Крок 11. Управління стратегічними змінами

Якщо, віддавши наказ,

ви можете передбачити, що відбудеться,

то ви – краща людина, ніж я.

Гаррі С.Трумен

Цей етап – практичний (огнанізаційно-виконавчий, регулятивно-корекційний). Коли стратегічний план розроблено, необхідно швидко діяти щодо його впровадження. Це позбавить від нових думок, пріоритетів, пропозицій, які тепер можуть бути на заваді.

Організація виконання проекту,як правило, забезпечується певною управлінською структурою, в якій передбачені відповідні посади, обов`язки, права (Рисунок 30).

Рисунок 30. Управління стратегічним проектом.

Для впровадження стратегічного плану можна створити робочу групу, до якої можуть входити як розробники, так і безпосередні виконавці. До групи впровадження стратегічного плану слід залучати рішуче налаштованих, активних, авторитетних людей, які є прибічниками ідей розвитку. Не можна залучати до реалізації проекту, слід нейтралізувати, уникати людей, які не сприймають стратегію з тієї чи іншої причини. Керівники-координатори – це ті менеджери різних рівнів управління, які відповідають на стан певних цілей-напрямів діяльності, це високого гатунку професіонали, відповідальні та патріотично налаштовані по відношенню до організації.

Стратегічні плани повинні бути конкретизовані тактичними. Як правило, це плани дій на рік. Без подібних планів стратегії залишаться паперовими витворами.

Управління впровадженням програми розвитку навчального закладу передбачає такі види діяльності керівника, як:

- встановлення зворотних зв`язків, мотивація;

- аналіз;

- корекція, внесення доповнень, уточнень;

- контроль, регулювання;

-стимулювання.

Головне, щоб був задіяний моніторинг стратегічного розвитку. Моніторинг повинен охопити усі види стратегії:

- загальну (генеральну) всієї організації;

- стратегію підрозділів, структурних елементів;

- стратегію управління.

Традиційна механічна структура характерна для управління закладом освіти в режимі функціонування. Для ефективного управління інноваційними процесами необхідні органічні структури управління. А.Г.Поршнєв, З.П.Румянцев, Н.А.Соломатін визначили основні характеристики цих підходів. Вони представлені у таблиці 20:

Таблиця 20. Порівняльні характеристики