Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Суміжне (парне) – умовне позначення: АА.
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в грудях ти ховаєш серце люте...
(І. Франко)
Перехресне: АБАБ.
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум став довірливий Самсон.
(Ліна Костенко)
Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.
Вічний революціонер,
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
(І. Франко)
Початкове – римуються перші слова у строфі:
Милий друже!
Скільки років
Ми не бачились з тобою...
(І. Муратов)
Таке римування можна розглядати як звукову анафору, воно рідковживане.
Перерване (нерегулярне) – римування, яке з’являється епізодично.
Висота, висота піднебесна!
Глибина, глибина в океані.
І широкі Дніпрові простори,
І його чорториї незнані.
(М. Зеров)
Вате римування – римується останнє слово рядка зі словом, що стоїть посередині другого.
Как пена морская, на миг возникая,
Погибнет, сверкая, растает дождём.
(К. Бальмонт)
Тернарне (лат. terni – по три): ААБВВБ.
Василь Еллан, Василь Еллан!
Чи йду на гору, чи на лан,
чи рух в заводі чую, бачу,
що діє в бистрому строю, –
я завжди згадую твою
гарячу, невгамовну вдачу.
(П. Тичина)
Терційнне (італ. terzina від terza rima – третя рима) – АБА, БВБ...
В путі життя, на середині саме,
Я опинився в пралісі густому
І йшов наосліп нетрями-ярами.
Аж моторошно робиться самому,
Коли згадаю праліс той заклятий.
Бір непрохідний в мороці страшному.
(Данте. Переклад П. Карманського)
Наскрізне, монорима, монорим (грец. monos – один, франц. monorime) – вірш, у якому всі рядки пов’язані однією римою: АААА...
Когда будете, дети, студентами,
Не ломайте голов над моментами,
Над Гамлетами, Лирами, Кентами,
Над царями и над президентами,
Не якшайтеся вы с оппонентами,
Поступайте хитро с конкурентами.
(О. Апухтін)
Там тополі у полі, на волі...
(П. Тичина)
Енжамбеман (франц. enjambement) – віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з одного рядка у наступний, зумовлений неспівпаданням ритмічної паузи із смисловою.
І плач, і крик, і стогін...
І важке щось попливло у землю...
І ковтнула його могила.
И сипать почали на нього груддя.
И глухо стугоніла труна.
І крики змішані були з риданням оркестру.
Лиш ясніла у небі зірка...
(П. Тичина)
Рідше зустрічається складовий енжамбеман.
Великодній дощ тротуаром шов-
ковая зелена ярилась з-під землі.
(П. Тичина)
Енжамбеман надає мові вірша емоційності, створює розмовну інтонацію, посилює ритм.
Цезура (лат. caesura – розтин, розділ, поділ) – ритмічна павза в середині рядка, яка поділяє його на дві частини (піввірші), рідше – три. Цезура увиразнює думку, посилює ритм. Вона може бути постійною, якщо стоїть у всіх рядках, рухомою, якщо є в кожному рядку, але у різних місцях, періодичною, якщо з’являється через рядок-два. Розрізняють малу цезуру, яка відокремлює одне слово від другого або невеликі групи слів. Велика (медіана) має постійне місце у вірші. Цезура після наголошеного складу називається чоловічою, після ненаголошеного – жіночою. Цезура є в довгих рядках, зокрема в олександрійських віршах після шостого складу, у чотиристопному амфібрахії – після другої стопи. Цезура ніколи не розтинає слово, а стопу досить часто. Цезуру позначають двома паралельними лініями: //. Приклад періодичної цезури:
Де воно знатиме, // що то за доленька, –
Відшук черствого шматка,
Як за роботою // вільна неволенька
Груди ураз дотика.
(П. Грабовський)
Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 581 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!