Сутність ризик-менеджменту. Система управління ризиками

Ризик є невід’ємною частиною бізнесу. Ризик, безумовно, повинен враховуватись при прийнятті управлінських рішень. Тому ефективне управління ризиками є важливою складовою єдиного процесу управління сучасним підприємством.

Для забезпечення стабільного розвитку підприємства важливо не тільки оперативно ідентифікувати і ефективно вирішувати питання, що виникають, але й передбачити і запобігти їх виникнення, враховувати ступінь впливу на техніко-економічні показники. Не менш важливо мати резерв для фінансування тих ризиків, запобігти яких не вдається. Особливо це стосується питань, які можуть поставити під загрозу саме існування підприємства.

Таким чином, створення системи управління ризиками – закономірний процес розвитку системи управління підприємством.

Ризик-менеджмент дозволяє зменшити рівень невизначеності в бізнесі і забезпечити прийняття керівництвом більш обґрунтованих рішень для досягнення поставлених цілей.

У багатьох промислово розвинутих країнах розроблені і діють стандарти з ризик-менеджменту, зокрема, в Австралії (1992,2004), Канаді (1997), Японії (1997), Великобританії (2001, 2002). Ці стандарти визначають цілі, задачі, елементи системи, етапи процесу управління ризиками, організаційну структуру.

Для вітчизняної науки і практики таке явище, як ризик-менеджмент, є відносно новим, тому доцільно визначитись із самим терміном. Декілька визначень ризик-менеджменту, що містяться в різних літературних джерелах та надані в табл. 15.1, дозволяють, на наш погляд, отримати уявлення про його сутність

Сучасне розуміння ризик-менеджменту базується на так званій «концепції прийнятного ризику», згідно з якою основною метою процесу управління ризиком є надання максимальної стійкості усім видам діяльності підприємства шляхом утримання сукупного ризику (очікуваного рівня втрат) в межах, заданих стратегією розвитку підприємства.

Таблиця 15.1

Різновиди трактувань поняття «ризик-менеджмент»

Термін	Визначення
Ризик-менеджмент	Сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють в певній мірі прогнозувати настання ризиків і приймати рішення щодо впливу на них [20].
Система управління ризиком і економічними, точніше, фінансовими відношеннями, що виникають в процесі цього управління [1].
Спеціальна сфера діяльності підприємства [14].
Багатоступінчатий процес, який включає розробку загальної філософії управління ризиками на підприємстві, їх виявлення, аналіз, оцінку і має на меті зменшення та нейтралізацію негативних наслідків [3,32,9].
Розробка та реалізація різноманітних методів, рекомендацій, заходів, що дають можливість спрогнозувати появу ризику й зменшити його ступінь [8].
Процес впливу на суб’єкт господарської діяльності, що забезпечує: максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків, їх обґрунтоване прийняття, зведення ступеня впливу ризику на суб'єкт до мінімуму, розробку стратегії поведінки цього суб'єкта у випадку реалізації конкретних видів ризиків [27].
Сукупність трьох складових: цілепокладання (вибір цілей), ризик-маркетинг (вибір інструментів управління ризиками), ризик-менеджмент (підтримання балансу в трикутнику «люди-цілі-ресурси» в процесі досягнення поставлених цілей з використанням вибраних інструментів) [6].
Сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку і реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам [27].
Процес прийняття і виконання управлінських рішень, спрямованих на зниження ймовірності виникнення несприятливого результату і мінімізацію можливих втрат, викликаних його реалізацією [36].
Процес виявлення і оцінки ризиків, а також вибір методів та інструментів управління для мінімізації ризику [34].
Процес, здійснюваний радою директорів, менеджерами та іншими співробітниками, який починається під час розробки стратегії і зачіпає всю діяльність організації. Він спрямований на виявлення подій, що можуть впливати на організацію і управління пов’язаним з цими подіями ризиком, а також контроль того, щоб не був перевищений ризик-апетит організації і забезпечувалась розумна гарантія досягнення цілі її діяльності [22].

Ризик-менеджмент можна розглядати:

- як систему;

- як процес (що, до речі, видно з наведених в табл. 15.1 визначень).

Ризик-менеджмент, як система управління, складається з двох підсистем:

1) керована підсистема (об’єкт управління ризиками);

2) керівна підсистема (суб’єкт управління ризиками).

Схематично це можна представити таким чином (рис. 15.1):

ВХІД

ВИХІД

Рис. 15.1. Схема ризик-менеджменту як системи управління [1,9]

В системі управління ризиками велике значення для прийняття ефективних управлінських рішень в умовах ризику має якісна, надійна і достатня інформація, яка циркулює між суб’єктом та об’єктом управління ризиками. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту складається з різного роду інформації: внутрішньої і зовнішньої, офіційної і неофіційної, друкованої і вербальної, такої, що має пряме і непряме відношення до об’єкта і т.д. Висококваліфікований менеджер завжди прагне отримати будь-яку інформацію, збираючи її постійно по крупицям. Зібрана таким чином інформація володіє повновісною інформаційною цінністю.

Ризик-менеджмент виконує певні функції, які діляться на 2 типи:

- функції об’єкта управління ризиками;

- функції суб’єкта управління ризиками (рис. 15.2).

Рис. 15.2. Функції ризик-менеджменту

Прогнозування в ризик-менеджменті – це розробка на перспективу змін фінансового стану об’єкта в цілому та його окремих частин. Особливістю його є альтернативність в побудові фінансових показників і параметрів, яка визначає різні варіанти розвитку фінансового стану об’єкта управління на основі тенденцій, що спостерігались. Прогнозування може здійснюватись з використанням екстраполяційних, евристичних та інших методів, що вивчаються у відповідних економічних дисциплінах.

Управління на основі передбачення змін потребує від менеджера певної інтуїції, прийняття гнучких екстрених заходів.

Організація в ризик-менеджменті – це об'єднання людей, що займаються управлінням ризиками, на основі певних правил і процедур, до яких відносяться: створення органів управління, побудова структури апарата управління, встановлення взаємозв’язків між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик і т. ін.

Регулювання в ризик-менеджменті – вплив на об’єкт управління, завдяки якому досягається стан стійкості цього об'єкта у випадку виникнення відхилень від заданих параметрів. Регулювання охоплює, головним чином, поточні заходи з усунення відхилень, що виникли.

Координація в ризик-менеджменті – це узгодженість роботи всіх ланок системи управління ризиком, апарата управління та спеціалістів.

Стимулювання в ризик-менеджменті – це спонукання фінансових менеджерів та інших спеціалістів до зацікавленості в результаті своєї праці.

Контроль в ризик-менеджменті – перевірка організації роботи зі зниження ступеня ризику.

Ризик-менеджмент як процес управління передбачає сукупність дій в межах певних етапів, послідовне виконання яких забезпечує досягнення цілей системи ризик-менеджменту.

Процес управління ризиками інтегрується в єдиний процес управління

підприємством. Це виражається, зокрема, в тому, що в управління ризиками залучаються практично всі підрозділи підприємства.

Загальна схема процесу управління ризиками та коротка характеристика окремих етапів процесу зображені на рис. 15.3.

Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання певних принципів. Основні з них наведені нижче [9]:

· усвідомлення прийняття ризиків;

· особиста відповідальність кожного учасника ризик-менеджменту; колегіальність і демократизм у групі спеціалістів;

· коректне формулювання мети управління ризиками та можливість впливу на ті характеристики ризиків, які сприяють досягненню мети;

· об’єктивність, достовірність, повнота й надійність інформації;

· охоплення управління ризиком усіх ієрархічних рівнів підприємства, органічний зв’язок усіх управлінських елементів (системний підхід);

Рис. 15.3. Характеристика процесу управління ризиками

· незалежність управління окремими ризиками;

· зіставленість рівня ризиків, що приймаються, з рівнем дохідності підприємства та його фінансовими можливостями;

· мінімізація спектру можливих ризиків та ступінь їх впливу;

· швидка реакція суб’єкта господарювання на внутрішні та зовнішні зміни, які виражаються в реалізації ризику;

· врахування фактору часу в управлінні ризиками;

· мінімізація витрат на організацію та здійснення ризик-менеджменту;

· інноваційний підхід до управління ризиками.

Наведемо «короткі нотатки для ефективного визначення ризику та поводження з ним» [9]:

Ü проведіть аналіз ризику; порадившись з усіма групами людей, що наражаються на визначений вами ризик; не покладайтеся на числові показники як такі, що відображають справжній стан справ;

Ü розгляньте всі можливі підходи до менеджменту ризику; передусім шукайте засоби зменшити ризик, а вже потім — протистояти йому й надолужувати втрачене;

Ü перевірте наявну систему безпеки, засоби управління, заходи протидії та відновлення; шукайте слабкі місця в наявному менеджменті ризику;

Ü визначте нові й удосконалені стратегії менеджменту ризику, застосуйте з них лише вибрані; не забудьте перевірити, чи стратегії справді задіяні;

Ü розкажіть про ваш менеджмент ризику посередникам організації;

Ü створіть таке управління організацією, щоб було забезпечено постійний перегляд і оцінювання ризику, на який у даний момент наражається організація, та нагляд за перебігом менеджменту ризику.

Ризик-менеджмент може виступати в якості самостійного виду професійної діяльності, який можуть виконувати спеціалізовані організації, страхові компанії та ін.