Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Прийняття фінансових рішень за умов ризику



Фінансові рішення – це рішення відносно обсягів та джерел фінансування інвестиційних проектів, забезпечення поточного фінансування господарської діяльності підприємства.  
Інвестиційні рішення найчастіше пов'язані з фінансовими.

Прикладом суто фінансових рішень є вибір:

· схеми створення і обігу фінансових активів;

· форми отримання прибутку і подальшого реінвестування або споживання.

Фінансові рішення змінюють оцінку активу і роблять його більш інвестиційно привабливим.

Будь-яка фінансова операція є ризикованою, оскільки проводиться в умовах невизначеності, має декілька результатів, які неможливо зумовити.

Обґрунтування фінансових рішень в умовах ризику полягає у тому, щоб урахувати усі чинники, які можуть привести до збитків, відповісти на запитання про доцільність реалізації рішень і передбачити заходи по захисту від можливих фінансових втрат.

Важливу роль в управлінні інвестиціями відіграє теорія оптимального портфеля, пов’язана з проблемою вибору ефективного портфеля, що максимізує очікувану дохідність за певного, прийнятного для інвестора, рівня ризику. Портфелем цінних паперів називається сукупність активів (акцій, облігацій), складених у найбільш вигідних пропорціях. Структура портфеля — співвідношення часток різних видів інвестицій у цінні папери, вартість портфеля — це вартість усіх паперів у його складі. Під прибутковістю портфеля (d) за визначений період (рік) мається на увазі величина:

, (12.7)

де P — сьогоднішня вартість портфеля;

P 1 — вартість портфеля через рік.

Інвестування коштів пов’язане з великим ризиком. Найризикованішим портфелем є портфель акцій, тому що акції не належать до цінних паперів із фіксованим доходом (за винятком привілейованих).

Формуючи інвестиційний портфель акцій, інвестори намагаються за мінімального ризику отримати максимальний прибуток.

Основні принципи роботи на ринку цінних паперів відповідають розумній диверсифікації коштів — процесу розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення капіталу для зниження ступеня ризику, забезпечення більшої стійкості доходів за будь-яких коливань дивідендів і ринкових цін на цінні папери.

Загальне правило інвестора щодо диверсифікації — необхідно прагнути розподілити вкладення між такими видами активів, які показали за минулі роки: різну щільність зв’язку (кореляцію) із загальноринковими цінами (індексами); протилежну фазу коливання норм прибутку (цін) усередині портфеля.  


Формування структури портфеля цінних паперів, яка приносить найбільший дохід, є дуже складним завданням, розв’язанням якого займалося багато економістів. Гаррі Марковіц уважається «батьком» сучасної «портфельної теорії», яка стосується методів збалансування ризиків у виборі ризикованих інвестицій. Р. Тобін збагатив ідею Г. Марковіца пропозицією включати в портфель, поряд з ризиковими, безризикові папери, щоб зменшити ризик усього портфеля (чим більше таких паперів у портфелі, тим менший ризик, але й менший можливий дохід).

Основна ідея портфельної теорії: структура портфеля цінних паперів має повторювати структуру великого ринку цінних паперів.


Принцип ринкової рівновагі ґрунтується на розумінні того факту, що ринок цінних паперів в умовах ринкової економіки є добре збалансованою системою. Це значить, що розрив між цінами попиту та пропозиції незначний. Звідси випливають важливі висновки:

а) середньоринковій прибутковості відповідає мінімально можливий ступінь ризику; б) максимально можливий дохід досягається за структури портфеля, ідентичній структурі ринкового обороту.

Таким чином, для того, щоб інвестору сформувати портфель цінних паперів з найменшим ризиком і найбільшою прибутковістю, необхідно відтворити в ньому структуру ринку (з періодичним її коригуванням).

Розглянемо принципи постановки задач формування оптимальних портфелів цінних паперів Марковіца й Тобіна. Для цього введемо кілька позначень: - частка паперів і -го виду в портфелі, ; - математичне очікування прибутковості і -го виду паперів, — ризик і- го виду паперів (середньоквадратичне відхилення прибутковості).

Прибутковість портфеля можна розглядати як середньозважену величину від дохідностей паперів, що його утворюють

. (12.8)

Як правило, і середня ринкова прибутковість визначається як середньозважена прибутковість усіх акцій ринку. Цей показник розраховують за акціями найбільш представницьких компаній. Індексів, застосовуваних у міжнародній практиці, досить багато. У США, наприклад, дуже представницьким вважається індекс компанії «Standart and Poors», розрахований за акціями 500 найбільших компаній.

Оскільки одночасно максимізувати ефективність і мінімізувати ризик не можна, то доводиться оптимізувати щось одне, накладаючи обмеження на інший параметр.

Портфелі мінімального ризику формуються через вимогу мінімізації ризику за умови обмеження на прибутковість. Портфель Тобіна від портфеля Марковіца відрізняється тим, що в нього включені безризикові цінні папери.


Портфель мінімального ризику:

(12.9)

де — частка капіталу, вкладеного в безризикові цінні папери;

— ефективність безризикових цінних паперів.

Портфелі максимальної ефективності формуються через вимогу максимізації прибутковості за умови обмеження на ризик.


Портфель максимальної ефективності:

(12.10)

.

Реально портфелі Марковіца і Тобіна — абстракції, тому що для кожного паперу, що обертається на ринку, неможливо вірогідно знати ні його дохідності, ні середньоквадратичного відхилення. Крім того, хоч би яким великим був портфель окремого інвестора, він не в змозі повторити структуру ринку внаслідок розрахункової мізерності часток багатьох видів акцій, необхідних для його складання. Такий спосіб формування портфеля акцій прийнятний лише до певної міри і лише для великих гравців на фондових біржах.

Для практичних цілей пропонуються рішення у вигляді наступних рекомендацій:

· Вважається, що стійкий до коливань ринку пакет акцій складається як мінімум із цінних паперів 12 різних компаній. Приблизно третина акцій має придбаватися у великих і найбільших компаній, третина — у середніх і третина — у швидко зростаючих невеликих фірм.

· Відомо також «правило п’яти пальців руки», за яким з кожних п’яти акцій у пакеті одна - завдасть збиток, три більш-менш, принесуть очікувані дивіденди, а одна - дасть значно кращі результати, ніж очікувалося. З огляду на це, часто мінімальною кількістю різних видів акцій в оптимальному портфелі вважається число «п’ять».

Ризикованість одного активу вимірюється дисперсією або середньоквадратичним відхиленням доходів за цим активом, а ризик портфеля — дисперсією або середньоквадратичним відхиленням доходів портфеля.

Для визначення стандартного відхилення портфеля користуються коваріацією — статистичною мірою взаємодії двох випадкових змінних. Тобто це міра того, наскільки дві випадкові величини (наприклад, дохідності двох цінних паперів), залежать одна від одної. Додатне значення показника коваріації показує, що дохідності цих паперів мають тенденцію змінюватися в один бік, від’ємне значення свідчить про те, що дохідності мають тенденцію компенсувати одна одну. Відносно невелике або нульове значення коваріації показує те, що зв’язок між дохідністю цих паперів слабкий або відсутній зовсім. Коваріацію кожної пари активів (covxy) можна знайти за формулою

. (12.11)

Формування оптимального портфеля з обмеженої кількості цінних паперів.

Ефективність цінних паперів Rt, або норма прибутку в t -му періоді, визначається формулою

, (12.12)

де P (t) — ціна паперу наприкінці t -го періоду;

P (t – 1) — ціна паперу наприкінці (t – 1)-го періоду;

D (t) — дивіденди, нараховані в t -му періоді.

Випадкову величину ефективності j -го виду цінних паперів позначимо через Rj. Очікувану ефективність j -го цінного паперу позначимо через mp, варіацію — Vj, коваріацію між Ri і RjVij.

Нехай — частка загального вкладення, що припадає на j -й вид цінних паперів так, що .

Тоді очікувана ефективність портфеля

, (12.13)

а дисперсія ефективності

. (12.14)

Математична модель знаходження оптимального портфеля має такий вигляд:

, (12.15)

(12.16)

Задача полягає у знаходженні xp, які мінімізують варіацію портфеля Vp за умови, що гарантується задане значення mp очікуваної ефективності.





Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 1380 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.008 с)...