Проблеми забезпечення екологічної безпеки

Аналіз світової практики еволюції державного менеджменту однозначно свідчить про те, що домінуючою тенденцією його розвитку є децентралізація владних повноважень державних органів управління і відповідно неухильне підвищення самостійності регіонів. Особливо яскраво така трансформація відношень виявляється в найбільш розвинених країнах світового співтовариства.

Процес гармонізації різноманітних галузей законодавства, який зараз відбувається в Україні, обумовлений активізацією інтеграційних процесів, пов’язаних із наміром України вступити в Європейське Співтовариство, із необхідністю потребує посилення ролі регіонального фактора в системі державного управління.

Задачами державної регіональної економічної політики мають бути:

Ø регулювання природогосподарської збалансованості регіонів; запобігання забруднення довкілля;

Ø ліквідація наслідків цього забруднення;

Ø ефективне використання та відтворення природних ресурсів;

Ø впровадження економічного механізму природокористування;

Ø збереження генетичного фонду живої природи, унікальних територій та природних об’єктів;

Ø екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил регіонів.

Вказані основні задачі державної регіональної політики не враховують специфіки регіонів. Слід зазначити, що надалі при розгляді перспектив розвитку окремих регіонів у проекті для Донецького регіону запропоновано:

Ø суттєве поліпшення екологічної ситуації шляхом перепрофілювання підприємств;

Ø впровадження екологічно безпечних технологій;

Ø здійснення рекультивації порушених земель;

Ø ліквідація териконів, шлакосховищ, різних відстійників;

Ø закладання відпрацьованих підземних просторів.

Аналіз запропонованих заходів, реалізація яких має призвести до повної зміни виробничого комплексу Донбасу, потребує величезних фінансових витрат і внаслідок чого не може бути реалізована в доступній для огляду перспективі. Однак, як загальні положення даної програми, так і конкретні її рекомендації є, безсумнівно, тим орієнтиром, у напрямку якого варто розвиватися економіці Донбасу.

На регіональному рівні кроки щодо забезпечення екологічної безпеки в Донецькій області пропонуються в екологічному розділі Програми «Донецька область – 2011». Основні положення екологічного розділу даної програми такі:

Ø структурна перебудова економіки з урахуванням вимог екологічної безпеки;

Ø послідовна екологізація всіх ланок суспільного виробництва з орієнтацією на якісні соціально-технологічні перетворення сучасного суспільства;

Ø забезпечення умов для формування екотехнологий і екопослуг;

Ø розвиток економічних методів регулювання природокористуванням і рішення природоохоронних проблем за рахунок суб’єктів господарювання;

Ø стимулювання інвентаризації джерел забруднення, сприяння підвищенню культури виробництва і зміцненню технологічної дисципліни.

Дана програма має багато спільних рис із розглянутою вище програмою екологічних перетворень у Донецькому регіоні, запропонованою в проекті концепції державної регіональної економічної політики. Її особливістю є, з одного боку, менше кардинальний характер перетворень, що, очевидно, обумовлено кінцевим терміном її реалізації, а з іншого боку – ряд її положень носить переважно декларативний характер, від яких, можливо, варто було б відмовитися внаслідок короткого терміну реалізації програми.

У теоретичному аспекті охорона навколишнього середовища виокремлюється в самостійну сферу інфраструктури регіону, оскільки за своєю суттю вона є переважно «негативним наслідком» господарської діяльності підприємств регіону, якщо брати до уваги тільки техногенний фактор екологічних загроз.

Якщо проаналізувати екологічну ситуацію в Донецькій області, то можна сказати, що порода, піднята із шахт, накопичується як і раніше в териконах, багато з яких, як і раніше, горять. На металургійних заводах за останні десять років не відбулося істотних змін у використовуваних технологіях, і вони є основними забруднювачами навколишнього середовища. Те ж саме можна сказати про підприємства електроенергетики. Підприємства гірничо-металургійної промисловості, які знаходяться в умовах економічного експерименту, «не можуть собі дозволити» виділити необхідні кошти на будівництво або модернізацію очисного устаткування, оскільки його вартість порівняно з масштабами підприємства значна.

Іншим важливим моментом є недостатність коштів у місцевих і обласному природоохоронних фондах. Ця обставина також є перешкодою для проведення успішної природоохоронної діяльності.

В Україні процес централізації суспільних фінансів призводить до відповідного зниження фондів коштів, що знаходяться в розпорядженні органів місцевого самоврядування. Це впливає на процес економічних перетворень, що безпосередньо має негативні наслідки не тільки на регіональному, але і на загальнодержавному рівні, формує пряму загрозу національної безпеки України».

В даний час бюджетним фінансуванням покривається менше 40% реальних потреб міста Донецька, а в 2000-2008 роках це складало близько 50%. Негативним є не тільки недостатність виділених області фінансових коштів з огляду на високі економічні показники її розвитку і визначальний внесок в економіку країни, але й більш тривожною уявляється тенденція зниження обсягів бюджетного фінансування. А це, у свою чергу, ставить під загрозу виконання природоохоронних програм у найбільш екологічно неблагополучному регіоні.

Для забезпечення екологічної безпеки уявляється доцільною консолідація фінансових коштів регіону в рамках обласного екологічного фонду. Практика показала, що їх «розпилення» по місцевих екологічних фондах, по суті, здійснює перешкоду проведенню широкомасштабних заходів природоохоронного характеру.

Ефективне рішення екологічних проблем промислового регіону можливо винятково при погоджених діях регіональних органів управління і відповідних відомчих структур. У цьому плані уявляється важливим надання повноважень регіональним органам влади для укладення відповідних договорів із відомствами, підприємства яких створюють для регіону загрози екологічного характеру. Обов’язковим складовим елементом цих договорів має стати план заходів кожного екологічно небезпечного підприємства щодо зниження рівня екологічних загроз, що припускає, як правило, інноваційний механізм їхньої реалізації.