Модульна система навчання

Перспективи у вирішенні задач якісного підвищення успішності студентів має модульна система організації навчального процесу. Сучасна людина живе та діє в умовах, які потребують високого професіоналізму та значних інтелектуальних зусиль. Ускладнення соціально-економічних процесів, зростання інформаційних потоків зумовлюють досить високі вимоги до випускників вищих навчальних закладів.

Останнім часом продовжуються пошуки ефективних технологій навчання з метою уникнути вад традиційного підходу, до яких можна віднести:

1) інформаційно-відтворювальний характер навчання, що не сприяє розвиткові когнітивної сфери студентів і набуттю ними особистісно-значущої освіти;

2) переважно суб’єкт-об’єктний підхід, що відчужує студента від змісту та форм організації навчального процесу;

3) недостатнє впровадження таких форм і методів навчання, які б забезпечували соціалізацію та самоактуалізацію особистості, мали яскраво виражену гуманістичну спрямованість і сприяли зменшенню психічного і фізичного перевантаження як студентів, так і викладачів.

Перспективи у вирішенні завдань якісного підвищення успішності студентів має модульна система організації навчального процесу. У модульній системі відбулася своєрідна еволюція форм, серед яких варто виділити: модульно-розвивальну, модульно-кредитну, модульно-проектну, модульно-рейтингову.

Методика розвивального навчання - сукупність змісту, методів і прийомів навчання, спрямованих на розвиток розумових (і фізичних) сил студента, в основі вибору яких покладено ідею орієнтування не на досягнутий (актуальний) рівень розвитку студента, а на «зону найближчого розвитку». Це означає, що перед студентами ставляться завдання й вимоги, які дещо перевищують їхні можливості, однак які вони можуть виконати за певної допомоги викладача. Мета модульно-розвивальної системи -культурно-розвинена духовна особистість, яка здатна реалізувати розумовий, соціальний і творчий потенціал кожного моменту навчання і забезпечити внутрішню якість і соціальну продуктивність індивідуального життя.

Модульно-розвивальна система докорінно відрізняється від традиційної програмно-методичної надбудови, що спричинено їх різними цілями і завданнями, принципами й механізмами функціонування. Так, за традиційної системи викладач першочергово працює з науково-предметним змістом, а тому не контролює перебіг психолого-педагогічного змісту в його повному обсязі та розмаїтті. Через це йому потрібні й наукові проекти інформаційно-змістових блоків (модулів), оскільки зміст освітньої діяльності обмежується виключно викладацькою справою, в котрій психолого-педагогічні й методично-засобові компоненти виконують не критеріальну роль, а допоміжну, обслуговуючу. Це призводить до того, що викладач не бачить у неперервній розвивальній взаємодії зі студентами основну надцінність їхнього соціально значущого (продуктивного) духовного співбуття; він уболіває за рівень знань та способи їх інтерпретації в групі.

Проектування цілісного модульно-розвивального процесу організовується навколо його структурно часової моделі та ймовірнісного психолого-педагогічного змісту до кожного етапу навчального модуля. Кількість міні-модулів залежить від типу групи, її теоретичної підготовленості, інтелектуального, соціального й духовного розвитку студентів. В ідеалі кожний навчальний модуль повинен утримувати 21 міні-модуль, тобто сім спроектованих (3 x 30 хв.) формальних модульних занять. У групах підвищеного інтелектуального розвитку більше часу має бути відведено на змістово-пошуковий та адаптивно-перетворювальний етапи, адже в студентів є потреба в самостійному здобуванні знань, у них сформовані навички роботи з підручником і додатковою літературою, вироблені вміння застосовувати знання в нестандартних умовах. У групах підвищеної педагогічної уваги більше часу відводиться для контрольно-смислового етапу, менше - для адаптивно-перетворювальних. Для кожного типу диференційованої групи необхідно створювати варіативні граф-схеми і наукові проекти навчальних модулів. Під час проектування граф-схем враховується психолого-педагогічний зміст кожного міні-модуля.

Саме для вирішення складних завдань неперервної розвивальної взаємодії викладача та диференційованої групи й розробляються модульно-розвивальні навчальні програми. Завдяки неперервній розвивальній взаємодії викладача й студентів модульно-розвивальна система максимально реалізує навчальні можливості студентів, істотно прискорює їхній психосоціальний розвиток. Навчально-виховний процес із пізнавального факту перетворюється на соціально організований панівний чинник випереджального розвитку особистості.

Отже, за модульно-розвивальною системою викладач і студент виступають носіями кращого досвіду нації та людства, які займаються найважливішою освітньою діяльністю - творенням істини, краси, добра, мудрості; заклад, що працює за модульно-розвивальною системою - це соціально-культурний заклад, що набуває й розповсюджує передові знання, норми і цінності відкритого стійкого розвитку. Однак, така система вимагає кропіткої праці викладачів для створення нового програмно-методичного забезпечення (граф-схем, наукових проектів, розвивальних підручників, освітніх сценаріїв тощо) та наукового проектування інноваційних навчальних програм.

Іншим різновидом модульної системи навчання є модульно-проектне. Дослідники цієї системи вважають, що проектна методика (project-work method) найкращим чином відповідає умовам і цілям навчання у вищих закладах освіти. Ця методика сконцентрувала в собі найкращі риси сучасних методик. Вона базується на принципах активізації можливостей особистості й колективу та змістово-орієнтованого навчання (content-based approach).

Виникнення ідеї навчання, що базується на розв’язуванні проблем і створенні власних проектів, пов’язане з іменем американського педагога і філософа-прагматика J. Dewey, який підкреслював переваги навчального процесу, пов’язаного з реальним світом і конкретними речами, та відстоював необхідність передачі студентам деяких функцій контролю за процесом навчання.

Модульно-проектній технології навчання притаманні такі риси:

Проектна методика характеризується високою комунікативністю, передбачає активне залучення студентів до реальної фахово-орієнтованої діяльності.

Робота з проектом концентрується навколо особистісно-значущої професійно орієнтованої тематики, яка викликає інтерес студентів.

Студент стає центром навчання під час виконання творчих проектів, на нього значною мірою перекладається відповідальність за прогрес у навчанні. Викладач продовжує відігравати провідну роль, пропонуючи студентам консультативну допомогу, коригуючи й спрямовуючи процес роботи в належному напрямку.

Робота з виконання проекту є переважно колективною формою роботи, що ґрунтується на взаємодопомозі, а не на конкуренції студентів між собою. Кожному студенту надається можливість вибору форм роботи: індивідуально або у складі малої групи.

Кульмінацією роботи з виконання проекту є презентація визначеного заздалегідь кінцевого продукту (форма його обговорюється студентами та обирається ними). Цінність проекту полягає не стільки в якості кінцевого продукту, скільки в самому процесі роботи з його виконання.

Отже, перевагами проектної методики навчання, як зазначають деякі дослідники є:

1) забезпечення студентів безпосередньою можливістю творчо застосовувати набуті знання;

2) забезпечення мотивації студентів завдяки тому, що завдання, які пропонуються, мають для них особистісне значення;

3) забезпечення можливості оволодіння когнітивними уміннями вищого рівня;

4) можливість опановувати навички й уміння безпосередньо в процесі самої діяльності, контролюючи її результативність самостійно;

5) автономія студентів у процесі виконання діяльності та їх власна відповідальність за результат роботи.

Однак, ця технологія не передбачає рейтингового контролю навчання, що на нашу думку є доцільним у вищих закладах освіти, оскільки він привчає студентів до систематичної роботи, дисциплінує, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності та мотивації навчально-пізнавальної та професійної діяльності.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України з 2003-2004 навчального року у вищих навчальних закладах проводиться педагогічний експеримент щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Модульно-тьюторське навчання, як автономний напрямок у модульному навчанні, виникло в останній чверті XX століття. Положення про цю систему були теоретично розроблені й практично впроваджені в кінці 80-х - на початку 90-х рр. XX ст. кафедрою соціальної роботи та педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка (керівник наукового проекту - професор А. Алексюк). Формування цього проекту стимулювалося недоліками традиційної лекційно-семінарської системи навчання у вищій школі.

Характерною рисою модульно-тьюторського навчання є ефективність засвоєння матеріалу в діяльності, яке збуджується активною участю тих, хто навчається. Таким чином, ставиться акцент на суб’єкт-суб’єктних взаємовідносинах.

Тест 1

1. Яка методика є протилежною особистісно-орієнтованому підходу?

1) Авторитарна

2) Гуманістична

3) Діяльнісна

4) Мотиваційна

2. Суттєвою ознакою особистісно-орієнтованого навчання є

1) Авторитарність

2) Мотиваційний потенціал

3) Відмова від попереднього педагогічного досвіду

4) Пошуки універсальних стандартів

3. Особистісно-орієнтований характер взаємодії учителя і учнів виражено моделлю відносин:

1) суб'єктно-об'єктних

2) суб'єкт-суб'єктних

3) об'єктно-суб'єктних

4) об'єктно-об'єктних

4. Діяльнісний підхід є основним методологічним принципом

1) традиційної педагогіки

2) авторитарних технологій

3) дидактоцентричних технологій

4) особистісно-орієнтованої педагогіки

5. Особистісно-орієнтована педагогіка ґрунтується на

1) гуманістичній спрямованості

2) спрямованості на стандартизацію знань

3) дидактоцентрічній спрямованності

4) авторитарній спрямованності

6. Згідно із особистісно-орієнтованим підходом гуманітарні знання повинні бути

1) вільними від застарілих міфів

2) універсалізованими

3) стандартизованими

4) вільними від набутого у попередньому досвіду

7. Найважливіші функції особистісно-орієнтованого підходу:

1) людиноутворююча та мотиваційна

2) контролююча та організаційна

3) організаційна та функція соціалізації

4) людиноутворююча та функція соціалізації

8. Гуманність треба розуміти як

1) сприйняття та оцінку позитивних якостей людини

2) сприйняття та оцінку негативних якостей людини

3) покірність відносно недосконалості людини

4) комплексне сприйняття особистості такою, яка вона є

9. Характер особистісно-орієнтованої педагогіки можна визначити як

1) психотерапевтичний

2) психоаналітичний

3) біхевіористичний

4) заснований на принципах фрейдизму

10. До ознак особистісно-орієнтованої педагогіки не відноситься

1) багатоваріантність методик та технологій

2) пасивне сприйняття запропонованої інформації

3) створення ситуації вибору й відповідальності

4) пристосування методики до навчальних можливостей студента.

Відповіді: 1-1; 2-2; 3-2; 4-4; 5-1;6-1; 7-4; 8-4; 9-1; 10-2.

Тест 2

1. Модульне навчання - це:

1) пакет науково-адаптованих програм для індивідуального вивчення;

2) пакет програм для вивчення;

3) пакет дисциплін для індивідуального вивчення.

2. Міні-модуль (30 хв.) - це:

1) частина матеріалу, що має смислову і логічну завершеність;

2) матеріал, що не має смислову і логічну завершеність кожного;

3) матеріал, що має смислову і логічну завершеність кожного.

3. Модуль - це:

1) частина матеріалу від програмного навчання;

2) частина матеріалу з відповідним ростом знань;

3) частина матеріалу від індивідуального навчання.

4. Комп’ютерне поточне тестування займає:

1) 5-10 хв.;

2) 10-20 хв.;

3) 20-30 хв.

5. Комп’ютерне проміжне тестування займає:

1) 5-20 хв.;

2) 10-15 хв.;

3) 15-20 хв.

6. Загальна академічна активність студента (у відсотках):

1) 75 %;

2) 100 %;

3) 200 %.

7. В ідеалі кожний навчальний модуль повинен утримувати:

1) 1 міні-модуль;

2) 15 міні-модуль;

3) 21 міні-модуль.

8. Модульно-тьюторське навчання, як автономний напрямок у модульному навчанні, виникло:

1) в останній чверті XX століття;

2) на початку XX століття;

3) на початку XXІ століття.

9. Принцип науковості - це:

1) пакет програм;

2) дидактичний принцип;

3) частина матеріалу.

10. Інформаційно-рецептивний метод навчання - це:

1) спосіб організації спільної діяльності викладача і студентів;

2) дидактичний принцип;

3) частина матеріалу з відповідним ростом знань.