Написання часток

Частки із словами в реченні пишуться по-різному: найчастіше — окремо, рідше — через дефіс або разом.

Окремо від інших слів пишеться переважна більшість часток, зокрема й частки же (ж), би (б), вказівні то, ось, он.

Проте в складі сполучників та інших часток ці останні не виділяються як частки і пишуться разом, наприклад: от же, аяк же, та ж, то ж, ото ж, ато ж, те ж, авже ж, як би, що б, мов би, немов би, ні би, неначе б, немовби то, ніби то, неначеб то, тоб то, ось де, он де.

Через дефіс пишуться частки -бо, -но, підсилювально-видільні -то, -от, -таки і словотворчі казна-, хтозна-, будь-, -небудь. Наприклад: слухай- бо, скажи- но, який- бо ти, тільки- но, якби- то, тому- то, тим- то, отак- то, все- таки, пішов- таки, казна -коли, будь -як, де- небудь.

Проте ці самі частки пишуться окремо:

1) якщо між словом і часткою є частка же (ж), би (б): скажи ж бо, якби ж то, все ж таки, коли б то;

2) якщо між часткою і словом є прийменник: казна про кого, будь з яким;

3) якщо частка таки стоїть перед словом, яке вона підсилює: таки пішов, таки великий;

г) якщо то є вказівною, а не підсилювальною часткою, порівняйте: Далекі дзвони гучали в ясному повітрі тихо і мелодійно, і здавалося, що то дзвенить золото сонця (М.Коцюбинський). Отака- то наша слава, слава України (Т.Шевченко); у першому реченні то — вказівна, у другому то — підсилювальна частка. Словотворча частка то пишеться разом: неначеб то, ніби то, тобто.

Разом пишуться словотворчі частки аби-, де-, -сь, ні-, що- і формотворча частка - ся (-сь), наприклад: аби який, де хто, що сь, ні коли, що години, що дня, що до; а також: чим швидше, чим скоріш.

Проте ці частки пишуться окремо, якщо між ними й словами є інші слова: аби до кого, де про що, ні з чим, що дві години, що не день, що ж до.

Частка що пишеться окремо, якщо вона стоїть після слова, до якого відноситься: тільки що, поки що, дарма що, ледве що.

Заперечна частка не з усіма частинами мови пишеться окремо: Ти вже не бунт, ми не раби: ти план страшної боротьби. Ми не вагаємось; хитання ще не добито. Ми встанем; ми ж не одинокі. Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивне, владно устаєм (3 тв. П. Тичини). О, не даремно, ні, в степах гули гармати... (В. Сосюра).

Заперечну частку не слід відрізняти від префікса не-, за допомогою якого творяться нові слова і який пишеться разом (див. правопис не з різними частинами мови).

Перевірте себе. 1. Випишіть слова й словосполучення в дві колонки залежно від того, як пишуться частки: 1) через дефіс; 2) окремо.

Слухати кого/небудь, любив/таки, збудуй/но, злякався хтозна/й/чого, сюди/ж, вигадав казна/що, адже/то був я, отакий/то він, ніби/то все гаразд, перемогла та/ж команда, зробив аби/як, кинув будь/де, ойкнув/би.

Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову О.Гончара: “Це таки щастя —...”

Перевірте себе. 2. Випишіть слова й словосполучення в три колонки залежно від того, як пишуться частки: 1) окремо; 2) через дефіс; 3) разом.

Слухай/но, аби/куди не йди, то/ж будь уважний, зрадів неаби/як, озвався тільки/що, тим/то й ба, що/дня тут буваю, схаменувся/таки, хтозна/з/ким, утікав чим/швидше, чи/мало часу, коли/небудь буде, усе мов/би й добре, умій будь/що робити, тихо все/ж/таки, тьохнуло начеб/то, сміх/таки корисний.

Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову Т.Шевченка: “На те й лихо, щоб …”

Перевірте себе. 3. Випишіть слова й словосполучення в дві колонки: 1) з префіксом не-; 2) із заперечною часткою не.

Сказав не/впевнено, розгулялась не/года, клас не/прибраний, сюди не/підемо, вжито не/гайних заходів, здивувався не/випадково, писав не/думаючи, зник не/сподівано, давно не/здужає, книжку не/прочитано, такого ще не/чувано.

Ключ. З других букв перших слів має скластися початок вислову Григора Тютюнника: “… неповторна”.