Соціальна нерівність та її види

Вивчаючи зміст цього питання, слід звернути увагу на ту обставину, що соціальна політика служить розв’язанню проблем, пов’язаних із соціальною нерівністю. А під нерівністю в соціальному плані слід розуміти неоднакові можливості доступу до матеріальних благ, влади і престижу. Міру рівності та нерівності в життєвому становищі різних соціальних груп виражає поняття справедливості. У соціально-економічній літературі це поняття розглядається по-різному, і на це слід звернути особливу увагу.

Ринкова економіка породжує цілу низку соціальних проблем. Пом’якшення цих проблем або їх розв’язання потребує певної соціальної політики, яка є складовою «нової теорії добробуту» А.Пігу, теорій соціального ринкового господарства, «соціальної держави» тощо.

У подальшому засвоєнні матеріалу теми слід звернути увагу на проблеми соціальної політики в Україні. На жаль, в Україні соціальна політика більше декларується, ніж проводиться.

Соціальна політика не перебуває в центрі уваги державної діяльності. За рахунок соціальної сфери здійснюються первинне нагромадження капіталу й забезпечення ринкової трансформації економіки. Рівень життя різко впав, значна частина населення має доходи нижчі за прожитковий мінімум. Значно скоротилася середня тривалість життя населення, зменшилась його чисельність. У суспільстві панує напруження, багато людей перебуває в психологічно депресивному стані. Ринкові цінності не приваблюють значну частину населення. У зв’язку з цим Україні слід привести національну соціально-економічну політику у відповідність із тими основними принципами, на яких ґрунтується діяльність соціальної держави. Вони такі:

· довіра до регулятивних можливостей ринкового механізму (попиту, пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції);

· відповідальність держави за насліки соціальної діяльності;

· визначення економічної свободи людини і, відповідно, прав найманих працівників, підприємців і їхніх профспілок на тарифну автономію за умови соціального партнерства;

· забезпечення прав на участь працівників в управлінні виробництвом, державному й суспільному житті;

· перерозподіл створеного національного доходу на користь найменш забезпечених з об’єктивних причин груп населення.