Прості строфи

2.5.1.1. Моновірш (моностих) – це строфа-рядок. Прекрасними зразками моновірша є прислів’я, приказки, загадки, примовки: «Половина світу скаче, половина плаче», «Хто везе, того й поганяють», «До булави треба голови», «На похиле дерево й кози скачуть», «За моє жито ще мене й бито».

Є й літературні моновірші. У Ліни Костенко: «Історія сміється capдонічно», «Україна – неядерна, Україна – роз’ятрена», «В мені щодня вбивають Україну». У Б.-І. Антонича: «Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог».

І. Качуровський зараховує до моновіршів крилаті вислови літературного походження, взяті з контексту творів: «Дух, що тіло рве до бою» (І. Франко). На думку А. Ткаченка, вони виконують роль моновірша, коли використовуються в ролі епіграфів, закликів, написів на афішах, рекламах.

2.5.1.2. Дистих (грец. distichon – двовірш) – строфа з двох рядків – А А:

Для того й свободу брали ми із бою, –

щоб нам між народів буть самим собою!

Будьте ж самобутні.

Будьте незалежні!

Волею залізні, духом м’ятежні!

(П. Тичина)

У фольклорі двовіршові строфи часто мають гумористичне забарвлення:

На припічку свині риють,

А собаки горшки миють.

Кури хату замітають,

Хлопці в вікна заглядають.

2.5.1.3. Терцет (лат. tertius – третій) – трирядкова строфа. З’явилася в давньогрецькій поезії, відома в романському фольклорі. Терцет має чотири різновиди:

1. Усі три рядки римуються – AAA, БББ:

Був собі раз цар могутній,

Мав гурток дружини путний

Іще й настрій щомінутний.

Коли доля їм мастила,

Втіху в хату напустила, –

Край усміхом навістила.

(І. Франко)

2. Два рядки римуються, третій без рими (холостий) – ААБ:

А там, на обрії, не вершник таємничий,

Ні! Будить заспаних і недолугих кличе

Брудний, замурзаний, веселий тракторист.

(М. Рильський)

3. Два римуються, третій має риму в суміжній строфі – ААБ, БВВ:

Хто лише муку зна, муку кохання,

Лиш той пізнав до дна моє страждання!

Сам я без втіхи й сна смутний блукаю...

Хто мене любить, зна, в дальньому краю:

Душа моя смутна в огні страждання...

Хто лиш кохав, той зна жагу кохання!

(Й. Гете. Переклад М. Зерова)

4. Неримований терцет. Серед неримованих розрізняють силабічні, силабо-тонічні, верліброві:

Я чую в скронях пульс тих рідних жил,

В них бачу блискавку мого сумління,

Що осяває темряву душі.

(Д. Павличко)

2.5.1.4. Катрен (франц. quatrain) – строфа з чотирьох рядків з суміжним, перехресним або кільцевим римуванням. Є катрен з моноримою, три рядки римуються, один – неримований; два римуються, два неримовані; неримований. Катрен зявився у VII столітті до н. е. в ліриці Сапфо і Алкея.

1. Катрен з суміжним римуванням:

В теплім місяці у травні А

Шепче вітер думи давні А

В синім місяці у квітні Б

Думи явора столітні. Б

(А. Малишко)

2. Катрен з перехресним римуванням:

Дорога вється між полями... А

Ти не прийдеш, не прилетиш, Б

І тільки з дальніми піснями А

В моєму серці продзвениш. Б

(М. Рильський)

3. Катрен з кільцевим римуванням (охопним):

Він дні свої, як сосни злотокорі, А

Для нив будущини спалив дотла. Б

Його душа у слово перейшла, Б

Повставши в працьовитій непокорі. А

(Д. Павличко)

4. Катрен, у якому римуються другий і четвертий рядки, перший і третій – неримовані:

Як на вулиці зустрінеш, А

То мене обходиш ти. Б

Добре робиш! Спільним шляхом В

Не судилось нам іти. Б

(І. Франко)

5. Катрен неримований:

Коли мій батько відійшов назавжди, А

В його столі знайшли ми «Кобзаря», Б

А в книзі декілька старих квитанцій В

І мій пожовклий, ще студентський лист Г

(Д. Павличко)

2.5.1.5. П’ятирядник (пентина від грец. penta – п’ять) – п’ятирядкова строфа. Можливі різні варіанти розташування рим у пентинах: АБАБА, АБААБ, АББАБ, ААББА, АБББА, АББАА, АААББ, ААБББ.

Подаємо два приклади пентин:

Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш, А

Хай цінний скарб краса твоя Б

І чарами її ти всіх собі скоряєш... А

Та коли ти Вкраїни не кохаєш, – А

Ти не моя! Б

(М. Вороний)

Пентина без рими:

Як ти могла сказати се так рівно,

Спокійно, твердо? Як не задрожав

Твій голос в горлі, серце в твоїй груді

Биттям тривожним не зглушило ті

Слова страшні: «Не надійся нічого!»

(І. Франко)

2.5.1.6. Шестирядник (секстет від лат. sextos – шостий). Найбільш поширені такі варіанти римування: ААБВВБ, АБАБВВ, АБАБАБ, АБАББА, АБВАБВ, ААББВВ.

Один із варіантів секстета:

Інша слава сонцю, інша місяцю, А

Інша звіздам, що на небі сяють. Б

Різна вартість тварей: пса, осла, гадюки, В

Що сю всеплодючу землю заселяють. Б

Між людьми так само здібні й неподібні Г

Праведники й грішні різну вартість мають. Б

(І. Франко)

2.5.1.7. Семирядник (септима, септина від лат. septima – сьома) зустрічається рідко. Його знаходимо у Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського. Септима П. Тичини:

Цвіт у моєму серці, А

Ясний цвіт – первоцвіт, Б

Ти той цвіт, мій друже, В

Срібляний первоцвіт. Б

Ах, ізнов, кохана, Г

Де звучала рана, – Г

Квітне цвіт – первоцвіт. Б

2.5.1.8. Восьмирядник (октоверс, октет від лат. okto – вісім, versus – рядок вірша). В октоверсі є багато варіантів римування. Найбільш поширені у поетичній практиці такі форми: АББА, ВГТВ, АБАБ, ВВГТ.

Октоверс І. Франка:

Без впину А

За річкою геть у долину, А

І геть аж до синіх тих гір Б

Мій зір Б

Летить і в тиші потопає, В

У пахощах дух спочиває, – В

У душу тепла доливає В

Простір. Б

2.5.1.9. Дев’ятирядник (нонаверс від лат. nоnа – дев’ята) – рідкісна строфа. Один із варіантів:

Коли земля в горючій мряці кисла, А

І укладалися всі сили в повну звязь. Б

І тьма предвічна всю ту масу тисла, А

І клекотів огонь, і в парі грузь пеклась, Б

І колихалося кипуче море глини, В

І піврідкі ще маси гір Г

Немов гігантські хвилі, то в безмір Г

Здіймалися, то бовтались в долині – В

Ще не було його. Д

(І. Франко)

Зустрічається і така форма: ААБВВБГГБ.

2.5.1.10. Десятирядник (дециверса від лат. decima – десята). Римування вільне:

Є вірші – квіти, А

Вірші – дуби. Б

Є іграшки вірші. Б

Є рани. В

Є повелителі і раби. Б

І вірші є – каторжани. В

Крізь мури в’язниць, Г

по тернах лихоліть Д

ідуть, ідуть Д

по етапу століть. Д

(Ліна Костенко)

У поетичній практиці зустрічаються 11-, 12-, 13-, 14-, 15-, 16-рядники у формі самостійних творів чи моностроф, строфічних складників більших творів.