Деякі особливості вживання прийменників

Вживаючи варіанти прийменника у та в, слід уникати насамперед збігу голосних, потім — збігу приголосних (при цьому будь-яка пауза сприймається як приголосний): був у мене — були в мене; острів у морі — острів в океані; був у класі — був в аудиторії; вечоріло, у кімнаті стало темніти — стало темніти в кімнаті.

Перед словом, на початку якого є звуки в, ф в різному поєднанні (хв, св, сф і под.), щоб уникнути збігу подібних звуків, як правило, вживаємо у, незалежно від того, на який звук закінчується попереднє слово: були у в івторок, двері у фойє, написано у творі.

Так само щоб уникнути важкого для вимови збігу звуків, використовуються варіанти прийменників з, із і зі, під і піді, над і наді, перед і переді: прийшов з інституту — прийшов із театру — прийшов зі школи; під нами — піді мною.

Прийменник по в українській мові вживається в небагатьох випадках: пішов по воду, загруз по кісточки, чинити по правді, видно по очах, черговий по школі. Проте часом його вживають недоречно: “прийшов по справі”, “відправив по пошті”, “по останній моді”, “підручник по математиці”, “по його вині”, “сталося по недбалості”, “зупинка по вимозі” і под. Треба: прийшов у справі, відправив поштою, за останньою модою, підручник з математики, з його вини, сталося через недбалість, зупинка на вимогу тощо.

Після прийменника по іменник ставиться в місцевому відмінку: зв’язати по руках і ногах (а не “по рукам і ногам”), ударили по конях (а не “по коням”) тощо.

Перевірте себе. Запишіть словосполучення у дві колонки: 1) зі вставленим варіантом прийменника в; 2) зі вставленим варіантом прийменника у.

Щодня … роботі, озимина.. полі, риба … воді, багаж … автобусі, обвал …горах, ураган … океані, ніхто … селі, зсипав … засік, ураган … пустелі, іскра … попелі, міст … майбутнє, був … театрі, йдуть … інститут, ударив … дзвін, виступала … філармонії.

Ключ. З перших букв перших слів має скластися закінчення прислів’я: “На те голова, …”