи.Аналізуючи різні точки зору на розвиток суспільства, треба мати на увазі реальну складність суспільних процесів, історичний характер відокремлення духовного виробництва від матеріального та закріплення у свідомості людей уявлень про вирішальне значення свідомості в житті суспільства.Такий погляд має місце в багатьох філософських школах. Однак, слід зауважити, що в класичній філософії вивчення історичного процесу з наукової точки зору починається лише в німецькій класичній філософії, котра виділила проблему об’єктивних умов історичного процесу. Спочатку І. Кант, а потім Г.В.Ф. Гегель чітко поставили цю проблему: інтереси, воля, бажання людей - різноспрямовані, але хаос випадковостей – тільки зовнішній малюнок історії, за яким ховається внутрішня логіка історичного процесу.

К. Маркс та Ф. Енгельс, інтерпретуючи доробки німецьких класиків, поклали в основу історичного процесу економічні фактори, підкреслили вирішальну роль способу виробництва в суспільно-економічних формаціях.

Треба мати на увазі, що такі підходи не є єдино можливими способами вивчення всесвітньої історії. Історичний досвід свідчить, що хід суспільного розвитку, різноманітність суспільного життя не вписуються в схеми із суворо детермінованими законами.

Деякі філософи, наприклад, О. Шпенглер, А. Данилевський, вважали основою дослідження історії інші фактори - рівень розвитку культури. Та якими б підходами не користувалися філософи, історія суспільства постає як своєрідна цілісність – всесвітньо-історичний процес, як історія людства, де кожний наступний етап постає складнішим за попередні.

Ключові терміни та поняття: соціум, суспільство, соціальна структура, сфери суспільного життя, економічна сфера, соціальні явища, соціальні процеси, соціальні інститути, «смерть соціального», науково-технічна революція, постіндустріальне суспільство, інформаційне суспільство, глобалізація, «кінець історії».

Запитання та завдання для самоконтролю знань з теми:

1. Визначте поняття суспільства та охарактеризуйте його особливості.

2. Які ви знаєте сфери суспільного життя, покажіть їх зв’язок та взаємодію.

3. В чому полягає проблема спрямованості розвитку суспільства?

4. Покажіть проблемність буття людини в соціумі, використовуючи поняття «відчуження», «конфлікт», «гармонійність».

5. Розкрийте роль глобалізації та інформаційної революції як чинників трансформації сучасного суспільства.

6. Розкрийте причини та спрямованість філософської критики ідеї суспільного прогресу.

7. Висвітліть засади формаційного підходу до історичного розвитку.

8. Розкрийте сутність етнології та геополітики як підстав цілісності і суперечливості сучасного світу.

9. Як ви розумієте концепцію «смерті соціального»?

10. Покажіть основи взаємодії людини, суспільства і природи в умовах глобалізаційних конфліктів.

11. Висвітліть шляхи розв‘язання глобальних проблем сучасності.

12. Які інтерпретації концепту «кінця історії» ви знаєте? Аргументуйте своє ставлення до них.

Рекомендована література до теми:

Основна: 5 (с. 67-191), 8, 11 (с. 326-394), 12 (с. 352-401), 13 (с. 444-476), 15, 17 (с. 478-573), 18 (с. 335-405), 19 (с. 247-260), 21 (с. 182-209)

Додаткова: 9, 11, 17, 18, 19, 20, 29, 34, 42, 44, 49, 50, 60, 63, 64, 65, 66, 73, 81, 82, 92, 94, 95, 101, 109, 110, 114.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ, ЛІТЕРАТУРА

Методичні рекомендації до семінарських занять. Семінарські заняття – одна з основних форм роботи студентів. Майте на увазі, що кількість семінарів з філософії в два рази перевищує кількість лекцій, отже, теми семінарських занять охоплюють набагато ширше коло питань, аніж це висвітлюється в лекціях. Готуватися до семінарів слід за наведеними нижче планами, де пропонуються питання для обговорення на заняттях, теми доповідей та списки літератури до кожного заняття. До кожного семінару необхідно виконувати самостійну роботу (усну чи письмову), завдання до якої також наводяться нижче. Своєчасне її виконання є обов’язковим, бо дає можливість вивчити саме те коло питань, яке буде обговорюватись на кожному конкретному занятті. Також до кожного заняття наводиться перелік тем доповідей, які студенти обирають за власним бажанням, але так, щоб всі на протязі семестру виступили з доповідями. До семінарів слід готуватися, використовуючи конспекти лекцій, навчальну та науковоу літературу.

Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи студентів (СРС): В умовах кредитно-модульної системи навчання великий обсяг роботи виконується студентами самостійно. Особливість виконання самостійних робіт з філософії полягає в необхідності ґрунтовного опрацювання основної та додаткової літератури з теми, а також першоджерел.

В процесі виконання самостійної роботи необхідно глибше, аніж це можливо під час аудиторних занять, опанувати філософськими знаннями, набутими людством, шо дозволить відкоригувати власний світогляд згідно з провідними концепціями цієї науки.

В процесі роботи необхідно приділяти увагу адекватному усвідомленню поставлених завдань (якщо завдання не зрозуміле, необхідно звернутися за додатковою консультацією до викладача), а також акуратному їх виконанню відповідно до методичних рекомендацій.

Для правильної організації самостійної роботи необхідно спочатку ознайомитись із темою, завданням, організацією контролю, критеріями оцінювання. Після цього приступати до пошуку рекомендованої літератури, для чого звернутися до бібліотеки ХІБС, електротеки (папка «Філософія» – папка «Філософські тексти») або до бібліотеки ім. Короленка. В процесі вивчення літератури слід робити виписки цитат по темі самостійної роботи, зазначаючи автора та назву джерела. Нарешті, можна приступити до оформлення самостійної роботи згідно з медодичними рекомендаціями (складати конспект, заповнювати таблицю, складати тези тощо).

Не слід забувати про терміни подання робіт для перевірки. Результати самостійної роботи перевіряються на семінарських заняттях поряд з іншими видами робіт. СРС виконується в окремому зошиті або усно. Результати виконання усних завдань СРС перевіряються у формі вибіркового опитування на семінарських заняттях. Результати виконання письмових завдань перевіряються на семінарських заняттях вибірково, а на останньому семінарському занятті всі студенти надають зошити для самостійних робіт викладачу, який перевіряє їх у триденний термін. Результати виконання СРС зараховуються в якості поточних балів. Максимальна кількість балів за СРС дорівнює 5. Нижче наводиться перелік завдань СРС до кожної теми, методичні поради щодо виконання кожної роботи та питання і завдання для самоперевірки знань, за якими студент може перевірити, чи достатнього рівня знань він набув після виконання СРС; також наводиться рекомендована література з теми.

Методичні рекомендації до підготовки доповіді. Одним із різновидів самостійної роботи студентів є підготовка доповідей та виступи з ними на семінарських заняттях. До кожного заняття студентам пропонується перелік тем доповідей, серед яких вони обирають теми за власним бажанням для підготовки до наступного заняття (до 3 виступів на одне заняття). Доповідь готується студентом самостійно, при цьому він звертається за консультаціями до викладача, якщо має труднощі в підготовці. Готувати доповідь слід за таким алгоритмом:

1)Усвідомити сутність своєї теми.

2)Ознайомитись зі списком літератури до семінару, обрати праці за темою своєї доповіді, знайти їх у бібліотеці або в електротеці (Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін – філософія – філософські тексти), де розміщена бібліотека наукових праць в електронному вигляді. Можна залучати Інтернет – ресурси, але ні в якому разі – сайти рефератів. Необхідно прочитати 2-3 наукові праці (статті або першоджерела) за темою своєї доповіді, роблячи з них виписки для цитування.

3). На основі прочитаного сформулювати власне бачення досліджуваної проблеми, обміркувати аргументи на захист своєї позиції.

4). Приступити до написання доповіді. В тексті спочатку реферативно (обираючи головні ідеї та підкріплюючи їх цитатами з прочитаної літератури) викласти бачення проблеми науковцями. В другій частині доповіді сконцентрувати увагу на викладі власного бачення проблеми та своїх аргументах. Слід звернути увагу, що тривалість виступу з доповіддю на семінарі не повинна перевищувати 10 хвилин, отже, обсяг письмового тексту не повинен перевищувати 3-4 сторінки. Для утримання уваги аудиторії при виступі з доповіддю слід додати до тексту декілька цікавих фактів або прикладів в якості ілюстрації. Можна також зробити супроводження у вигляді презентації (про це слід заздалегідь повідомити викладача для замовлення технічного забезпечення).

5) Прочитати доповідь дома вголос з годинником, відмічаючи, скільки часу вона триває. Якщо необхідно, підкоригувати обсяг доповіді.

6) Оформити доповідь письмово.

З доповіддю студент виступає під час семінару. Після виступу проводиться обговорення доповіді, доповідач відповідає на питання аудиторії.