Значення прислівника

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, яка характеризує дію, стан або ознаку предмета.

Наприклад, у реченнях: 1. Катруся лежала нерухомо. 2. Тато сидів напереді і довго мовчав. 3. У хаті чисто. 4. Мама, ще дуже молода, чекала на братів (З тв. В. Стефаника) — прислівник нерухомо уточнює дію лежала; напереді вказує на місце дії сидів; довго визначає тривалість дії мовчав; чисто характеризує стан; дуже вказує на міру вияву ознаки молода.

Прислівники за значенням поділяються на такі розряди:

1) прислівники способу дії — як? яким способом?: добре, схвильовано, важко, поволі, вголос, безвісти, по-новому, сам на сам, очевидно, жаль, сором,

2) прислівники міри й ступеня — скільки? наскільки? якою мірою?: дуже, трохи, надто, ледве, якомога, дотла, дощенту, доволі;

3) прислівники місця — де? куди? звідки? яким шляхом?: тут, вгорі, униз, праворуч, звідти, манівцями;

4) прислівники часу — коли? доки? відколи? як довго?: рано-вранці, напередодні, досі, з давніх-давен;

5) прислівники причини — чому? з якої причини?: згарячу, зосліпу, зопалу, спересердя, хоч-не-хоч;

6) прислівники мети — навіщо? з якою метою?: навмисно, наперекір, назустріч, на зло, у гості;

7) прислівники умови — за якої умови?: безумовно, принагідно, безперечно, закономірно, випадково.

Прислівники в реченні найчастіше бувають різними обставинами. Наприклад: Знов бачу я землю кохану у димі, у дзвоні заліз, де кліті летять безнастанно стволами то вгору, то вниз (В.Сосюра). Тут прислівник знов виступає обставиною часу, безнастанно — обставиною способу дії, вгору, вниз — обставинами місця.

Крім того, прислівники можуть бути:

1) присудками (в безособових реченнях): Зоряно, тихо в просторі (О.Гончар.);

2) вставними словами: І найвища, по-моєму, краса — це краса вірності (О.Гончар);

3) іноді означеннями: Налився всесвіт повноти і споглядає сам себе. Але його чиясь рука на два пересікає: на світ вгорі і світ внизу (П.Тичина).

За походженням прислівники — неоднорідна частина мови. Тільки невелика група їх — первинні: тут, там, тоді, завжди, де, як, скрізь, тепер тощо. Решта прислівників походить від відмінюваних повнозначних частин мови: іменника (згори, завчасу, попереду, гуртом, жаль), прикметника (радісно, злегка, по-новому), числівника (вперше, надвоє, учетверо), займенника (нізащо, потім, зовсім, по-моєму), дієслова (нехотя, хвилююче) або поєднання різних частин мови (босоніж, обіруч, воднораз, насамперед, мимохідь). Як прислівники використовуються й деякі сполучення слів — прислівникові сполучення (раз у раз, час від часу, кінець кінцем, на світанку, в цілому).

Перевірте себе. Випишіть прислівники за розрядами в три колонки: 1) способу дії, міри й ступеня; 2) місця; 3) часу.

Дощенту, звідкись, де-небудь, зрання, зліва, взаємно, ледве, де-не-де, допізна, удосвіта, сміло, глухо, хтозна-куди, знадвору, нині, нізвідки, безвісти, зверху.

Ключ. З других букв має скластися вислів П.Тичини.