Описання установки

Установка ТММ-35М складається із ротора, фрикційного приводу і плати із стояками (рис 6.1).

Рис. 6.1. Кінематична схема установки

Ротор являє собою вал 2, на якому насаджено п’ять дисків 3 на відстані 80 мм один від одного. Крайні диски призначені для розміщення противагів, а три середні – для установки незрівноважених вантажів. В осьовому напрямку переміщення дисків обмежене кільцями 4, жорстко закріпленими на валу. Кільця проградуйовані по периметру через один градус, а на ступиці дисків нанесені риски, що дозволяє встановити необхідний кут їх повороту. Диски закріплені гвинтами 1 і мають два наскрізних пази для закріплення в них вантажів. Пази розмішені під кутом 180⁰.

Ротор встановлений на двох стояках. Лівий кінець вала спирається на сферичний шарикопідшипник, який допускає, крім обертального руху, його поворот у горизонтальній площині. Правий кінець вала спирається на радіальний шарикопідшипник, вмонтований у каретку 8.

Каретка переміщається на роликах 7 по напрямній 6 у горизонтальній площині і утримується в центральному положенні пружинами 5. Обертається ротор від електродвигуна за допомогою фрикційної передачі.

Електродвигун вмонтований біля лівого стояка на важелі 10, під яким закріплена пускова кнопка подвійної дії. При натисканні на рукоятку важеля вниз фрикційний диск притискається до шківа 9 і вмикає електродвигун, який розганяє ротор. При звільненні рукоятки під дією вала електродвигуна фрикціон відходить від шківа, а електродвигун вимикається.

Установка обладнана комплектом вантажів для створення дисбалансу і зрівноваження мас.

Рис.6.2. Зрівноваження мас, що обертаються: а) схема незрівноважених мас і противагів; б) план відцентрових моментів інерції (повернутий на 90⁰); в) план статичних дисбалансів.

Приступаючи до вирішення поставленого завдання, припустимо, що на трьох проміжних дисках А, В, С ротора встановлені незрівноважені вантажі m_a, m_b, m_c (рис. 6.2, а). Положення їх на дисках задане радіусами r_a, r_b, r_c і кутами α_a, α_b, α_c. Позначимо крайні диски, на яких будують установлені противаги (лівий та правий), відповідно цифрами І і ІІ. Будемо вважати, що площина зведення проходить через середину лівого диска І. Відстань між дисками І і II дорівнює , а відстань від дисків А, В і С до площини зведення - відповідно .

При повному зрівноваженні ротора маси противагів, що встановлюються на дисках І і II, позначимо через та , а радіуси-вектори, що визначають положення їх центрів мас, - через і . Тоді згідно з формулами 2 і 4 маємо:

; (5)

. (6)

Причому спочатку будується векторний многокутник за рівнянням (6), оскільки . Вектори моментів зручно повернути на 90⁰ до збігання їх із напрямком векторів сил (рис. 6.2, б). Модуль замикального вектора дорівнює . Оскільки відомо, то із цієї величини можна легко визначити , попередньо задаючись . Напрямок радіуса-вектора визначається із рисунка 6.2, а. Потім будується векторний многокутник за рівнянням (5) (рис.6.2, в). У цьому многокутнику невідомою величиною є замикальний вектор, модуль якого дорівнює . Попередньо задаючись одним із множників (наприклад, ), знаходять інший. Напрямок радіуса-вектора визначають з рисунка 6.2, в.