Особливості взаємодії з дитиною під час оцінки її потреб

● захист друзів від неприємностей;

● прагнення завоювати визнання та інтерес із боку оточуючих;

● бажання не створювати неприємну ситуацію;

● уникнення сорому і ганьби;

● охорона особистого життя, своєї приватності;

● прагнення довести свою перевагу над кимось, у чиїх руках сила, влада та ін.

Велике значення для подальшої успішної соціальної роботи з дитиною і сім’єю має якість першої зустрічі з дитиною з метою оцінки її потреб. Зібрана і записана на даному етапі інформа-

ція є надзвичайно важливою, а перші контакти з дитиною – ключові.

Якщо з перших хвилин спілкування з дитиною проявити максимум уваги, доброзичливості, знайти правильний підхід до побудови діалогу, то шанси на встановлення подальшого емоційно-

го контакту будуть досить високими. Слід пам’ятати, що кожна негативна оцінка, “комунікатив- ний бар’єр” у разі високої тривожності, емоційності дитини, викликаної, наприклад, нещодавно пережитою травмою і втратою родинного середовища, віддаляють соціального працівника від дитини і ускладнюють процес оцінки.

Слід зазначити, що батьки мають бути повідомлені про проведення бесіди з їхньою дитиною, місце і час спілкування, ознайомлені з методами оцінки, переліком запитань, що будуть постав- лені дитині. Соціальний працівник має отримати згоду батьків (опікунів, піклувальників) щодо проведення оцінки потреб їхньої дитини. За бажанням батьків і згодою дитини вони можуть бути присутніми під час бесіди, але лише у якості спостерігачів.

Бесіда з дитиною має тривати від 30 хв до 1 год залежно від її віку. Окрім аналізу індикаторів показників кожного компонента Моделі оцінки, завдання бесіди виявити швидкість реакції дити-

ни, її вміння зосереджуватися, слухати, мовленнєві здібності, пам’ять тощо.

Необхідно зауважити, що стиль спілкування з дитиною значно відрізняється від стилю спіл- кування з дорослими. Розмову з дитиною потрібно здійснювати у простий, прийнятний для неї спосіб, що відповідає її віковим особливостям. При необхідності доцільно повторювати, спро- щувати, пояснювати детальніше сутність свого запитання; дозволяти дитині, у свою чергу, за- давати багато запитань.

Орієнтовні запитання для дітей віком 6–11 років

1. Чим ти найбільше любиш займатися?

2. Назви те, що, на твою думку, ти вмієш робити найкраще?

3. Що, на твою думку, тобі не вдається робити добре, чому?

4. Тобі важливо, що кажуть про тебе інші діти та дорослі?

5. Як ти реагуєш на те, що про тебе кажуть?

6. Як ти думаєш, чи потрібні дитині друзі?

7. Яких друзів ти маєш?

8. Чому ти дружиш із ними?

9. Чи сваришся ти з іншими дітьми? Чому?

10. Як ти себе поводиш, коли тебе хтось кривдить чи несправедливо сварить?

11. Що тебе найчастіше радує?

12. Що тебе найчастіше засмучує?

13. Чи подобається тобі ходити до школи?

14. Які твої улюблені навчальні предмети?

15. Які предмети тобі важко готувати, чому?

16. Якби в тебе була чарівна паличка, які б три мрії ти хотів здійснити?

Особливості взаємодії з дитиною під час її потреб 39

Орієнтовні запитання для дітей від 12 років і старших

1. Чим ти найбільше любиш займатися?

2. Назви те, що, на твою думку, ти вмієш робити найкраще?

3. Що, на твою думку, тобі не вдається робити добре, чому?

4. Тобі подобається красиво виглядати?

5. Що ти робиш для того, щоб бути гарним?

6. Тобі важливо, що кажуть про тебе інші діти та дорослі?

7. Як ти реагуєш на те, що про тебе кажуть?

8. Чи маєш ти друзів?

9. Чому ти дружиш із ними?

10. Хто з дорослих є важливим у твоєму житті?

11. Чи сваришся ти з іншими дітьми? Чому?

12. Як ти себе поводиш, коли тебе хтось кривдить чи несправедливо сварить?

13. Що в собі тобі найбільше подобається?

14. Як ти вважаєш, що в собі, своїй поведінці тобі потрібно змінити на краще?

15. Що тебе найчастіше радує?

16. Що тебе найчастіше засмучує?

17. Які твої улюблені навчальні предмети?

18. Які предмети тобі важко готувати, чому?

19. Чи хотів би ти щось змінити в своєму житті? Якщо так, то що? [19].

Ставлячи дитині запитання, соціальний працівник має бути впевненим у адекватному (точно- му) розумінні нею усіх слів і термінів, що використовуються. При цьому нерідко запитання ви- магатимуть переформулювання, розширення чи уточнення. Не завжди доцільно задавати прямі запитання.

У дітей часто виникає бажання дати таку відповідь, щоб дорослі залишилися задоволені нею. Наприклад, на запитання “Чи вранці ти робиш зарядку?” діти, як правило, дадуть позитив-

ну відповідь. Натомість, на перефразоване запитання “Що ти зазвичай робиш ранці?” відповіді цих самих дітей щодо зарядки можуть бути дещо іншими.

Під час спілкування з дитиною з метою оцінки її потреб соціальний працівник має:

● СЛУХАТИ дитину;

● ВІРИТИ дитині, навіть, якщо вона фантазує, – подумайте, що вона хоче цим сказати;

● ГРАТИ з дитиною (діти надають перевагу грі, а не формальній розмові);

● ВИКОРИСТОВУВАТИ ВІДКРИТІ ЗАПИТАННЯ, де можливо й наскільки можливо – будьте обережні із запитаннями “Чому?”, оскільки вони часто сприймаються дітьми як звинувачення;

● намагатися СІСТИ так, щоб очі знаходилися НА ОДНОМУ РІВНІ з очима дитини – увійдіть

у світ дитини і зрозумійте його;

● СТВОРИТИ дитині безпечні умови (відчуття безпеки) у місці, де відбудеться зустріч, бесі-

да;

● із самого початку домовитися щодо КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ інформації і значення дотри-

мання цього принципу для обох сторін;

● БУДУВАТИ ВЗАЄМНУ ДОВІРУ поступово, відповідно до потреб дитини – діти не довіря- ють вам лише тому, що ви – доросла людина.

Обладнанням (необхідними матеріалами) для проведення оцінки потреб дитини є: папір, ко- льорові олівці, маркери, фломастери. При цьому слід пам’ятати, що малюнки дитини – безцінне

джерело інформації. Допомагають дітям розповісти про себе казки, улюблені телепередачі, уявні персонажі. Дитина, яка розказує про друзів чи знайомих, як правило, має на увазі себе і свої пе- реживання.

Для роботи з дитиною стане у нагоді сімейний фотоальбом, доцільно використовувати методи аплікації, виконання колажу, арт-терапії тощо. Корисним інструментом, що допомагає зрозуміти дитину (особливо прийомну, дитину-вихованця, влаштовану під опіку / піклування), є метод за- повнення таблиці “Історія втрат” [33, с. 105].

Дитина має розуміти, що до неї ставляться як до особистості, що вона – партнер соціального працівника. Обов’язковою умовою проведення оцінки потреб дитини є її подальше залучення до вироблення пропозицій до Індивідуального плану роботи з клієнтом. Дитина висловлює пропо- зиції щодо дій, заходів, які, на її думку, допоможуть подолати складну життєву обставину, а со- ціальний працівник узагальнює їх та знайомить дитину з остаточним варіантом плану роботи.

Вся інформація, що отримана соціальним працівником у ході оцінки, має бути зафіксована

у відповідних формах (див. розділ 4).