Правопис сполучників

Вживаючи варіанти сполучника і та й, слід уникати насамперед збігу голосних, потім — збігу приголосних (при цьому будь-яка пауза сприймається як приголосний): ліс і гори — гори й ліс; осінь і зима — весна й літо; але війна і мир, бо тут між назвами, які протиставляються, робиться невелика пауза.

Перед словом, на початку якого є звук й, щоб уникнути збігу двох однакових звуків, вживаємо і, незалежно від того, на який звук закінчується попереднє слово: яблука й груші — груші і яблука.

Складні сполучники, утворені поєднанням різних слів із частками або прийменниками, звичайно пишуться разом, а саме:

1) з часткою же (ж): ад же, от же, та ж, то ж, ото ж, тако ж, те ж, ні ж, ані ж; але: все ж, бо ж, або ж, адже ж, але ж (тут частка ж ще не втратила своєї підсилювальної функції);

2) з часткою би (б): як би, мов би, немов би, ні би, наче б, неначе б, що б; але: хоч би, хоча б, коли б;

3) з часткою то: мовби то, немовби то, ніби то, начеб то, неначеб то, тоб то, цеб то; але: коли б то, якби- то, тим- то;

4) з часткою що: як що, то що, або що; але: дарма що;

5) з прийменниками: про те, за те, при тому, при тім, при чому, при чім, за тим що.

У складених сполучниках, утворених поєднанням самостійних слів, усі складові частини пишуться окремо: так що, тому що, через те що, для того щоб, з того часу як, в міру того як, з тим щоб, дарма що, після того як, та й; але частково разом: тимчасом як, незважаючи на те що.

Перевірте себе. Запишіть сурядні словосполучення у дві колонки: 1) зі вставленим варіантом сполучника й; 2) зі вставленим варіантом сполучника і.

Рада … розрада, орачі.. сіячі, щука … йорж, епос … лірика, дим … чад, згода … лад, автобус … таксі, літо — … зима, учитель … учні, мама … тато, іній … сніг.

Ключ. З перших букв перших слів має скластися закінчення прислів’я: “Бачить око далеко, …”