Види семінарських занять

Вид семінару	Його коротка характеристика
Семінари-бесіди	♦Найпростіша форма семінару, побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання, що мають проблемний характер і вимагають творчого, продуктивного мислення, як-от: «Чому...?», «Як Ви вважаєте...?», «Чим можна пояснити...?» тощо); ♦ дискусія (від лат. розгляд, дослідження) є вищим рівнем еврис­тичної бесіди; найбільш поширеними й ефективними є: «круглий стіп», форум, дебати, симпозіум (базуються на обміні думками між усіма учасниками, що привчає студентів самостійно мислити, сприяє розвитку аналітичних навичок, розвиває здатність до ви­важеної аргументації, обстоювання власної точки зору, привчає адекватно оцінювати себе та поважати думки інших); ♦ може проводитися шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару.
Наукові семінари	♦ Характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок; дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються заслуховуванням і широким аналізом звітів студентів про проведену науково-пошукову роботу; ♦ проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо.
3 викорис­танням ігрових ситуацій	♦ Проводяться V формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: «Що, де, коли?», «Рейнринг», «КВК» та ін.); ♦ ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів — до 3-х чоловік); студенти, які незгідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово всім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді, організовує обговорення тощо); ♦ різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря, веде конференцію; студенти- журналісти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару).
Міжпредметні семінари	Проводяться одним або різними викладачами; на них обгово­рюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін.

Алгоритм підготовки студента до семінарського заняття:

- проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактични­ми цілями і основними проблемами, які винесені на обговорення;

- опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов'язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефектив­ному проведенню семінарського заняття;

- намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання і обґрунтовуйте свої міркування;

- запишіть запитання, які виникли у вас під час підготовки до проведення семінарського заняття, зверніться за консультацією до викладача-методиста чи викладача кафедри педагогіки;

- складіть розгорнутий план-конспект проведення семінарського заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, що виносяться на розгляд, методи, прийоми та засоби навчання, за допомогою яких забезпечуватиметься навчально-пізнавальна діяльність студентів.

У процесі обговорення кожного основного питання семінару використовуються конкретні методи, прийоми та засоби навчання:

- бесіда (фронтальна, проблемна, дискусія тощо);

- розповідь студента;

- повідомлення;

- виконання індивідуальних завдань (письмових на дошці,

- побудова та аналіз графіків, проблемних, тестових тощо);

- виконання практичних завдань (проблемних завдань, розрахункових задач тощо);

- узагальнення;

- порівняння тощо.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, яке перед­бачає, що студенти особисто проводять натурні або імітаційні експери­менти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретич­них положень конкретної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, вимірю­вальною апаратурою, обчислювальною технікою, методикою експери­ментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально оснащених навчаль­них лабораторіях з використанням обладнання, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторних макетів, установок тощо). Лабора­торні заняття можуть проводитися також в умовах реального професій­ного середовища (на підприємстві, у наукових лабораторіях тощо). Перелік тем лабораторних занять також визначається робочою навчаль­ною програмою дисципліни.

Мета лабораторних занять – освоєння студентами науково-теоре­тичних положень предмета, який вивчається, інструменталізація здобутих знань, тобто перетворення їх у засіб вирішення навчально-дослідницьких, а потім реальних практичних завдань, тобто встанов­лення зв'язку теорії з практикою.

Одна з переваг лабораторних занять порівняно з іншими видами аудиторної роботи полягає в тому, що вони інтегрують знання теоретико-дослідницького характеру. Зіткнення теорії та експерименту, що здійс­нюється у навчальній лабораторії, активізує пізнавальну діяльність студентів, надає конкретного характеру теоретичному матеріалу, який вивчається на лекціях та в процесі самостійної роботи, сприяє детальному і стійкому засвоєнню навчальної інформації. Робота на лабораторних заняттях потребує від студента творчої ініціативи, самостійності в рішеннях, які він приймає, знання та розуміння навчального матеріалу, оволодіння практичними навичками.

Лабораторний практикум – особлива й специфічна форма нав­чальних занять, у процесі яких у студентів відбувається розвиток і формування вмінь самостійно набувати нові знання та способи дій.

Робота студента на кожному лабораторному занятті проходить у вигляді вивчення методичних рекомендацій; складання згідно з цими рекомендаціями пояснень, будування необхідних графіків, діаграм, опису майбутніх дій та умов їх здійснення; погодження з викладачем цілей, планів, алгоритмів майбутніх досліджень, які описані в текстах за зразками їх типових видів; усвідомлення методів і прийомів проведення досліджень, особливостей роботи з обліковими даними; усвідомлення одержаних результатів та їх зіставлень з оптимальними.

Лабораторні заняття поділяють на чотири групи: ознайомлювальні, експериментальні, проблемно-пошукові, віртуальні.

Ознайомлювальні лабораторні заняття. На них студенти вив­чають основні регламентуючі документи щодо конкретного завдання, доцільність застосування основних методів, принципів та прийомів обліку, виконують найпростіші дії над перетворенням облікової інформації, тобто здобувають навички і вміння експериментувати.

Експериментальні лабораторні заняття мають на меті відпра­цювання експериментальних умінь і навичок під час вивчення основних інформаційних величин та облікових характеристик щодо вірогідності експерименту, розрахункових або табличних даних.

Проблемно-пошукові лабораторні заняття спрямовані на розви­ток самостійності творчого стилю мислення, тобто дослідницької діяльності студентів.

Віртуальні лабораторні роботи – роботи, побудовані з викорис­танням сучасної обчислювальної (комп'ютерної) техніки.

Практичне заняття – це навчальне заняття, під час якого відбу­вається детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формуються вміння й навички їхнього практичного застосування за допомогою індивідуального виконання ними завдань, що сформульовані у навчальному курсі. Практичні заняття проводять в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою, тощо. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підго­товленому методичному матеріалі – тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Вказані методичні засоби готуються викладачем (асистентом), якому доручено проведення практичних занять, за погодженням з лектором навчальної дисципліни. Практичне заняття передбачає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв'язування завдань з їх обговоренням, розв'язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

Оцінки, отримані студентом за окремі практичні заняття, врахо­вуються під час виставлення підсумкової оцінки з певної навчальної дис­ципліни.

Комп’ютерний практикум – вид практичного заняття, на якому викладач організовує індивідуальну роботу студентів на ПЕОМ з метою формування умінь і навичок практичного використання певних оболонок - програм. Комп'ютерний практикум проводиться у спеціально оснащених комп'ютерних класах (навчальних лабораторіях).

Індивідуальне заняття проводиться з окремими студентами, які виявили особливі здібності в навчанні та схильність до науково-дослідної роботи і творчої діяльності з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуального творчого обдарування. Індивідуальні навчаль­ні заняття організовують у позанавчальний час за окремим графіком, складеним кафедрою з урахуванням індивідуальних навчальних планів, із такими студентами:

- учасниками олімпіад з фаху або окремих дисциплін;

- членами збірних команд університету з видів спорту;

- з магістрантами за темами наукових досліджень.

Допомога з боку викладача повинна надаватися у формі роз'яснення деяких положень у межах завдання, у постановці навідних питань, які спрямовують хід думок студента у потрібне русло.

Дискусія – це навчальне заняття, проведення якого визначається викладачем у зв'язку з необхідністю вирішення поточної проблеми, що виникла у студентів у ході навчання, внаслідок обговорення її студентами з викладачем та між собою.

Консультація (від лат. consultation – нарада, розгляд) – це порада компетентного фахівця, одна з форм навчальних занять. Крім цього, це елемент навчального процесу, за яким студенти отримують відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація – фор­ма спілкування студента та викладача у вигляді «питання-відповідь». Класифікацію консультацій подано на рис. 9.2

Консультації проводять за графіками кафедри чи деканату факуль­тету протягом семестру або перед іспитом (проміжним, підсумковим модулем). Вони можуть проводитись як індивідуально, так і для акаде­мічної групи чи цілого потоку студентів. На консультаціях переважно обговорюють проблемні питання, які виникли у студентів під час підго­товки до контрольного заходу.

	Консультації
За формою		За змістом
	Індивідуальні		Вступні (до іспиту, курсу)
	Групові		Тематичні
	Міжгрупові		Предекзаменаційні

Рис. 9.2. Класифікація консультацій

Проведення консультацій:

- загальної (під час останньої лекції, дають перелік питань, повідомляють імена студентів, недопущених до іспиту, вимоги до іспиту залежно від того, чи він письмовий, чи усний);

- передекзаменаційної (проводиться напередодні іспиту, прово­дити складно, викладач повинен знати весь матеріал, бо студенти можуть задати питання з будь-якого питання. На консультації викладач не може користуватись джерелами).

Відповідно до навчальних планів, які побудовані на основі струк­турно-логічних схем, збалансовані і раціонально використовують навча­льний час студента та відповідають вимогам «Стандартів вищої освіти» й Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, аудиторний час студентів І-ІІ курсів становить 30 годин на тиждень, а на старших курсах – 28-30 годин на тиждень.

Інтенсивні форми організації аудиторної роботи спрямовані на те, щоб забезпечити всім студентам високий рівень інтелектуального розвит­ку. Форми навчання будуть розвиватися лише в тому випадку, якщо дозволять тим, хто навчається, піднятися на вищий рівень у своєму інтелектуальному розвитку. Отже, за розумного та доцільного поєднання розглянутих форм аудиторної роботи і не дуже талановита людина може досягти значного, а за нераціонального і геніальна людина може працювати марно.