Любов до предмета, який викладається, потреба в знан­нях, у систематичній самоосвіті

...Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні по­люблять тебе, а ти виховаєш їх; але якщо ти сам не любиш її, то скільки б ти не змушував учити, наука не здійснить виховного впливу (Л.М.Толстой)

Учитель... може виховувати і навчати доти, допоки сам працює над своїм вихованням і освітою (К.Д. Ушинський).

7. Здатність до міжособистісного спілкування, ведення діалогу, переговорів, наявність педагогічного такту, що визначає стиль поведінки учителя, спричиняє упевненість учнів у доброзичливості вчителя, його чуйності, доброті, толерантності.

Периферійні якості:

? Привітність.

? Почуття гумору.

? Артистизм.

? Мудрість (наявність життєвого досвіду).

? Зовнішня привабливість.

Сукупність якостей учителя створює його авторитет. Ав­торитет педагога, як і авторитет представника будь-якої іншої професії, здобувається наполегливою працею. Якщо в межах інших професій звично звучить вислів «визнаний у своїй галузі авторитет», то у педагога може бути лише авторитет особис­тості.

Негативні якості:

e Байдужість до вихованців.

e Упередженість – виділення із середовища учнів «люби­мечиків» і «осоружних», прилюдне вираження симпатій і антипатій стосовно вихованців.

e Зарозумілість – педагогічно недоцільне підкреслення власної вищості над учнем.

e Мстивість – властивість особистості, яка проявляється у намаганні зводити особисті рахунки з учнем.

e Неврівноваженість – невміння контролювати свої тим­часові психічні стани, настрій.

e Байдужість до предмета, який викладається.

e Розсіяність – забутливість, незібраність.

Професійні протипоказання:

ü Наявність шкідливих звичок, соціально небезпечних для суспільства (алкоголізм, наркоманія тощо).

ü Моральна неохайність.

ü Рукоприкладство.

ü Грубість.

ü Некомпетентність у питаннях викладання і виховання.

ü Обмеженість світогляду.

ü Безпринципність.

ü Безвідповідальність.