Аудиторна робота студента

Основними видами аудиторної роботи в університеті є: лекція, лабораторне, практичне, семінарське заняття, індивідуальне заняття, консультація (рис. 9.1). Університет може встановлювати інші види навчальних занять.

Аудиторна робота – навчальна діяльність студента, яка відбу­вається під керівництвом викладача в аудиторіях університету згідно із затвердженим розкладом занять. Під час аудиторних занять студенти отримують знання й уміння з основних навчальних дисциплін.

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні лекція є важливою ланкою, доцільною формою організації навчання в університеті. її за­гальне призначення – формування у студентів орієнтовної основи для оволодіння знаннями, уміннями, навичками, їх позитивного ставлення до життєвих реалій, що вивчаються, смаку до науки і дослідницької діяль­ності.

Діяльність студента

Аудиторна робота

Самостійна робота

Індивідуальна робота

Науково-дослідна робота

Практична підготовка

Лекція

Семінарське заняття

Лабораторно-практичне заняття

Індивідуальне заняття

Дискусія

Консультація

Рис. 9.1. Види навчальної діяльності студента в університеті

Лекція (від латинської lectio – читання, lector – читець) – вид ауди­торної роботи, одна з форм поширення наукових знань, навчальне заняття, яке полягає в усному викладенні лектором теми, що вивчається. Лекція є основним видом навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу. Окрема лекція є елементом курсу лекцій, що охоплює основний теоретичний матеріал однієї або декількох тем нав­чальної дисципліни. Тематика лекцій визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Як форма навчання лекція виникла у V ст. до н.е. в Стародавній Греції і її використання було в основному пов'язане з розвитком філософії. Лекція активно застосовувалася в середньовічних університетах у формі читання й коментування викладачем тексту книг. В історії розвитку вищої школи вона стала важливою формою словесного, особистісного впливу викладача, оратора на людину. Завдяки появі наукової літератури лекція втратила свою монополію на джерело знання.

Існує багато аргументів щодо пасивного характеру лекції як форми організації навчання. Зазначимо, що лекція:

- привчає студентів сприймати готові думки, гальмує їхнє самостійне, творче мислення;

- змушує студентів займати позицію об'єкта навчального прогресу;

- гальмує їхню активність, розвиток внутрішньої мотивації навчання, оскільки студенти позбавлені можливості само­стійного пошуку, відкриття істин, критичного аналізу;

- регламентована в часі, тому наукова, навчальна інформація подається у визначеному, обмеженому обсязі;

- спроможна задіяти, захопити тільки деяку частину слу­хачів, адже рівень їхнього розвитку, інтереси, потреби, цін­нісні орієнтації, індивідуальні здібності тощо є відмінні;

- обмежує можливості викладача щодо перетворення ауди­торії студентів у єдиний колектив, спільноту.

Тому поряд з лекцією повинні застосовуватися інші форми організації навчання: семінарські, практичні, лабораторні заняття, тренінги та інші організаційно-методичні форми, що активізують самостійну, творчу пошуково-дослідницьку діяльність студентів. Проте повна відмова від лекцій порушує науковий рівень, цілеспрямований, системний характер організації навчального процесу, обмежує можливості позитивного особистісного впливу викладача на внутрішній світ, поведінку студентів.

Доцільність і необхідність лекції як важливої форми організації нав­чального процесу у закладах вищої освіти зумовлена такими причинами:

- лекція в окремих випадках є основним джерелом наукової, навчальної інформації у зв'язку з відсутністю необхідних підручників і посібників;

- викладач повідомляє сучасну наукову інформацію, результати останніх досліджень, що не знайшли висвітлення у підручниках і посібниках;

- у змісті лекції викладач має змогу використати результати власних спостережень, досліджень, а також і своїх колег;

- існують різноманітні наукові концепції, підходи до трактування сутності явищ, понять, що можуть бути доступно і стисло висвітлені викладачем;

- деякі факти, теорії, концепції неоднозначно, суперечливо або складно обґрунтовуються в науковій літературі і потребують дохідливого пояснення лектором;

- під час лекції викладач має змогу здійснювати вплив на формування ціннісних орієнтацій студентів, розкривати у змісті не лише наукові поняття, положення, й світоглядні, моральні, етичні ідеї та норми.

- Виходячи з викладеного, виділимо основні переваги лекції як форми організації навчального процесу;

- у лекціях дається цілісне систематизоване викладення нав­чального матеріалу;

- економічність лекції: порівняно із самостійною роботою лекція економить час студентів;

- оперативність-дозволяє включати в навчальний процес новітній науковий і фактичний матеріал;

- розвиває творче мислення студентів (завдяки тому, що вони мислять так, як лектор).

Позитивні сторони лекції будуть підсилені, а слабкі зменшені за умови, якщо викладач:

- взаємодіє, спілкується зі студентами як з рівноправними партнерами, суб'єктами спільної навчально-пізнавальної діяль­ності;

- стимулює активність студентів, розвиток їхнього критичного, творчого мислення за допомогою постановки проблемних питань, залучення їх до дискусії, діалогу, висловлювання власних міркувань;

- регулює увагу студентів, спонукає їх стежити за власною думкою;

- не критикує судження слухачів, а лише відгукується на їхні міркування, спирається на них під час викладу змісту;

- висловлює власні точки зору, виявляє своє захоплення відповідною темою, галуззю науки;

- постійно здійснює зворотний зв'язок, стежить за динамікою емоцій студентів, перевіряє рівень розуміння, осмислення ними навчаль­ної інформації.

Семінарські заняття є ефективною формою організації навчальних занять, з якими органічно поєднуються лекції.

Семінар (від лат. seminarium – розсадник, переносно – школа) – це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо; один з основних видів групових навчально-теоретичних або практичних занять студентів, членів наукових гуртків, слухачів курсів. Семінар - це нав­чальне заняття, що заплановане програмою навчання, під час якого відбу­вається обговорення вивченої теми, до якого студенти готують тези виступів на підставі виконаних завдань. На семінарському занятті викла­дач організує дискусію з попередньо визначених проблем.

Основними цілями проведення семінарських занять є:

- забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ певного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійне опрацювання;

- спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової й методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;

- оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розгля­даються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття виконують такі основні функції:

- навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію зна­нь, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

- розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

- виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, еко­логічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);

- діагностично-корекційну (контроль за якістю засвоєння сту­дентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєння та їх подолання) тощо.

Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є:

- активна участь самих студентів у з'ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд;

- викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування;

- така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття;

- якщо студенти не підготовлені до заняття, то семінарське занят­тя перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питан­ня, студенти відповідають на них).

Існує багато різновидностей семінарських занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У навчальному процесі під час викладання тієї чи іншої дисципліни рекомендується використо­вувати різні види семінарських занять, зокрема (табл. 9.1):

Таблиця 9.1