Класифікація видів невизначеності

Все розмаїття видів невизначеності об’єднується в групи за певними ознаками.

У літературі можна зустріти різні пропозиції щодо типології невизначеності, які часто перетинаються між собою. Наведемо деякі з них.

У начальному посібнику авторів Клименко С.М., Дубрової О.С. [9] надано наступну класифікацію невизначеності.

Найпоширенішою є класифікація за ступенем настання події.

Повна невизначеність. Повністю відсутня можливість будь-яким чином прогнозувати перспективи розвитку як підприємства, так і ринку в цілому. Математично це можна сформулювати як близький до 0 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій:

Lim P_i = 0; t ® n, (6.1)

де Р_i — прогнозованість настання події i;

t — час; n — кінцевий час прогнозування події.

Рис. 6.3. Схема видової класифікації невизначеності

Повна визначеність. Можливість зі 100 %-ю ймовірністю прогнозувати не тільки стратегію підприємства на ринку, а й ситуацію, тенденції розвитку тощо. В математичних термінах, це близький до 1 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій:

Lim P_i = 1; t ® n. (6.2)

Проте на практиці не так багато рішень приймаються в таких умовах, що пояснюється тим, що:

ü по-перше, існує принципова можливість отримання додаткової інформації про невідомі фактори. Наприклад, рішення про розробку нового товару приймається після проведення маркетингового дослідження, в ході якого збирається інформація про уподобання споживачів, поведінку конкурентів та ін.;

ü по-друге, особа, що приймає рішення, може діяти по аналогії з минулим досвідом, щоб зробити припущення про ймовірність або очікувані значення невизначених факторів. Наприклад, якщо економічна і політична ситуації протягом тривалого часу залишались стабільними, то можна припустити, що в найближчій перспективі вони суттєво не зміняться;

ü по-третє, переведення невипадкових факторів у розряд випадкових за допомогою рандомізації (див. далі).

Часткова невизначеність. Має конкретний практичний характер, порівняно з попередніми видами, які являють собою теоретичні припущення про можливості суб’єктів господарювання. Математично це виглядає як ступінь прогнозованості (ймовірності) настання події, яка знаходиться в межах від 0 до 1:

0 < Lim P_i < 1; t ® n. (6.3)

Часткова чи повна невизначеність пояснюється тим, що, по суті, економічні проблеми зводяться до задач вибору з деякої кількості альтернатив. При цьому економічні суб’єкти не мають повної інформації про стан систем для розробки оптимального рішення й достатніх можливостей для адекватного обліку всіх доступних даних. Невизначеність інформації можливо зняти, визначивши ймовірність, з якою можна очікувати цю інформацію.

Залежно від засобів визначення ймовірності розрізняють два типи невизначеності — статистичну та нестатистичну.

Статистична невизначеність. Невизначені параметри можуть спостерігатися достатньо часто. Для визначення частоти появи події кількість разів визначається за допомогою статистичних даних, імітації, моделювання, експерименту.

Ймовірність розглядається як об’єктивна ймовірність настання події. Визначається на основі реальних даних через відносну частоту.

Статистична невизначеність, в свою чергу, поділяється на два види:

- з відомими параметрами розподілу (числовими характеристиками);

- з невідомими параметрами розподілу (суб’єктивна ймовірність).

До параметрів розподілу, як відомо, відносяться математичне очікування, дисперсія та інші характеристики випадкової величини.

Цей вид невизначеності викликаний дією випадкових факторів (яким притаманні статистична стійкість та можливість описування певним законом розподілу).

Статистична невизначеність є менш «бажаною», оскільки в таких ситуаціях для визначення закону розподілу і обчислення ймовірностей потрібне накопичення та обробка достатньо великого обсягу статистичної інформації, що не завжди є можливим на практиці.

Якщо суб’єктивні ймовірності відомі, то для прийняття рішень можна використовувати аналогічні критерії чи правила, що засновані на обчисленні математичного очікування випадкових результатів альтернатив. Проте в цьому випадку потрібно додержуватись певної обережності, оскільки при використанні суб’єктивних ймовірностей може перестати діяти закон великих чисел. Тим не менш, ці ймовірності відіграють важливу роль в процесі прийняття рішень, оскільки суб’єктивні оцінки – це все ж таки краще, ніж нічого, тобто відсутність будь-яких оцінок взагалі.

Нестатистична (апріорна, суб’єктивна) невизначеність. Подія повторюється не часто або зовсім не спостерігається, і її реалізація можлива тільки в майбутньому. Цей вид невизначеності викликаний впливом невипадкових факторів (яким не притаманна статистична стійкість).

Ймовірність розглядається як ступінь упевненості, що ця подія відбудеться, тобто це суб’єктивна ймовірність. Визначається на основі опитувань, ймовірностей.

Невизначеність подібного роду виникає, коли фактори, які потрібно враховувати, за своєю природою не описуються ніяким законом розподілу, або ці фактори настільки є новими і складними, що про них неможливо отримати достатньо вірогідну інформацію. У підсумку, ймовірність того, що невизначені фактори одержать деяке значення, неможливо отримати з бажаною точністю.

Невипадкові фактори інколи вдається перевести у розряд випадкових за допомогою рандомізації – штучного введення випадковості в ситуацію, де вона відсутня. Наприклад, прийняття рішення про розробку нового товару може залежати від того, яку стратегію поведінки обирає основний конкурент. Точна стратегія конкурента невідома, але і невипадкова. Проте можна висунути ряд гіпотез про основні варіанти поведінки конкурента і припустити, що в межах цього набору він буде використовувати змішану стратегію на основі декотрого розподілу ймовірності, який виведено на множині так званих чистих стратегій. Такий прийом використовується, коли ситуація вибору описується за допомогою ігрових моделей, зокрема, матричних ігор. Далі, після рандомізації, проблемну ситуацію можна досліджувати, застосовуючи методи теорії ймовірностей і математичної статистики.

Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді кажуть, що рішення приймається в умовах ризику, якщо нестатистична — то рішення приймається в умовах невизначеності.

У чистому вигляді той чи інший вид ймовірності трапляється рідко — найчастіше можна зустріти змішаний вид.

За об’єктом невизначеності розрізняють людську невизначеність, технічну невизначеність, соціальну невизначеність.

Людська невизначеність пов’язана з неможливістю точного передбачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності у рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світогляді кожної особи.

Технічна невизначеність пов’язана з надійністю обладнання, непередбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, темпами оновлення, обсягами виробництва.

Соціальна невизначеність зумовлена прагненням людей утворювати соціальні зв’язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, узятих на себе зобов’язань.

Автор Кулагін О. [13] види невизначеності пов’язує з класифікацією факторів невизначеності наступним чином (рис. 6.4). Коротка характеристика означених видів невизначеності наведена нижче.

Поведінкова невизначеність викликана цілеспрямованою протидією інших підприємств і осіб, способи дій яких невідомі. Прийняття раціональних рішень в подібних ситуаціях засноване на використанні принципів теорії ігор, тому невизначеність такого типу інакше називають ігровою. Яскравим прикладом ігрової невизначеності є поведінка конкурентів.

Природна невизначеність пов’язана з факторами «об’єктивного» середовища (тобто недостатнім рівнем вивченості певних явищ). Прикладом такої невизначеності можуть слугувати природно-географічні, політичні та інші фактори, про які йшла мова раніше.

Особистісна невизначеність розуміється як невизначеність психічних процесів, стану і властивостей особистості. Пояснюється це тим, що різні люди

Рис. 6.4. Класифікація видів невизначеності за класифікаційними ознаками факторів невизначеності

неоднозначно сприймають одну й ту ж ситуацію, не мають необхідних знань і досвіду, міркують непослідовно і нечітко оцінюють наслідки альтернатив і т.д.

Зокрема, можна казати про такі прояви особистісної невизначеності, як невизначеність сприйняття, уявлення, мислення, пам’яті, емоційного стану.

Що стосується власно невизначеності психічних властивостей, то вона проявляється як невизначеність уподобань особи, яка приймає рішення.

В цьому зв’язку часто виникає цільова невизначеність, яка виражається в нечіткому, розпливчатому формулюванні мети прийняття рішення або наявності у неї декількох цілей, що протирічать одна одній.

Прикладом цільової невизначеності є прагнення керівника підприємства отримати максимальний прибуток при мінімальних витратах і ризику, що рідко зустрічається на практиці.

До імовірнісної невизначеності відносять вплив випадкових факторів, тобто таких невизначених факторів, які при масовій появі володіють властивістю статистичної стійкості і описуються деяким законом розподілу ймовірності.

Якщо закон розподілу і кількісні характеристики випадкової величини відомі, то за їх допомогою можна відносно легко обчислити ймовірність будь-якої події, яка підпорядковується цьому закону.

Якщо закон невідомий, рішення приймається в умовах статистичної невизначеності.

У випадках, коди відсутня об’єктивна інформація, ймовірність подій часто визначається за допомогою інтуїції, знань, досвіду та непрямих даних про ситуацію. Такі ймовірності називаються суб’єктивними.

Випадкові фактори – самий «зручний» вид невизначеності, оскільки при масовій появі вони підпорядковуються певним закономірностям і стають передбачуваними в середньому, хоча й залишаються непередбачуваними в кожному конкретному проявленні.

До випадкових факторів можна віднести коливання курсів валют і цінних паперів, зміни споживчого попиту, відмови технічних систем, природно-кліматичні умови та ін.

Невизначеність впевненості характеризується впливом невипадкових факторів, тобто факторів, які не володіють властивістю статистичної стійкості. Іншими словами, це невідомість, яка зумовлена недостатністю або відсутністю інформації про особистісні або ситуаційні фактори, що не підпорядковуються законам теорії ймовірностей (поява нових технологій, поведінка постачальників, конкурентів та ін.).

Імовірнісна невизначеність і невизначеність упевненості в іншій інтерпретації (а саме, розподіл невизначеності в залежності від засобів визначення ймовірності на статистичну і нестатистичну) більш детально були розглянуті раніше.

Згідно [36] невизначеність ділиться на такі види:

o стохастична – коли є інформація про розподіл ймовірності на множині результатів;

o поведінкова – коли є інформація про вплив на результати поведінки учасників;

o природна – коли є інформація тільки про можливі результати і відсутня інформація про зв’язок між рішеннями і результатами;

o апріорна – коли немає інформації про можливі результати.

Завдання обґрунтування господарських рішень в умовах невизначеності всіх типів, виключаючи апріорну, зводиться до звуження багатьох вихідних альтернатив на основі інформації, яка мається у особи, що приймає рішення. Якість рекомендацій для прийняття рішень в умовах стохастичної невизначеності підвищується при врахуванні таких рис особи, що приймає рішення, як відношення до своїх виграшів і програшів, схильність до ризику.

Обґрунтування рішень в умовах апріорної невизначеності можливо шляхом побудови адаптивного управління.

Розвиток фірми в умовах ринкової економіки на кожному етапі повинен формуватися з урахуванням різних видів невизначеності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб’єкт, також наявні безпосередньо в процесі управління ним.

За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством може бути наслідком:

ü невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;

ü невизначеності формування цілей підприємства та вибору пріоритетів у визначених цілях, що може бути зумовлено наявністю ряду альтернативних цілей;

ü помилок в оцінках дійсного стану справ усередині самого підприємства і його місця на ринку, до чого, у свою чергу, може призвести ряд причин об’єктивного та суб’єктивного характеру;

ü неповної або помилкової інформації стосовно перспектив розвитку даного підприємства і ринку в цілому, рішень, прийнятих на її підставі;

ü можливих перебоїв у розробці чи реалізації стратегії розвитку підприємства; невизначеності контролю й оцінки результатів його діяльності

.