Стереобат -див. Крепідома

Стилобат – стилобáт, -у, ч. 1. Верхній майданчик ступінчастої основи античних храмів і колонад; верхня сходинка стереобату. 2. Триступінчаста основа давньогрецького храму. 3. У сучасній архітектурі – платформа, підніжжя, на якому споруджують будівлю.

Стоя, стоа – стόя, стόа, невідм. В архітектурі Давньої Греції галерея-портик для прогулянок і відпочинку мешканців міста.

Стропило – кроква, -и, ж. Деталь конструкції, що підтримує дах.

Т

Табернакль, табернакул – табернáкль, -я; табернáкул, -а, ч. 1. Декоративно оздоблена ніша з установленою в ній статуєю святого (характерна для будівель готичної архітектури).

Терраса – терáса, -и, ж. Архітектурно оформлений відкритий або напіввідкритий майданчик, прибудований до будинку.

Тетраконх – тетракόнх, -а, ч. Тип центричного храму, який має квадратне внутрішнє приміщення з прилеглими до нього чотирма апсидами.

Тимпан – тимпáн, -у, ч. 1. В архітектурі трикутне поле фронтону, обрамлене карнизом. 2. Заглиблення над дверима, вікном (трикутне, півциркульне, стрільчасте окреслення з горизонтальною перемичкою внизу), в якому часто розміщують скульптурні, декоративні прикраси, герби, картуші тощо. 3. Площина стіни між прорізом арки та антаблементом, який на неї спирається.

Тоннель – ту(о)нéль, -ю, ч. Підземна або підводна споруда у вигляді труби великого діаметра, призначена для руху транспорту, прокладання комунікацій тощо.

Тосканский ордер – тосканський ордер. Архітектурний колонний ордер, різновид доричного ордера, у якому стовбур колони не має канелюр і стоїть на базі.

Травея – травéя, -ї, ж. У готичній архітектурі, а також у будівлях романського стилю простір нефа, обмеженого чотирма стояками, на які спирається хрестове або зімкнуте склепіння.

Трансепт – трансéпт, -а, ч. Поперечний неф або кілька поперечних нефів у базилікальному хрестоподібному в плані середньовічному храмі.

Триглиф – триглíф, -а, ч. Елемент фриза в доричному архітектурному ордері у вигляді прямокутної плити з вертикальними канавками – врізами.

Триумфальная колонна – тріумфальна колона. Пам’ятник у вигляді колони архітектурного ордера, встановлений на честь якоїсь видатної події.

Трифорий – трифόрій, -я, ч. 1. Тридільний арковий проріз з трьох арок, який має трилопатеве завершення. 2. Аркада на другому ярусі центрального нефа романських і готичних базилікальних храмів, яка формується рядами трифорія. 3. Вузька галерея, розміщена за аркадою або парапетом над склепіннями і під схилом покрівлі бічних нефів, а іноді в обходах хорів готичних храмів.

Тромп – тромп, -а, ч. Конструкція у вигляді трикутного склепіння, яка починається з кута стін, що сходяться одна з одною, і завершується як основа для барабана або купола над чотирикутним у плані приміщенням.

Ф

Фасад – фасáд, -у, ч. Зовнішній вигляд будівлі, його парадний бік, який виходить найчастіше на вулицю. На архітектурних кресленнях фасади зображають в ортогональній проекції.

Фахверк – фáхверк, -а, ч. Каркасна конструктивна система, яка складається із зв’язаних між собою дерев’яних брусків – стояків, балок, обв’язок, проміжки між якими заповнюють цеглою, камінням або іншими матеріалами.

Ферма – фéрма, -и, ж. У будівництві плоска, геометрично незмінювана ґратчаста конструкція трикутного або іншого окреслення, призначена для влаштування перекриттів у приміщеннях з великими прогонами, для будівництва мостів та інших споруд.

Фиал – фіáл, -а, ч. В архітектурі готики декоративне завершення пінаклів, щипців, контрфорсів у вигляді химерної піраміди, фігурного шпиля тощо.

Филёнка – фільόнка, -и, ж. В архітектурі частина поверхні стіни, пілястри, дверей, обмежена рамкою або заглиблена в товщу тієї самої поверхні.

Фолос, толос – фόлос, -а; тόлос, -а, ч. У давньогрецькій архітектурі кругла в плані споруда (святилище, гробниця, музичний зал).

Фонарь – ліхтáр, -я, ч. 1. Засклений купол, балкон, виступ у стіні будинку. 2. У промислових будівлях виступ покриття із заскленими бічними поверхнями.

Форум – фόрум, -у, ч. У містах Давнього Риму торговий громадський майдан.

Фреска – фрéска, -и, ж. Живописний твір, виконаний у вигляді розпису водяними фарбами на сирій штукатурці.

Фриз – фриз, -у, ч. 1. В архітектурних ордерах – середня частина антаблемента між архітравом та карнизом. 2. Декоративна композиція у вигляді горизонтальної смуги вгорі на стіні, на меблевих виробах, паркетній підлозі тощо.

Фронтон – фронтόн, -у, ч. Завершення фасаду будівлі, портика, колонади, яке утворене горизонтальним та похилими карнизами, які збігаються з двома схилами даху.

Фундамент – фундáмент, -у, ч.; оснόва, -и, ж. Підземна або підводна частина будівлі, через яку передається навантаження на основу – ґрунт.

Фуст – фуст, -а, ч. Стовп, стрижень архітектурної колони, який має потоншення догори на 1/5 – 1/8 частину нижнього діаметра колони та незначне потовщення в його середній частині – ентазис.

Х

Химера – химéра, -и, ж. Скульптурне зображення фантастичного чудовиська, яке уособлює пороки, зло.

Хоры, эмпоры – хόри, -ів, мн.; емпόри. Відкрита галерея у вигляді балкона всередині церкви, на якій розміщується півчий хор.

Храм – храм, -у. ч. Культова будівля для виконання релігійних обрядів.

Ц