Екологічної безпеки регіону

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» виділено три рівні регулювання екологічних відношень: національний, Автономної Республіки Крим і місцевий. У останньому випадку передбачається регулювання однаковими нормами природоохоронної діяльності починаючи від масштабу області і закінчуючи масштабом окремо узятого села. Така, із дозволу сказати, «уніфікація» природоохоронних норм уявляється, найвищою мірою невиправданої і не може ефективно служити цілям охорони навколишнього природного середовища і забезпеченню екологічної безпеки.

Останніми роками стало очевидним, що вибір оптимального рівня регулювання природоохоронних відношень визначається «найбільшою ефективністю рішення».

Уявляється доцільним роздивитися повноваження окремих органів влади стосовно до аналізованої проблеми, що встановлюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Ст. 13 закону визначає компетенцію Верховної Ради України в галузі охорони навколишнього природного середовища. До виключної компетенції Верховної Ради України в галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища відповідно до Конституції України належать:

а) визначення основних напрямів державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища;

б) затвердження державних екологічних програм;

в) визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища, у тому числі щодо прийняття рішень про обмеження, зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств і об’єктів, у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

г) визначення повноважень Рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

д) встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території республіки.

Верховна Рада України відповідно до Конституції України може приймати до свого розгляду й інші питання охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на ті державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Ст. 17 закону визначає компетенцію Кабінету Міністрів України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Приведемо тільки деякі пункти статті, що найбільш повно відповідають досліджуваній проблемі.

Кабінет Міністрів України в галузі охорони навколишнього природного середовища:

Ø здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

Ø забезпечує розробку державних республіканських, міждержавних і регіональних екологічних програм;

Ø координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України в питаннях охорони навколишнього природного середовища;

Ø установлює порядок утворення і використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища в складі Державного бюджету України та затверджує перелік природоохоронних заходів;

Ø установлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів;

Ø установлює порядок визначення збору та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;

Ø приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

Ст. 15 установлює повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища. Місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території й у межах своєї компетенції (декілька з них):

Ø забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;

Ø дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій;

Ø видають і скасовують дозволи на відособлене спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

Ø затверджують місцеві екологічні програми;

Ø створюють і визначають статус резервних, у тому числі й валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

Ø організують у разі необхідності проведення екологічної експертизи;

Ø здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

Ø припиняють господарську діяльність підприємств, установ та організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи зупиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих Раді підприємств, установ та організацій у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

Ø координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради.

Компетенція виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад в галузі охорони навколишнього природного середовища практично адекватно відображає відповідні пункти повноважень зазначених Рад.

Ст. 33 «Повноваження в сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також практично не розширює коло повноважень, визначених для місцевого рівня Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». У контексті аналізованої проблеми особливої уваги заслуговує в даному законі ст. 44 «Делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям».

Районні, обласні Ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження:

Ø підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

Ø забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

Ø сприяння інвестиційній діяльності на території району, області;

Ø об’єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Повноваження найважливішої управлінської ланки масштабу області визначені Указом Президента України.

Голова обласної державної адміністрації здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання покладених на державну адміністрацію завдань і здійснення нею своїх функцій. Голова державної адміністрації:

Ø організовує складання проектів бюджету та програм соціально-економічного розвитку області;

Ø інформує Президента України, Кабінет Міністрів України та населення про суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне становище та інше.

Обласна державна адміністрація для виконання покладених на неї завдань має такі повноваження:

Ø розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку відповідної території і подає їх на схвалення відповідній Раді, організовує їх виконання;

Ø забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

Ø розглядає та погоджує подані підприємствами, установами, організаціями, розташованими відповідно на території області, проекти планів та заходів, які пов’язані з обслуговуванням населення або можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших наслідків;

Ø вносити пропозиції для розроблення проектів Державної програми соціального та економічного розвитку України та довгострокових прогнозів, а також до проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства;

Ø встановлює в межах, визначених законодавством, місцеві податки і збори та інформує про це відповідну Раду та інше.

У галузі використання та охорони земель, інших природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища:

Ø розробляє та виконує програми щодо раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів;

Ø здійснює управління й державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу;

Ø розробляє та виконує місцеві екологічні програми і вносить пропозиції щодо регіональних та державних екологічних програм;

Ø затверджує в установленому порядку ставки земельного податку, визначає нормативи плати і розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища та розміщення відходів;

Ø вживає заходів до відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища підприємствами, установами, організаціями і громадянами;

Ø затверджує для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та ліміти розміщення відходів у випадках, передбачених законодавством;

Ø організовує збирання, переробку, утилізацію і захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території;

Ø вирішує питання щодо надання в користування мисливських угідь, віднесення лісів у випадках, передбачених законодавством, до категорії захисту, а також поділу лісів за розрядами такс та заборони використання окремих лісових ресурсів у визначеному законодавством порядку; приймає рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

Ø інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан навколишнього природного середовища, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення;

Ø організовує роботу щодо ліквідації екологічних наслідків аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян;

Ø припиняє або зупиняє в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища та санітарних правил;

Ø установлює правила користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання, обмежує або забороняє використання підприємствами питної води в промислових цілях;

Ø організовує використання коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

Ø здійснює в разі стихійного лиха, екологічних катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних подій передбачені законодавством заходи, пов’язані з підтриманням громадського порядку, врятуванням життя людей, захистом їх здоров’я і права, збереженням матеріальних цінностей;

Ø приймає відповідно до законодавства рішення, що передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, з питань боротьби із стихійним лихом й епідеміями, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких встановлено відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення;

Ø затверджує правила, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність ст. 152, 159, 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення та інше.

До функцій національного рівня управління належить вирішення таких питань:

Ø розроблення методологічного, нормативно-методичного та правового забезпечення;

Ø розроблення політики регулювання ядерної безпеки;

Ø проведення державної екологічної експертизи;

Ø формування економічного механізму природокористування;

Ø регулювання використання природних ресурсів та запобігання забрудненню довкілля;

Ø ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності;

Ø державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

Ø встановлення нормативів якісного стану природних ресурсів;

Ø формування та використання державних позабюджетних фондів охорони довкілля;

Ø регулювання використання ресурсів державного значення;

Ø державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, у тому числі ядерної та радіаційної безпеки;

Ø впровадження екологічного аудиту;

Ø проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони, раціонального використання та відновлення природних ресурсів;

Ø проведення державної політики щодо збереження біорізноманіття;

Ø забезпечення екологічної безпеки як складової національної безпеки;

Ø реалізація міжнародних угод і виконання Україною взятих на себе в рамках цих угод зобов’язань та підтримання міждержавних відносин у природоохоронній сфері;

Ø забезпечення процесу прийняття державних рішень з урахуванням екологічних вимог (організація моніторингу, впровадження інформаційних технологій, ведення обліку забруднень, прогнозування); екологічна освіта та екологічне виховання.

До функцій регіонального рівня управління належить вирішення таких питань:

Ø регулювання використання природних ресурсів місцевого значення;

Ø визначення нормативів забруднення природного середовища (встановлення нормативів ГДВ, ГДС та розміщення відходів);

Ø впровадження економічного механізму природокористування;

Ø проведення моніторингу та обліку об’єктів природокористування і забруднення довкілля;

Ø проведення державної екологічної експертизи;

Ø здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;

Ø розроблення програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики;

Ø інформування населення та заінтересованих підприємств, установ і організацій з екологічних питань.

До функцій місцевого рівня управління належить вирішення таких питань:

Ø проведення локального та об’єктного моніторингу;

Ø здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;

Ø організація розробки місцевих екологічних програм та проектів.

Удосконалення правових основ управління і контролю в галузі екології має бути спрямоване на:

Ø реорганізацію системи органів управління природними ресурсами та наступну інтеграцію функцій управління в галузі використання природних ресурсів у єдину узгоджену функціональну систему;

Ø розширення складу і повноважень місцевих органів управління і контролю з питань охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

Ø зміщення акценту в здійсненні державного контролю за дотриманням екологічного законодавства шляхом поступового формування органів екологічного контролю на регіональному рівні;

Ø використання можливостей басейнового принципу з урахуванням регіональних і місцевих особливостей та закономірностей розвитку природних комплексів та екосистем;

Ø узгодження координаційних і контрольних функцій Мінекобезпеки та органів прокуратури щодо посилення контролю за дотриманням екологічного законодавства, реалізації екологічної політики держави, захисту екологічних прав громадян.