Сутність та основні причини виникнення невизначеності

Будь-які господарські рішення приймаються за різних обставин, які можуть бути визначеними, невизначеними, ризиковими.

У випадку, коли результат кожного з альтернативних варіантів вибору є точно відомим, обставини вважаються визначеними (детермінованими). Прикладом визначених умов господарювання можуть слугувати встановлені законодавством ставки оподаткування, обумовлені контрактами розміри орендної плати, депозитні та кредитні ставки комерційних банків і т. ін. Безумовно, потрібно розуміти, що ця визначеність може бути обмеженою у часі і має місце за відсутності надзвичайних ситуацій.

В умовах визначеності приймається відносно невелика кількість рішень.

У більшості випадків рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів.

У сучасній теорії і практиці управління невизначеність є одним з центральних понять. Серед учених, хто першим почав вивчати проблеми невизначеності в межах сучасної економічної теорії, був Френк Найт.

У зв’язку з цим постає питання сутності невизначеності та факторів, що її обумовлюють.

У спеціальній літературі зустрічаються різні трактування категорії «невизначеність», але в своїй основній сутності вони збігаються. Для ілюстрації сказаного наведемо деякі з визначень (табл. 6.1).

Таким чином, прийняття рішення в умовах невизначеності означає вибір варіанту рішення, коли одна або декілька дій мають своїм наслідком багато альтернатив, проте їх ймовірності абсолютно невідомі або не мають сенсу. Дійсно, в звичайному розумінні невизначеність пов’язується з такими характеристиками, як непередбачуваність, випадковість, неоднозначність, нечіткість. Якщо фактори, що впливають на прийняття рішень, володіють такими властивостями, то мова не може йти про якийсь визначений результат альтернативи. В цих умовах необхідно розглядати всі можливі результати або хоча б найбільш ймовірні з них.

Таблиця 6.1

Різновиди визначень поняття «невизначеність»

Термін	Визначення
Невизначеність	Ситуація, коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів [17].
Об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів [9].
Неможливість оцінки майбутнього розвитку подій, як з погляду ймовірності їхньої реалізації, так і з погляду виду їхнього прояву. Це те, що не піддається оцінці [7].
Наявність декількох можливих результатів кожної альтернативи [13].
Неповнота або недостовірність інформації про умови реалізації рішення, наявність факторів випадковості чи протидії [35].
Стан неоднозначності розвитку певних подій в майбутньому, стан нашого незнання і неможливості точного передбачення основних величин і показників розвитку діяльності підприємства [23].
Ситуація, коли результати рішень, що приймаються, невідомі [36].

Для кращого розуміння такого явища, як невизначеність, наведемо декілька прикладів.

В умовах невизначеності приймаються рішення щодо випуску нової продукції, створення нового бізнесу, оскільки в силу дії таких факторів, як споживчий попит, дії конкурентів, зміни у законодавстві та ін., наслідки цих рішень невідомі. Отже, при аналізі даного рішення необхідно розглядати декілька можливих ситуацій, тобто значень показників очікуваного обсягу продажів, прибутку, частки ринку й ін., які використовуються для прийняття рішень.

Другий приклад. Для оцінки інвестиційних проектів необхідно спрогнозувати на період життя проекту обсяги реалізації. В розрахунках приймається конкретне значення даного показника, хоча, зрозуміло, що в дійсності реальні обсяги реалізації можуть бути більшими або меншими.

Невизначеність є об’єктивним явищем, яке, з одного боку, є середовищем будь-якої підприємницької діяльності, з іншого боку, - це предмет постійної турботи підприємця. Повне виключення невизначеності, тобто створення однозначних умов протікання бізнесу, є неможливим. В той же час не можна вважати, що невизначеність є абсолютно негативним явищем. За певних умов вона може принести додаткові можливості, які не були помітні на початку прийняття та здійснення якогось рішення. В цілому ж явище невизначеності в підприємницькій діяльності оцінюється зі знаком «мінус».

При прийнятті рішень в умовах неповної інформації слід розрізняти ситуацію невизначеності і ситуацію ризику. Власно, різниця між ризиком і невизначеністю стосується того, чи знає особа, що приймає рішення, будь-що про ймовірність настання певних подій.

Ризик присутній тоді, коли ймовірності, пов’язані з різними наслідками прийняття рішень, можуть оцінюватись на основі даних попереднього періоду (є статистична інформація про подібні рішення, що раніше приймались, про подібні ситуації, що раніше приймались і т.п.).

Невизначеність існує тоді, коли ці ймовірності приходиться визначати суб’єктивно, оскільки немає даних попереднього періоду (немає відповідної статистики).

Невизначеність виступає необхідною і достатньою умовою ризику в прийнятті господарських рішень, якому будуть присвячені подальші теми дисципліни.

Чим більша невизначеність під час прийняття господарського рішення, тим більший ступінь ризику.

Існує багато причин (факторів), що спричиняють невизначеність. Систематизація основних причин наведена на рис. 6.1, короткі коментарі до них надані нижче.

Недетермінованість багатьох процесів і явищ, як наслідок неможливості повного передбачення та прогнозування майбутнього розвитку подій, пояснюється в найбільшій мірі впливом соціокультурного, політичного, науково-технічного середовища, виникненням різного роду стихійного лиха, поведінкою конкурентів і споживачів.

Рис. 6.1. Причини виникнення невизначеності

Вплив суб’єктивних чинників на результати аналізу та прийняття рішень пов’язаний, зокрема, з низьким рівнем кваліфікації персоналу, який виконує аналіз та надає керівництву його результати.

Відсутність правдивої інформації в широкому розумінні включає неповноту, неточність, суперечливість, приховування інформації, що стосується як зовнішнього оточення підприємства, так і власно результатів його фінансово-господарської діяльності.

Нерівний ступінь поінформованості учасників ринкових відносин, і, навіть, повна відсутність інформації призводять до необхідності використовувати суб’єктивні підходи до аналізу та планування поведінки суб’єкта господарювання.

Ще одною причиною є наявність помилок в інформації. Як відомо з курсу загальної теорії статистики помилки мають різну природу. Нагадаємо коротко види цих помилок. Залежно від причин виникнення розрізняють помилки репрезентативності (виникають під час вибіркового обстеження через несуцільність реєстрації даних і порушення принципів випадковості відбору) і помилки реєстрації (виникають у разі будь-якого спостереження внаслідок перекручування фактів або неправильного їх запису). В залежності від природи виникнення останні можуть бути випадковими або систематичними. Випадкові помилки виникають внаслідок випадкових обставин, зокрема, неуважності тих, хто реєструє та аналізує дані. Систематичні помилки виникають в результаті постійних спотворень в одному напрямі, які є більш небезпечними, оскільки зміщують результати в один бік (збільшення або зменшення). Нарешті, систематичні помилки бувають незловмисними (виникають внаслідок необґрунтованості програм спостереження, некомпетентності працівників і т.п.) і зловмисними (виникають через свідоме викривлення фактів з певною метою, наприклад, для того, щоб прикрасити або очорнити дійсність). В контексті питань, що розглядаються в даному розділі, може мати місце будь-який вид помилки.

Багатокритеріальність і конфліктність в оцінці рішень викликана ситуаціями, коли доводиться свідомо йти на компроміси.

Серед факторів, що обумовлюють невизначеність, розрізняють фактори об’єктивні, які не залежать безпосередньо від підприємства, і фактори суб’єктивні, які безпосередньо характеризують підприємство. Зазначені групи факторів та їх деталізація наведені на рис. 6.2 [7].

Щодо об’єктивних факторів, то підприємства в своїй діяльності при прийнятті господарських рішень повинні максимально згладжувати їх негативний вплив та використовувати сприятливі ситуації.

Суб’єктивні фактори є керованими, їх негативну дію можна мінімізувати.

За іншими класифікаціями [13] фактори невизначеності поділяють за двома ознаками – джерело та природа невизначеності.

За джерелом невизначеності розрізняють:

o фактори невизначеності середовища;

o фактори особистісної невизначеності.

Невизначеність середовища виникає в умовах неповної інформації про значення факторів внутрішнього або зовнішнього середовища підприємства, що пояснюється, зокрема, такими причинами:

- цілеспрямованою протидією інших осіб або організацій, способи дій яких невідомі (тобто має місце так зване «цілеспрямоване» середовище);

Рис. 6.2. Фактори невизначеності

- недостатнім вивченням деяких явищ, що мають об’єктивний характер і супроводжують процеси прийняття господарських рішень (економічні умови, політична ситуація, поведінка споживача, соціокультурні, природно-географічні та інші фактори), які не носять характеру свідомої протидії на відміну, наприклад, від дій конкурентів (тобто має місце так зване «об’єктивне» середовище).

Невизначеність може бути обумовлена не тільки ситуацією, а й особистістю керівника. Може статися так, що об’єктивно ситуація є досить визначеною, але суб’єктивно, з позиції особи, що приймає рішення, вона може виглядати як невизначена.

За ознакою природи невизначеності виділяють імовірнісну невизначеність та невизначеність упевненості, характеристика яких буде надана в наступному розділі.

Зменшення невизначеності при прийнятті господарських рішень можна досягти такими основними шляхами:

Ø отримати додаткову релевантну інформацію і з урахуванням неї, а також накопиченого досвіду та інтуїції, ще раз перед прийняттям рішення проаналізувати ситуацію, скориставшись методами аналізу, прогнозу, сценарію. З’ясувати причини, форми і наслідки невизначеності;

Ø розробити моделі, адекватні ситуаціям, що мають місце, і здобути у результаті моделювання значення цільових величин, функціональних залежностей станів об’єкту управління та навколишнього середовища;

Ø зробити припущення про ймовірність події, керуючись минулим досвідом або інтуїцією, що здійснюється, як правило, коли відсутній час на отримання додаткової інформації або витрати на неї є занадто високими.