Якісне оцінювання підприємницьких ризиків

Для оцінювання підприємницьких ризиків використовується якісний та кількісний аналіз.

Мета якісного аналізу полягає у визначені чинників і зон ризику та ідентифікації можливих ризиків.

Для даного виду аналізу характерні два аспекти:

І – пов’язаний з необхідністю порівнювати очікувані позитивні (сприятливі) результати із можливими економічними або соціальними несприятливими наслідками;

ІІ – пов’язаний з виявленням впливу рішень, які приймаються в умовах невизначеності та конфліктності, на інтереси суб’єктів господарювання.

У рамках діяльності певного суб’єкта господарювання може бути використана наступна класифікація зон ризику (табл. 13.1):

· безризикова зона;

· зона допустимого ризику;

· зона критичного ризику;

· зона катастрофічного ризику.

Критерії розмежування прибуток;

зон ризику: виручка;

власні кошти підприємства;

втрати;

коефіцієнт ризику.

Іноді в межах зони допустимого ризику відокремлюють мінімальну зону та зону підвищеного ризику, використовуючи як критерії чистий і розрахунковий прибуток від здійснення підприємницької діяльності.

Існує багато видів господарських ризиків, котрі мають різні причини виникнення.

Політичний ризик передбачає наявність ймовірності можливого негативного впливу на діяльність суб’єкту господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни.

Він належить до системних ризиків, бо суб’єкти господарювання не можуть безпосередньо впливати на нього, але повинні завжди враховувати у своїй діяльності.

Таблиця 13.1

Характеристика основних зон ризику

Зона ризику	Характерні ознаки
Безризикова зона	· Відсутність будь – яких утрат під час здійснення господарських операцій.
Зона допустимого ризику	· Можлива величина втрат не перевищує розміру очікуваного прибутку. У найгіршому випадку – втрат всього прибутку, за сприятливого збігу обставин – незначний розмір утрат. · Часті випадки настання ризику. · Велика ймовірність виникнення витрат даного рівня. · Втрати піддаються точному розрахунку в межах одного року. · Настання ризикових подій не змушує систему до зміни певних цілей.
Зона критичного ризику	· Можливий результат втрат перевищує прибуток, але не є більшим за виручку. · Нечасті випадки настання ризику. · Середній рівень ймовірності виникнення даного рівня втрат. · Настання ризикових подій змушує систему до зміни певних цілей.
Зона катастрофічного ризику	· Найбільш небезпечна; можливі втрати перевищують виручку та можуть досягти величини, що дорівнює майну підприємства. · Вкрай рідкісні випадки настання ризику. · Дуже низька ймовірність виникнення витрат даного рівня. · Настання ризику може призвести до банкрутства, краху або ліквідації фірми.

Визначають ступінь політичного ризику за спеціально розробленими методиками. При цьому більшість міжнародних організацій користується власними методами.

Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю та ризику, пов’язаному з працівниками підприємства (окремим або групою).

ü Ризики конфліктів із громадськістю виникають тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде в розріз з інтересами будь – яких соціальних груп. Цей вид ризику шкодить конкурентоспроможності і привабливості фірми і її продукції, торговій марці; ускладнює відносини з органами державної влади.

ü Ризик, пов’язаний с працівниками підприємства, виникає під час страйків, невиходів на роботу, блокування вивозу готової продукції з території підприємства тощо.

Соціальні ризики можна передбачити, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства зі зв’язків з громадськістю – значно знизити ступінь їх впливу.

Екологічний ризик – ризик завдання збитку довкіллю. Відповідно до ДОСТУ – це ймовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на природне довкілля, котрі спричиняють необоротну деградацію екосистеми, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу від запланованої діяльності, що випливає з екологічної оцінки несприятливих (або небезпечних) природних процесів і явищ, оптимізації використання природних ресурсів.

Адміністративно – законодавчі ризики виникають внаслідок адміністративних і законодавчих змін, що чинять вплив на діяльність суб’єктів господарювання.

Їх джерела:

· введення відстрочки (мораторію) на різні види платежів;

· несприятливі зміни в податковому законодавстві;

· обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну);

· проблеми, котрі пов’язані з обмеженням прав власності щодо продукції, яка створена підприємством;

· ймовірність виникнення конфліктів підприємства із законодавством.

Специфіка прояву адміністративно – законодавчих ризиків значно залежить від специфіки країни функціонування суб’єкта господарювання та місця розташування його контрагентів.

Виробничі ризики – з’являються в процесі науково – дослідних та дослідно – конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та після реалізаційного обслуговування продукції (послуг).

Виробничі ризики технічні (ризики НДДКР);

бувають безпосередньо виробничі;

транспортні;

реалізаційні (маркетингові або комерційні).

Технічні ризики виникають тому, що в процесі проведення НДДКР завжди існує ймовірність недосягнення бажаних (раніше запланованих) результатів (ймовірність утрат).

Технічні ризики можуть бути зумовлені	об’єктивними	чинниками
суб’єктивними

Об’єктивні чинники – чинники, рішення яких знаходиться в компетенції підприємства (проблеми з фінансуванням НДДКР, застаріле обладнання для проведення досліджень).

Суб’єктивні чинники – чинники, зумовлені факторами, що не залежать від підприємства, а саме:

· отримання негативних результатів після проведення НДДКР, що заплановані і профінансовані підприємством;

· недосягнення попередньо запланованих технічних параметрів у ході проведення конструкторських і технологічних розробок інновацій;

· випередження отриманими результатами техніко – технологічних можливостей виробництва, що необхідні для їх освоєння;

· випередження отриманими результатами техніко – технологічних можливостей прогнозованих споживачів нових продуктів;

· виникнення у разі використання нових технологій і продуктів побічних або відкладених на майбутнє проявів проблем, котрі не можуть бути розв’язані внаслідок недостатнього сучасного рівня розвитку науки та техніки.

Безпосередньо виробничі ризики, що виникають у процесі

ризики включають розробки стратегії підприємства;

постачальницькі ризики;

ризики порушення планових строків;

ризики конфліктів із інтересами підтримки поточної діяльності фірми й інших її напрямів.

Ризики, що виникають у процесі розробки стратегії підприємства, поділяють на:

· ризики необґрунтованого визначення пріоритетів загальної економічної та ринкової стратегії фірми;

· ризики хибного прогнозу кон’юнктури на всіх або окремих ринках капітальних закупівель і постачання;

· ризики неадекватної оцінки потреб сфери споживання та власного виробництва.

Постачальницькі ризики бувають таких видів:

· ризик незнаходження постачальників необхідних (або унікальних) ресурсів;

· ризик незнаходження постачальників за запланованими цінами;

· ризик відмови запланованих постачальників від укладення контрактів на постачання;

· ризик необхідності укладання контракту на постачання сировини і матеріалів на умовах, що відмінні від найбільш прийнятних або звичайних для підприємства – виробника чи галузі, у якій воно працює;

· ризик затягування укладеної кампанії з організації закупівлі капітальних товарів;

· ризик укладання контрактів щодо обсягів поточного виробництва, не забезпеченого збутом готової продукції.

Ризики порушення планових строків включають:

· ризики недотримання планів здійснення витрат;

· ризик недотримання запланованого графіка прибутків.

Ризики, пов’язані із конфліктами інтересів підтримання поточної та інших напрямів діяльності підприємства, виникають внаслідок перерозподілу коштів на фінансування:

· поточних операцій;

· інших видів діяльності;

· покриття поточних дефіцитів.

Оскільки ці ризики, в основному, є несистемними, підприємство може уникнути їх у процесі своєї господарської діяльності.

Транспортні ризики присутні, практично, у всіх видах та на всіх етапах підприємницької діяльності.

Існує міжнародний стандарт класифікації транспортних ризиків «Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС», у якому їх розподілено на чотири групи (Е, F, C i D) та надано уніфіковану характеристику.

Наявність міжнародного стандарту класифікації транспортних ризиків не означає, що, завдяки укладанню договору між продавцем і покупцем, ризики розподіляються за одним із можливих сценаріїв, описаних у даному класифікаторі.

Транспортні ризики тісно пов’язані з постачальницькими та збутовими ризиками через те, що можуть стати їх джерелом.

Ступінь транспортних ризиків може бути значно знижена за правильного вибору перевізника залежно від специфікації товару, що транспортується. Рівень транспортних ризиків залежить від ймовірності виникнення форс – мажорних обставин у тих регіонах, через які (або у які) перевозиться товар.

Реалізаційні ризики (РР) пов’язані з ймовірністю втрат під час збуту продукції (послуг), у процесі взаємодії з контрагентами та партнерами для організації продажу.

Реалізаційні ризики безпосередньо РР;

включають: ризики взаємодії з контрагентами та партнерами в процесі організації продажу товарів;

ризики непередбаченої конкуренції.

Безпосередньо РР виникають на етапі збуту продукції (послуг), що вироблена на підприємстві, і містять:

· ризики недостатньої сегментації ринків збуту;

· ризики помилкового вибору цільового сегменту ринку;

· ризики помилкового вибору стратегії продажу товару;

· ризики неправильної організації та отримання неадекватних результатів маркетингових досліджень;

· ризики помилкового ціноутворення;

· ризики незадовільної організації мережі збуту та системи просування товару до споживача.

Ризики взаємодії з контрагентами та партнерами в процесі організації продажу товарів зумовлені необхідністю використання послуг посередницьких організацій. Вони включають:

· ризики неефективної реклами;

· ризики переоцінки маркетингових принципів збуту та недовикористання чи неефективного застосування транспортних моделей реалізації товару;

· ризики входження в договірні відносини з недієздатними чи неплатоспроможними партнерами;

· ризики затримки партнерами поточних договірних зобов’язань;

· ризики виходу партнерів зі спільної діяльності;

· ризики блокування договірних відносин з партнерами.

Ризики непередбаченої конкуренції викликані наявністю невизначеності, яка існує на ринку щодо розробки стратегії поведінки ринкових суб’єктів. Виділяють такі їх види:

· ризики виходу на сегмент ринку підприємства багатопрофільних (диверсифікованих) компаній із інших галузей;

· ринки зародження нових підприємств – конкурентів;

· ризики експансії на місцевий ринок з боку закордонних експортерів;

· ризики конкуренції з боку аналогів (замінників) продуктів, що продаються фірмою.

Фінансовий ризик виникає у зв’язку з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості капіталу, структурі активів та пасивів.

Існують фінансові ризики:

ü пов’язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики);

ü пов’язані з купівельною спроможністю грошей;

ü незабезпечення господарської діяльності необхідним фінансуванням;

ü непередбачення витрат і перевищення кошторису витрат на виробництво.

Інвестиційні ризики пов’язані зі специфікою вкладення суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти і містять всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів.

Інвестиційні ризики	ризики утраченого зиску;
ризики зниження дохідності;
процентний ризик;
кредитний ризик	біржовий ризик;
	селективний ризик (ризик вибору);
	ризик ліквідності;
	ризик банкрутства.

Ризики пов’язані з купівельною спроможністю грошей, включають:

валютний інфляційний дефляційний ризик

ризик ризик ризик ліквідності.

Ризики незабезпеченості господарської діяльності необхідним фінансуванням охоплюють:

· ризики незнаходження єдиного джерела фінансування діяльності підприємства вцілому чи окремого напряму;

· ризики неспрацювання обраного методу фінансування;

· ризики зникнення джерел фінансування в ході реалізації конкретного проекту.

Ризики непередбачення витрат і перевищення кошторису витрат на виробництво містять:

· ризики зростання ринкових цін на ресурси:

· ризики майбутнього підвищення плаваючої відсоткової ставки за кредитами, що надаються підприємству, та зниження депозитної ставки на кошти, котрі зберігаються на рахунках у банках;

· ризики вимушеного зростання раніше запланованого розміру дивідендів за акціями, або виплат за паями підприємства (іншими виплатами з прибутку);

· ризики, пов’язані з виділенням асигнувань на непередбачені планом розвитку підприємства заходи;

· ризики виплати надбавок за терміновість виконання робіт і постачань внаслідок зриву їх контрагентами підприємства.

Ризики зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) досить різноманітні і налічують, за висновками сучасних теоретиків ризику, близько 150 видів. Основними з них є:

Країнні ризики (пов’язані з особливостями країни – партнера)	політичні	ризик націоналізації та експропріації;
ризик трансферту;
ризик розриву контракту через дії країни, в якій перебуває контрагент;
ризик воєнних дій і громадських заворушень;
макроекономічні (пов’язані з платоспроможністю країни–дебітора);

ü ризики вибору й надійності партнера;

ü маркетингові ринки (пов’язані з можливістю просування товарів на іноземні ринки збуту);

ü транспортні ризики;

ü комерційні ризики ризик відмови реєстрації товару у країні ввезення;

ризик упущеної вигоди;

ризик прямих фінансових втрат;

· митні ризики ризик, пов’язаний з

несвоєчасною сертифікацією товарів;

ризик неправильного розрахунку митних платежів, акцизів, ПДВ тощо;

ризик недотримання вимог щодо заповнення документів ЗЕД.

Якісний аналіз допомагає виділити велику групу ризиків, що виникають при здійсненні господарської діяльності. Результати якісного аналізу можуть бути використані для вибору засобів управління ризиком на підприємстві.