Життєві орієнтири і обмеження

Цей показник окреслює, яким чином батьки допомагають дітям у розвитку вмінь та навичок управління власними емоціями і поведінкою: демонструють і моделюють позитивну поведінку, взаємодію з іншими людьми; здійснюють контроль за власними емоціями, визначають певні кор- дони у поведінці; формують у дитини здатність протидіяти негативному впливові. При цьому особливо цінним для дитини є створення батьками можливостей для самостійного регулювання власних емоцій та поведінки. Обов’язком батьків є надавати дитині життєві орієнтири для фор- мування й утвердження моральних цінностей, розвитку совісті; зміцнювати її прагнення і нави- чки піклування про інших, дисципліни і гнучкої поведінки.

Враховуючи зазначене, соціальний працівник має проаналізувати:

● які методи, стиль виховання використовує сім’я, і чи відповідають вони віку, потребам, ха- рактеру дитини (з огляду на історію її життя);

● якою батьки уявляють модель позитивної поведінки дитини, що, на їх думку, не можна ро- бити;

● яким чином батьки прививають дитині вміння дотримуватися моральних чи суспільних норм.

Важливо вивчити методи управління поведінкою дитини (жорстокі, демократичні, лібераль-

ні); існування (чи відсутність) правил (традицій) у житті сім’ї, послідовність вимог до дитини тощо.