Державна регіональна політика

Важливо розуміти, що на сучасному етапі ефективна державна регіональна політика містить можливості зміцнення унітарних засад української державності, оскільки брак власної регіональної політики в недалекому минулому призвів до значних диспропорцій у регіональній структурі економіки держави, нагромадження економічних та соціальних проблем.

Формування державної регіональної політики потребує чіткого визначення концептуальних принципів розвитку регіонів на загальнодержавному рівні. Така концепція має формувати ідеї, мету та пріоритети розвитку регіону на тактичну та стратегічну перспективи, ураховувати основні проблеми й напрями їх розв’язання для забезпечення структурної перебудови регіону, поліпшення територіальних економічних пропорцій, здійснення роздержавлення та приватизації майна, земельної реформи, сприяти розвитку підприємництва, поступово вирівнювати існуючі відмінності між економічними й соціальними рівнями розвитку окремих регіонів з урахуванням історичних, демографічних, природно-ресурсних та економічних особливостей.

Однією з істотних характеристик регіону є його економічний потенціал (рис.1), який визначають, по-перше, за природними умовами, що становлять природно-екологічний базис розвитку регіонів (він розглядається за якістю землі, природними ресурсами, віддаленістю від ринків збуту, розвиненістю інфраструктури, погодно-кліматичними умовами, екологічним станом територій, що безпосередньо впливають на кінцеві результати господарської діяльності регіону); по-друге, за виробничим потенціалом, який разом з ресурсами має конкретне грошове визначення та існує в реальних формах виробничого капіталу — основний та оборотний капітал, фонди обігу та оборотні засоби з урахуванням зношування основних фондів.

Рис.1. Складові економічного потенціалу регіону

Третім фактором, що визначає розвиток регіонів є трудовий потенціал, який характеризується за чисельністю, структурою та якістю робочої сили відповідно до рівня кваліфікації та освіти працівників.

Державна регіональна політика спрямовується на підтримку внутрішньо регіональної та міжрегіональної збалансованості соціально-економічного розвитку, екологічного стану та поліпшення життєвого рівня людей.

Найголовнішим із засадних принципів державного управління економікою регіонів є розподіл влади між центром і регіонами та практична діяльність у регіонах: це складає предмет політики держави стосовно регіонів. Тактика держави полягає в її діях щодо вирівнювання умов діяльності та соціально-економічного стану різних регіонів, створення умов для їх ефективного функціонування.

Отже, сутністю державної регіональної політики є сукупність організаційно-правових та економічних заходів щодо поточних цілей держави й ефективного розвитку регіонів, раціонального використання ресурсів, створення нормальних умов життєдіяльності людей, забезпечення екологічної безпеки довкілля тощо.

Для розв’язання на сучасному етапі низки економічних проблем (недосконалості наявної галузевої структури більшості регіональних господарських комплексів, їхньої низької економічної ефективності; значних відмінностей між регіонами в рівнях соціально-економічного розвитку та істотного відставання деяких регіонів від нормативів розвитку соціальної й виробничої інфраструктури: особливо це стосується сільської місцевості; нераціонального використання місцевих природних і трудових ресурсів; надмірного забруднення довкілля в багатьох містах і районах; відставання в комплексному розвитку міст і сіл; незадовільної реалізації можливостей регіонів щодо міжнародної інтеграції України, спільного підприємництва в галузі туризму та рекреації, залучення до країни іноземних інвестицій тощо) постає необхідність створити умови для оптимальної економічної самостійності регіонів, вжити організаційних, правових та економічних заходів для забезпечення ефективного державного регулювання процесів регіонального розвитку країни та координації міжрегіональних зв’язків, тобто опрацювати засади продуманої державної регіональної політики (ДРЕП).

Проте поспішність економічної самостійності регіонів без забезпечення правового поля може мати переважно політичний характер, коли за регіоном буде закріплено роль пасивного спостерігача економічних процесів, що відбуваються на його території. Щоб уникнути такої ситуації, важливо визначити регіональну політику держави з погляду розподілу влади між центром і регіонами, який характеризує її як сукупність організаційно-правових та економічних заходів, що їх здійснює держава у сфері регіонального розвитку країни відповідно до своїх поточних і стратегічних цілей. Такі заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, раціонального використання ресурсів, створення нормальних умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки й удосконалення територіальної організації суспільства. Проблеми самостійності регіональної політики не можна вирішити прийняттям закону, тут має бути послідовність щодо створення господарсько-фінансових умов для їхньої самостійності, що дозволило б залучити промислово-сировинний потенціал тієї або іншої території та відповідно, створити можливості для реальної участі в територіальному відтворювальному процесі.

Об’єктами державної регіональної політики є територіальні утворення, у межах яких здійснюються державне управління та місцеве самоврядування; склад цих об’єктів визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням України, суб’єктами — органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції розв’язують проблеми соціально-економічного розвитку регіонів.

Нині для регіонів України важливими є питання щодо специфіки становлення підприємництва, роздержавлення і приватизації власності, реформування аграрної сфери, соціального захисту населення. На регіональному рівні принципово важливо для забезпечення функціонування повноцінних ринкових відносин збільшити купівельну спроможність населення, оскільки нинішній її рівень скасовує можливість існування сучасного ринку — ринку споживача.

На етапі становлення ринкових відносин на формування та реалізацію політики соціально-економічного розвитку регіонів України впливають чотири групи чинників: 1) державна регіональна політика; 2) чинники, що реалізують економічні відносини в регіоні (ринкова трансформація); 3) природно-ресурсний та виробничий потенціал регіону; 4) організаційно-управлінські (рис. 2).

Рис. 2. Чинники впливу на політику розвитку регіону

Перша група чинників — це база для досягнення соціально-економічних цілей. Чинники інших груп мають подвійне призначення: з одного боку, вони є базою для досягнення соціально-економічних цілей, а з іншого — на певному етапі відіграють роль цілей соціально-економічного розвитку регіону. Важливим методологічним моментом у цьому процесі можна вважати те, що регіональна політика соціально-економічного розвитку не є складовою державної регіональної політики, а розробляється на її основі, з урахуванням її принципів та базових засад.

Саме тому доцільно розробити такі відповідні механізми політики соціально-економічного розвитку регіону: реалізації державної регіональної політики; обґрунтування цілей політики соціально-економічного розвитку; інституційно-ринкових перетворень; обґрунтування раціонального використання природно-ресурсних та виробничих чинників розвитку; удосконалення управлінських рішень (рис. 3).

Складовими державної регіональної політики є економічна, соціальна, екологічна, науково-технічна, гуманітарна, національна, управлінська, демографічна, зовнішньоекономічна та управлінська політика. Для кожної з них держава має встановити мету, завдання, пріоритети в регіональному аспекті, тобто визначити права, сферу, ресурси та методи роботи регіонів, діяти щодо них певним чином та доручати виконання окремих завдань.

Економічні цілі охоплюють пожвавлення виробництва в депресивних регіонах, створення полюсів зростання і зон ефективного підприємництва, посилення міжрегіональної економічної інтеграції тощо. Серед найголовніших соціальних цілей регіональної політики — пріоритетне зростання зайнятості та доходів населення, поліпшення соціальної інфраструктури та розширення доступності суспільних благ у найвіддаленіших регіонах.

Рис. 3. Складові механізму політики розвитку регіону

Принцип соціальної справедливості в регіональному аспекті полягає в тому, що громадяни й соціальні групи повинні мати рівні можливості щодо працезабезпечення, отримання доходів і суспільних благ незалежно від місця проживання. Реалізація цього принципу (його ще називають ідеєю «територіальної солідарності») потребує перерозподілу фінансових ресурсів від більш матеріально забезпечених до менш забезпечених (тим паче кризових) регіонів.

Важливою частиною системи державного управління територіальним розвитком є цільові програми загальнонаціонального, регіонального, місцевого рівнів. Ці програми мають виконувати роль активного методу регулювання ринкової економіки, інтеграції державних, колективних, приватних інтересів, мобілізації зусиль для проведення активної регіональної політики.

Регіональні цільові програми — це інструменти прямого впливу держави на формування ринкових відносин того чи іншого регіону, забезпечення принципів саморегулювання й цілеспрямованості його розвитку. Такі програми мають враховувати та спиратися на використання переваг та можливостей геополітичного становища регіону та його матеріальної бази для якомога раціональнішого використання природно-ресурсного й виробничо-економічного потенціалу регіону на основі інтенсифікації складників та чинників зростання, а також переваг ринкового реформування відносин власності, поліпшення умов праці та середовища життєдіяльності населення, особливо щодо розв’язання проблеми зайнятості, подолання негативних демографічних тенденцій та екологічного стану довкілля. Відповідно, матеріальна база розвитку та розміщення продуктивних сил регіону, що залучає сукупність усіх видів природних ресурсів з урахуванням якості транспортно-експлуатаційної та економічної доцільності господарського використання природних ресурсів, і передусім — мінерально-сировинних, визначає спеціалізацію регіональної економіки та є фактором розвитку виробництва регіону.