Розрізнення складних сполучників та інших частин мови

Складні сполучники таж, теж, тож, якби, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому слід відрізняти від однозвучних поєднань самостійних слів (займенників або прислівників) з частками, прийменниками тощо: та ж, те ж, то ж, як би, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому. Сполучники не є членами речення і не відповідають на жодне питання, а самостійні слова виступають членами речення і відповідають на ті чи інші питання.

Порівняймо два речення: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М.Коцюбинський). Що б не робив, роби тільки найкраще (І.Кульська). У першому реченні слово щоб не є членом речення, отже це сполучник. У другому реченні до слів що б можна поставити питання що?, вони замінюються повнозначними словами яку б роботу, отже, це не сполучник, а поєднання займенника що з часткою б.

Візьмемо ще два приклади: Далека, небезпечна путь, — гей, не зважай, матросе! Таж хвилі приязно гудуть, міцні, надійні троси (М.Рильський). Вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць (О.Гончар). У першому випадку слово таж — сполучник, бо на жодне питання саме по собі не відповідає. У другому випадку слова та ж відповідають на питання яка?, виступають означенням, тобто це займенник та з часткою ж, а не сполучник.

Сполучник можна замінити синонімічним сполучником, а з однозвучним поєднанням інших частин мови цього зробити не можна.

У вище наведених прикладах сполучник щоб можна замінити синонімічним сполучником аби, сполучник таж замінюється синонімом адже. Зі словами що б, та ж цього зробити не вдається.

Можливі такі синонімічні заміни сполучників:

1) таж — адже: Таж [ адже ] ми з тобою колись були товариші (Леся Українка). Пор.: Та ж [ та сама ] думка і мені не давала спокою;

2) тож — тому: Життя таке коротке — тож [ тому ] спішімо робити добро (О.Довженко). Пор.: Не грайся хлібом — то ж [ це ж ] бо гріх! (М.Рильський);

3) теж — також: Русалка… зникає в тумані. Потерчата теж [ також ] зникають (Леся Українка). Пор.: На те ж [ для того ж ] і щука в морі, щоб карась не дрімав (Нар. творчість);

4) щоб — аби: Не смійся з другого, щоб [ аби ] тобі не було того (Нар. творчість). Пор.: Все одно, що б [ яке б лихо ] не сталось, ми не розлучимось (Леся Українка);

5) якби — коли б: Якби [ коли б ] знав, де впав, то й соломки б підослав (Нар. творчість). Пор.: Як би [ з якою б силою ] не крутила хуртовина, блисне промінь — крига розтає (З.Гончарук);

6) проте — однак: Не радий хрін тертушці, а проте [ однак ] на кожній танцює (Нар. творчість). Пор.: Мови про те [ про цю справу ] в нас не було;

7) зате — але: Взимку холодно, зате [ але ] комарі не кусають (Нар. творчість). Пор.: За те [ за цю особливість ] ми любимо свою Батьківщúну, що вона — своя;

8) притому (притім) — до того ж: За моїми відомостями, вони в саду і притому [ до того ж ] в найкращому настрої (І.Микитенко). Пор.: Я при тому [ при цій події ] не був і нічого сказати про це не можу;

9) причому (причім) — і то: Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, причому [ і то ] зашила сировою ниткою (Григорій Тютюнник). Пор.: Нартал крутить головою, при чому [ в цей час, при цьому ] кайдани стиха бряжчать (Леся Українка).

Перевірте себе. Запишіть сполучення слів у три колонки залежно від того, як пишеться частина, що в дужках: 1) разом; 2) окремо; 3) через дефіс.

Бо (ж) він орел, все (ж) не розумію, а (би) був хліб, цеб (то) я прошу, та (ж) це мій брат, якби (то) так було, коли (б) діло йшло на лад, тим (часом) як усі мовчали, як (би) ж не він, немов (би) так і треба, тому (то) застерігаю, при (тому) смішний до сліз, сміх та (й) тільки, ніби (то) навмисне, хоч (би) хто один, то (ж) будь розумним, начеб (то) я осел, неначе (б) уві сні.

Ключ. З останніх букв останніх слів має скластися закінчення вислову російського письменника М.Горького: “Прекрасна посада — …”

Урок 35. Частка. Вигук

1. Значення і склад часток. 2. Написання часток. 3. Значення вигуків і групи їх. 4. Написання вигуків та особливості вживання їх.