Екологічну безпеку

Законодавчі засади здійснення державного нагляду і контролю у цій сфері містяться в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. та інших актах законодавства.

Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 28 червня 1991 р. передбачає загальні засади здійснення екологічного контролю, зокрема за дотриманням вимог, норм і нормативів екологічної безпеки.

Відповідно до цього закону передбачаються такі різновиди екологічного контролю:

а) державний контроль, у тому числі в пунктах пропуску через державний контроль та експортних партій брухту чорних і кольорових металів;

б) прокурорський нагляд;

в) громадський контроль.

Державний контроль у зазначеній сфері здійснюється відповідними радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством екології та природних ресурсів України, його органами на місцях, іншими спеціально уповноваженими органами.

Для здійснення державного екологічного контролю у системі Міністерства екології та природних ресурсів України створено Державну екологічну інспекцію, яка включає систему регіональних і територіальних органів виконавчої влади, що організовують і здійснюють контроль у цій сфері, яка діє на підставі Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 244 (зі змінами та доповненнями).

До складу Державної екологічної інспекції входять:

· головна екологічна інстанція;

· екологічні інспекції областей;

· екологічні інспекції міст Києва та Севастополя;

· екологічна інспекція відповідних територіальних органів Мінекоре-
сурсів України;

· інспекції охорони Чорного та Азовського морів. Серед основних завдань Державної екологічної інспекції є здійснення державного екологічного контролю за:

ü додержанням норм екологічної безпеки;

ü додержанням нормативів екологічної безпеки;

ü додержанням вимог екологічної безпеки у процесі зберігання, трансформування, використання, знешкодження та захоронення (складування) хімічних засобів, рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів.

Зокрема, Державна екологічна інспекція здійснює державний контроль за додержанням стандартів, нормативів екологічної безпеки в процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, а також на військових та оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх справ, служби безпеки та прикордонних військ, у тому числі під час передислокації військових частин, проведення військових навчань, маневрів, переміщення військ і військової техніки.

З метою виконання зазначених завдань Державна екологічна інстанція наділяється повноваженнями, які можна поділити на такі напрями:

1) інспекційні;

2) розпорядчі;

3) організаційні;

4) аналітично-інформаційні;

5) правозахисні;

6) юрисдикційні.

До першої групи можна віднести такі повноваження:

а) обстеження діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, видів господарської та іншої діяльності у будь-який час з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки;

б) складання актів перевірок і протоколів про відповідні правопорушення;

в) виклик посадових осіб та громадян для отримання свідчень і пояснень у зв’язку з порушенням ними вимог екологічної безпеки;

г) зупинення транспортних засобів, у тому числі плавучих, та перевірка дотримання їх власниками нормативів екологічної безпеки;

д) здійснення перевірки правильності реєстрації у суднових документах операцій з небезпечними речовинами та документів, що засвідчують право таких осіб на проведення небезпечних робіт.

Друга група повноважень може включати:

а) висунення підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, громадянам, іноземним фізичним і юридичним особам вимог щодо здійснення відповідних заходів, надання їм обов’язкових для виконання приписів у цій сфері;

б) внесення обов’язкових для виконання подань про припинення дії або анулювання дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, вивезення їх з України та ввезення до України відходів, які можуть негативно вплинути на стан довкілля, або інших дій, що порушують законодавство у цій сфері, норми, правила і вимоги екологічної безпеки;

в) призначення громадських екологічних інспекторів за поданням відповідних установ;

г) зупинення, огляд та затримання будь-яких суден, у тому числі військових кораблів та інших плавучих об’єктів, що перебувають у внутрішніх і територіальних водах та економічній зоні України незалежно від їх власників та видів діяльності для з’ясування причин та обставин скидання або втрат речовин, шкідливих для здоров’я людей або живих ресурсів водних об’єктів.

3. Організаційні повноваження передбачають:

а) залучення за погодженням з керівниками підприємств, установ, організацій фахівців для виконання аналізів та участі у проведенні перевірок виконання заходів щодо ліквідації аварійних викидів і скидів забруднювальних речовин;

б) проведення обов’язкового соціального страхування державних інспекторів у порядку та на умовах, що встановлюються чинним законодавством України.

4. Аналітично-інформаційні повноваження спрямовані на отримання безкоштовно у міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій, громадян, іноземних фізичних і юридичних осіб статистичних, довідкових та інформаційних матеріалів, пояснень, необхідних для визначення стану довкілля та повідомлення про його аварійні забруднення і природні катастрофи.

5. Правозахисні (охоронні) повноваження:

а) направлення матеріалів про порушення вимог екологічної безпеки у відповідні правоохоронні органи для вирішення питань про притягнення винних осіб до адміністративної, кримінальної та іншої юридичної відповідальності;

б) подання позовів до судових органів про відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог, норм і нормативів екологічної безпеки юридичними і фізичними особами.

6. Юрисдикційні повноваження реалізуються шляхом:

а) обмеження, припинення будівництва, реконструкції, розширення об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, іншого призначення, проведення різних робіт, що здійснюються з порушенням вимог екологічної безпеки та обмеження чи зупинення діяльності промислових та інших екологічно небезпечних об’єктів;

б) зупинення або заборона проведення робіт на територіях, що особливо охороняються, та інших місцевостях, не передбачених режимом їх охорони, а також екологічно небезпечних робіт, які можуть спричинити негативний вплив на такі об’єкти;

в) розгляду справ про адміністративну відповідальність за порушення законодавства щодо екологічної безпеки.

Так, Законом України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» здійснення цих форм державного контролю покладається на спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади, до відання яких віднесені питання у такій послідовності:

· охорони праці;

· забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища;

· захисту населення і територій від надзвичайних екологічних ситуацій;

· пожежної безпеки;

· санітарно-епідемічної безпеки;

· містобудування.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон від 20 березня 1995 р. № 198 (із наступними змінами та доповненнями) Державній екологічній інспекції Мінекоресурсів України доручено забезпечити проведення контролю таких об’єктів:

а) транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військових кораблів;

б) вантажів, які містять:

· промислову сировину;

· відходи виробництва;

· хімічні сполуки;

· токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для здоров’я і довкілля речовини;

· засоби захисту рослин, стимулятори їхнього росту;

· добрива;

в) риб усіх видів;

г) диких тварин, рослин;

д) зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій;

е) мисливських трофеїв.

Екологічний контроль вищезазначених об’єктів у пунктах пропуску через державний контроль та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць здійснюється:

а) відділом Служби екологічного контролю на митному кордоні України Головної державної екологічної інспекції Мінекоресурсів України;

б) відділами контролю на митному кордоні спеціально уповноважених органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, державних інспекцій охорони Чорного та Азовського морів;

в) постами екологічного контролю територіальних органів Мінекоресурсів у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць;

г) іншими підрозділами екологічного контролю, які можуть створюватися за рішенням Мінекоресурсів залежно від обставин та умов його здійснення.

Основним завданням держекоінспекторів у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць є здійснення державного контролю за додержанням усіма юридичними особами незалежно від форм власності та господарювання і громадянами, іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства, що перетинають державний кордон або переміщують через нього транспортні засоби, вантажі та визначені вищезазначені об’єкти у межах норм і правил екологічної безпеки під час транспортування небезпечних вантажів.

Головними завданнями служби екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць, митниць є:

1) контроль за додержанням, зокрема, норм і вимог законодавства про екологічну безпеку під час переміщення через митний кордон України транспортних засобів і вантажів;

2) попередження незаконного ввезення, вивезення або транзиту територією України вантажів, що містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для довкілля і здоров’я людей речовини, пестициди й агрохімікати, а також забруднений баласт на суднах;

3) забезпечення контролю за перевезенням радіоактивних речовин та ядерних матеріалів і проведення хіміко-аналітично-госконтролю речовин;

4) огляд експортних та імпортних партій небезпечних вантажів і оформлення необхідних документів у зоні діяльності регіональних митниць і митниць;

5) контроль за додержанням вимог, норм і правил екологічної безпеки транспортними засобами, що перетинають митний кордон України;

6) контроль експортних та імпортних партій брухту чорних і кольорових металів на предмет відсутності хімічного чи радіоактивного забруднення та оформлення при експорті сертифікатів екологічного контролю;

7) забезпечення контролю вантажів і транспортних засобів, що надійшли до митниці призначення без відмітки в товаротранспортних документах про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон або з відміткою у товаросупровідних документах, як таких, що підлягають екологічному контролю за місцем надходження;

8) контроль експортних, імпортних та транзитних вантажів, перевезення яких через державний кордон України потребує спеціального дозволу Мінекоресурсів.

Екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць здійснюється держекоінспекторами шляхом чергування, які зобов’язані забезпечити:

а) перевірку на підконтрольних об’єктах таких документів:

· транспортної накладної для відповідного виду транспорту (міжнародної товаротранспортної накладної CMR, залізничної накладної, авіанакладної, коносаменту, товаротранспортної накладної ТТН та ін.);

· контракту (виключно у зоні діяльності регіональних митниць і митниць);

· рахунка-фактури;

· дозволу (ліцензії) на ввезення, вивезення, транзит екологічно небезпечних вантажів або відходів;

· сертифіката якості у разі імпорту вантажів;

· сертифіката відповідності у разі імпорту вантажів;

· сертифіката екологічного контролю у разі експорту металобрухту;

· карантинного (фітосанітарного) сертифіката у разі експорту та імпорту деревини і виробів із неї.

Дозволяється для перевірки надавати дублікат сертифіката, який має бути завірений в установленому порядку.

У разі проведення екологічного контролю у країнах-експортерах великих партій вантажів у зоні діяльності регіональних митниць і митниць та в морських і річкових портах, крім поромних переправ, та під час розвантаження суден оформляється екологічна декларація, яка підлягає відповідній перевірці держкоінспектором;

б) зовнішній огляд підконтрольних об’єктів;

в) радіаційний контроль транспортних засобів та вантажів;

г) виявлення безпечності або небезпечності вантажу згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та Державного стандарту 19433-88 «Вантажі небезпечні. Класифікація і маркування»;

д) інструментальний контроль токсичності й димності відпрацьованих газів двигунів транспортних засобів;

е) відбір зразків зі складанням відповідного акта для проведення лабораторних аналізів на відповідність складу вантажу наявній документації у разі потреби при здійсненні екологічного контролю в зоні діяльності регіональних митниць і митниць;

є) експрес-аналіз речовин у разі необхідності для їх ідентифікації та встановлення ступеня токсичності;

ж) складання актів перевірок і протоколів про порушення екологічного законодавства та зокрема, норм, правил і вимог екологічної безпеки та радіаційної безпеки;

з) проставляння відповідних штампів про здійснення екологічного контролю та розрахунок суми збору, що підлягає сплаті, на товаротранспортних та товаросупровідних документах;

й) реєстрацію у відповідному журналі підконтрольних об’єктів і результатів екологічного контролю;

і) розгляд справ і винесення постанови про адміністративні правопорушення в галузі охорони довкілля, зокрема екологічної безпеки, відповідно до законодавства України.

У разі виявлення порушень, зокрема вимог, норм та нормативів екологічної безпеки, щодо відсутності дозвільних документів, або якщо за зовнішніми ознаками є підстави для очевидного визнання невідповідності вигляду і властивостей вантажу змістові супровідних документів, держекоінспектор уповноважений:

а) припинити подальший рух вантажу;

б) скласти в присутності експедитора, вантажоперевізника або представника транспортного вузла (станції, порту) та старшого зміни митної служби акт у довільній формі про виявлене правопорушення;

в) проставити у товаротранспортній накладній штампи «ввіз або вивіз заборонено»;

г) повернути вантаж вантажоперевізникові в разі неможливості усунення виявлених порушень.

Усунення виявлених недоліків дає підставу держекоінспектору провести повторний екологічний контроль, який здійснюється у загальному порядку. При отриманні за його результатами позитивного висновку держекоінспектор анулює раніше проставлений штамп шляхом його перекреслення та засвідчує це власним підписом, відповідною датою і новим штампом дозволу на ввезення або вивезення.

У разі потреби проведення екологічного контролю імпортних вантажів за місцем призначення держекоінспектор у пункті пропуску на державному кордоні проставляє в товаротранспортних документах відповідний штамп.

З метою прискорення проходження великих партій вантажів через державний кордон України держекоінспектор за попередньою домовленістю з вантажовідправником або утримувачем вантажу може здійснювати їх екологічний контроль під час завантаження, безпосередньо на території країни-експедитора.