Творення і вживання дієприслівників

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: побачи(ти) — побачи вши, розцві(сти) — розцві вши, принес(ти) — приніс ши.

Практично це робиться так: дієслово ставимо в чоловічому роді минулого часу й до нього додаємо -ши: зрозумів — зрозумів ши, сказав — сказав ши, допоміг — допоміг ши.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу дієслова недоконаного виду (3-я особа множини) за допомогою суфіксів - учи (-ючи) — для дієслів І дієвідміни і -ачи (-ячи) — для дієслів II дієвідміни: каж(уть) — каж учи, розмовляй(уть) — розмовля ючи; бач(ать) — бач ачи, смій(уть)ся — смі юч ись (смі юч ися).

Практично це робиться так: дієслово ставимо в 3-й особі множини й замість -ть додаємо - чи: кажу ть — кажу чи, бача ть — бача чи, борю ть ся — борю чи сь.

У кінці дієприслівників обох видів (також перед -сь, -ся) завжди пишемо букву и: орюч и, творяч и, борюч и сь, дивляч и сь; зоравш и, задививш и сь.

Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до того самого діяча відноситься щонайменше дві дії: Вони стояли мовчазні і вдивлялися в далеке минуле своє і своїх батьків. — Вони стояли мовчазні, вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків (О.Довженко).

Дієприслівник разом із залежними словами становить дієприслівниковий зворот: Не може при добрі той жить, хто хочу злу й добру служить, бо, хтівши догодить обом, він стане злу рабом! (І.Франко).

Перевірте себе. Утворіть дієприслівники недоконаного виду й запишіть їх у дві колонки: 1) із суфіксом –учи (-ючи); 2) із суфіксом –ачи (-ячи).

Вносити, свистати, белькотіти, свистіти, іти, палахкотати, клекотати, лізти, ойкати, одужувати, місити, здоровити, волочити, туркотати, очікувати, смалити, ліпити, сипати.

Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову О.Підсухи: “Щастя — не знати спокою, …”