Кримінологічні ознаки та структура особи злочинця

Знання про особу злочинця буде неповним без з’ясування умов її життєдіяльності. Кримінологи вивчають злочинців у рамках специфічного детермінізму, коли розкриття їх особи явно неповне з точки зору загальних наук про людину і суспільство. Ця специфіка обумовлюється предметом і методикою кримінологічних досліджень. Відтак, постає завдання виокремити коло тих характеристик, які дають можливість встановити найближчі до злочину і злочинця причинно-наслідкові зв’язки та типові ознаки. Для поглибленого аналізу цих питань кримінологи звертаються до інших суспільних наук.

Особі злочинця притаманна система ознак і властивостей, що визначають її як людину, яка вчинила злочин. Будучи різновидністю особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний статус тощо), а також властиві лише їй ознаки, які виражають характер і ступінь її суспільної небезпеки. Здебільшого дані ознаки розподіляють на такі як:

- соціально-демографічні;

- кримінально-правові;

- соціально-рольові;

- морально-психологічні.

Вказані групи ознак у своїй сукупності становлять структуру особи злочинця.

Соціально-демографічні ознаки включають в себе стать, вік, освіту, місце народження і проживання, громадянство та інші відомості демографічного характеру. Ці ознаки притаманні будь-якій особі і самі по собі не мають кримінологічного значення. Але у статистичній сукупності осіб, які вчинили злочини, соціально-демографічні ознаки дають важливу інформацію, без якої неможлива повна кримінологічна характеристика особи злочинців. Наприклад, опираючись на таку ознаку, як стать, ми можемо зробити висновок про те, що злочинність чоловіків значно переважає жіночу, особливо стосовно тяжких насильницьких злочинів. Зокрема, співвідношення убивств, вчинених жінками і чоловіками, складає 1 до 11, тяжких тілесних ушкоджень – 1 до 35. Правда, останніми роками частка жіночої злочинності в Україні зростає.

Така ознака як вік злочинців дає змогу виявити кримінальну активність різних вікових груп населення (неповнолітніх, молоді, осіб зрілого віку). Освітні показники вказують на залежність злочинної поведінки від освіти та інтелектуального розвитку особи, які сильно впливають на потреби та інтереси людини. Скажімо, для тих, хто вчинив хуліганство та інші насильницькі злочини, характерний низький освітній та інтелектуальний рівень. Місце проживання впливає на географію злочинності (міська чи сільська), на її специфіку у курортних зонах, “спальних” районах міст, новобудовах тощо.

Кримінально-правові ознаки – це не тільки дані про склад вчиненого злочину, а й спрямованість і мотивацію злочинної поведінки, одноосібний чи груповий характер злочинної діяльності, види співучасті (виконавець, організатор, підбурювач, пособник), інтенсивність кримінальних проявів, наявність судимості тощо. Ці відомості дають уявлення про особу злочинця з кримінально-правових позицій і охоплюють якості, властиві саме злочинцю, а не якій-небудь іншій особі, наприклад, аморальній людині чи порушнику трудової дисципліни, не кажучи вже про законослухняних громадян.

Соціально-рольові ознаки розкривають функції індивіда, обумовлені його становищем у системі суспільних відносин, належністю до певної соціальної групи, взаємодією з іншими людьми та організаціями у різних сферах життя (робітник чи службовець, рядовий виконавець чи керівник, неодружений чи глава сім’ї, працездатний чи непрацездатний, безробітний і т.п.). Ці ознаки вказують на місце і значимість особи у соціумі, на ролі, яким вона надає перевагу, на що спрямована її соціальна орієнтація.

Типовими ознаками осіб, які вчиняють злочини, є низька престижність їх соціальних ролей; відчуженість від навчальних або трудових колективів і разом з тим потяг до неформальних груп з антисуспільними проявами; завищені потреби, для задоволення яких доводиться порушувати закон. Зазначимо, що соціально-демографічні ознаки і ролі характеризують особу злочинця зовнішньо, не окреслюючи її внутрішнього змісту. Останній розкривається через морально-психологічні якості злочинця, які допомагають з’ясувати, чому дана особа вчинила злочин і яке її ставлення до цього.

Моральні ознаки особи показують її світогляд, духовність, погляди, переконання, ціннісні орієнтації. Злочинці відрізняються негативним або байдужим ставленням до виконання своїх громадських обов’язків, додержання правових норм, вибором незаконних засобів задоволення особистих потреб, егоїзмом, ігноруванням суспільних інтересів тощо.

Психологічні ознаки особи включають в себе особливості її інтелектуальних, емоційних і вольових якостей. Інтелектуальні властивості охоплюють: рівень розумового розвитку, обсяг знань, життєвий досвід, широту або вузькість поглядів, зміст і різноманітність інтересів тощо. Кримінологічні дослідження показують, що більшість осіб, які вчинили злочини (зокрема, насильницькі), характеризується зниженим рівнем загальноосвітніх знань, вузьким світоглядом, а то й розумовою відсталістю і обмеженими здібностями до якоїсь суспільно корисної діяльності.

Емоційні якості особи характеризують урівноваженість і рухливість нервових процесів (вид темпераменту), ступінь емоційного збудження, силу та темп реагування на різні зовнішні подразники і ситуації тощо. Так, особам, які вчинили насильницькі злочини, притаманні нестриманість, необдуманість вчинків, агресивність, конфліктність, мінливість у ставленні до інших людей. Вольові властивості особи полягають у вмінні свідомо регулювати свою поведінку, здатності приймати і виконувати правильні рішення, досягати поставленої мети. Треба зазначити, що певна частина злочинців володіє сильними вольовими якостями, але вони слугують для задоволення антисуспільних потреб та інтересів. Інші злочинці характеризуються слабовіллям, піддатливістю, неспроможністю протистояти негативним зовнішнім впливам.

Розглянуті нами ознаки особи злочинця перебувають у взаємозв’язку і взаємозалежності. Так, соціально-демографічні ознаки особи великою мірою визначають її соціальні ролі і разом з останніми є вирішальним фактором у формуванні моральних та психологічних якостей особи. Низка ознак може носити альтернативний характер, тобто одночасно їх можна віднести до кількох груп (наприклад, громадянство, партійність).

Комплексне вивчення особи злочинців не повинно обмежуватися встановленням якихось окремих ознак, які нерідко лише поверхово характеризують особу, а має проводитись з достатньою глибиною і у їх взаємодії. Це буде гарантією більш повного виявлення чинників генезису особи злочинця з метою застосування адекватних заходів для її корекції і не допущення вчинення злочинів у майбутньому [55].