Педагогічна майстерність

Професіоналізм людини у будь-якій сфері діяльності багато в чому залежить від рівня сформованості майстерності. Цей чин­ник важливий передусім у педагогічній діяльності. К.Д. Ушинський писав: "Усяка практична діяльність, що прагне задоволь­нити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключні риси її природи, це вже мистецтво. У цьому розумінні педагогі­ка буде, звичайно, першим, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини й людства — їхнє прагнення до вдосконалень у самій людській природі: не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдоско­налення самої природи людини — її душі й тіла; а вічно пере­дуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина.

Педагогічна майстерність тісно переплітається із поняттям "педагогічне мистецтво". Помилково бачити лише у прямій ієрархічній залежності цих понять педагогічне мистецтво — найвищий етап прояву майстерності. Насправді зв'язок між ними не прямолінійний, а діалектично зумовлений. Важливо заглибитись в етимологічну сутність цих понять.

У тлумачному словнику В. Даля знаходимо таке пояснення слова "мистецтво": "Искусный, относящийся к искусу, опыту, испытанию, искусившийся, дошедший до умения или знания многим опытом; хитро, мудрено, замысловато сделанный, мас­терски сработанный, с умением и с расчетом устроенный".

Українська енциклопедія дає таке визначення поняття "ми­стецтво": "Мистецтво — одна із форм суспільної свідомості, складова частина духовної культури людства, специфічний рід практично-духовного освоєння світу. Мистецтво відносять до всіх форм практичної діяльності, коли вона здійснюється вміло, майстерно, вправно не лише в технологічному, але й в естетич­ному сенсі".

Важливо зазначити, що мистецтво характерне для будь-якої форми практичної діяльності, передусім для педагогічної.

Майстерність — це високе мистецтво, довершене уміння в певній галузі.

Як бачимо, поняття мистецтва і майстерності тісно перепліта­ються, взаємозумовлені. Мистецтво може виявлятися через май­стерність, а в майстерності у свою чергу проглядаються певні елементи вправної діяльності.

Мистецтво пов'язане передусім з творчим проявом особис­тості, який ґрунтується на емоційній сфері діяльності та спря­мований на пробудження та формування емоційних почуттів. З цього приводу К.Д. Ушинський писав: "Наука лише вивчає те, що існує або існувало, а мистецтво прагне творити те, чого ще немає, і перед ним у майбутньому майорить мета й ідеал його творчості.

Педагогічна майстерність — це досконале, творче виконан­ня педагогом-вихователем своїх професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціаль­но-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня її інтелектуального і морально-духовного розвитку.

Педагогічну майстерність не можна пов'язувати з якимось особливим даром, ототожнювати з вродженими якостями. Адже якості не передаються за спадковістю. Людина через геннохромосомну структуру отримує лише задатки, генотипні утворення, які є передумовою розвитку і формування певних якостей. До того ж педагогічна професія є масовою, і тут не можна поклада­тися на талант окремих індивідуальностей. Тому мав рацію A.C. Макаренко, коли писав: "Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спе­ціальність, якої треба навчитись, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта.

Педагогічна майстерність включає низку структурних ком­понентів: морально-духовні вартості; професійні знання, соціально-педагогічні якості, психолого-педагогічні уміння, педаго­гічну техніку.

Морально-духовні вартості. Чеський педагог Я.А. Коменський (1592—1670) на основі аналізу надбань народів Європи в галузі освіти здійснив глибоке наукове обґрунтування дидак­тичних і організаційних засад навчання підростаючого поколін­ня. Це поклало початок дидактично-освітній революції у всьо­му світі. Діяльність освітніх закладів була зосереджена навко­ло проблеми оволодіння людиною певною сумою знань, умінь і навичок з урахуванням рівня розвитку науки та соціально-економічних потреб. Питання виховання молоді, формування в особистості високих морально-духовних якостей залишалися поза увагою педагогів. Утверджувалась думка, що участь моло­дої людини в освітньому процесі автоматично забезпечує її ви­ховання. Та навіть оплата праці педагогів на різних рівнях (за­гальноосвітня школа, професійні навчальні заклади) здійсню­валась і нині здійснюється, по суті, за навчальну діяльність.