ISBN 966-657-020-3 9 страница

Відчуженість є чистота як така, де всі дії відзначені бездоганністю. Перебування і психічна діяльність ілюструються асоціативним понятійним рядом: «знаходячись у власному тілі, я в ньому не є це; знаходячись у цій формі, я не є самою цією формою; форма існує, тому що в ній перебуваю я». Перебування і людина виявляються у взаємозв'язку.

За різними словами іноді криється одна суть, хоча вони сприймаються по-різному. Та для горщика немає різниці, як його обзивають. Він сам у собі самодостатній, бо він – горщик. Це той випадок, що прадавні визначали: хто знає – не говорить, хто говорить – не знає.

Триєдиність є основа світу у всіх його проявах. Усе з нього до нього й повертається. Істин двох бути не може. В основі всіх релігій – Єдине.

Всесвітня жертва є основа світу. Нагадаємо, що в даному контексті містицизм визначається як провидіння, а релігійність - як любов безособистісна, безмежна. Хранитель як аспект Тріади – це пам'ять процесу еволюції як така. Без неї можливий тільки хаотичний рух, з відсутністю будь-якої спрямованості, відсутністю гармонії, упорядкованості. У пам'яті дві сторони – творення і руйнування (життя і смерть в одних руках). Усьому є початок, усьому є кінець. І галактикам, і електронам. З усього що було нічого безслідно не зникло безвісти. Єдине енергоінформаційне поле зберігає все (надпам'ять – тріада - перебування). Пам'ять у тріаді – це один з аспектів, носій усіх законів. Вона може виявлятися через активні аспекти дії (творення, руйнування, причому і те й інше може бути зі знаком плюс чи зі знаком мінус).

Порядок із безладдя сам по собі не виникає. Ще один аспект Тріади - це середовище проживання, Земля. Хранитель людини і середовища його життя, матеріального світу, Всесвіту – це Вчитель еволюційного релігійного містицизму. Спаситель є Творець як цього світу, так і небес. Зодчий. Будівельник. Основа науки. Учитель наукового містицизму. Спаситель і в житті, і в смерті, і в хаосі, і там, де життя немає. Він безсмертя як таке. Він Спаситель - Вчитель релігійного містицизму. «І живий, і був мертвий, і се, живий повік, амінь, маю ключі пекла і смерті» (Одкровення св. Іоанна Богослова, 1.18). Творець, Хранитель, Руйнівник. У цих аспектах перебуває увесь світ, мислимий і немислимий.

Початковий рух спричинений Імпульсом. Сам Імпульс є подих Триєдиності. Еволюційний напрямок наданий Імпульсом. Споконвічна основа індивідуальності – Імпульс. Суть індивідуальності – проходження еволюційному розвитку. Це її споконвічна функція. А усе, що не розвивається, те неминуче відмирає. Тому проходження еволюційного розвитку є прояв активних аспектів Триєдиності. Особиста усвідомленість є свідоме проходження еволюційного боргу. Хто не йде вперед – той відстає. Дорогу подужає той, хто йде. Обравши шлях, йди – дорога виведе сама.

Інформативне навантаження, що стоїть за енергетикою терміна «перебування», є невидимою силою, що так чи інакше несвідомо ми всі пам'ятаємо. Вона – це першостимул, що опромінює поштовх для народження різних методів, які ведуть до «перебування». У них у всіх так чи інакше присутнє поняття «жертвопринесення». Уся природа живе за цим принципом. Суть принципу – закон любові. Ми самі живемо завдяки жертвам природи.

Ми вигодувані жертвопринесенням. Цей Імпульс розгортає в розвитку еволюції всі аспекти Тріади. Це одне ціле. А в Цілому чільного не буває. У вищому аспекті триєдиність неподільна. Неможливо розділити Перебування. Хранитель, Пам'ять для людини є найважливіший з аспектів. У ньому вона бачить захист. У людській цивілізації це проявляється як моральні, релігійні, духовні вчення. Без них людина усього лише тварина. Рух уперед без опори на пам'ять неможливий. І еволюціонування теж неможливе. Зупинка породжує кризу. А що не розвивається - зникає.

Цей текст активно виявляє особисті пріоритети. Для одних він начебто все своє, для інших він просто марення. Те й інше – це співучасть, занурення. Добре. Байдужість, от що насправді страшно. Спадають маски. Кожний стає перед собою в тому вигляді, у якому він є тут і зараз. Йде самопізнання. Йде пробудження того, що в людині є. Це може і дратувати. До того ж у недосвідчених може виникнути враження, що винуватий у цьому текст, а не він сам. Але текст тільки змушує кожного проявитися таким, яким він є. Ріст без болю не буває. Так було і так є. Так розпорядилася природа. Коли людина відсмикує руку від вогню, ми називаємо це інстинктом. Не торкай гаряче – це ми позначаємо вже як свідомість, хоча по суті це те саме. Людина сприймає свідомість, виходячи із своїх уявлень. Ні дерево, ні камінь для неї не є носієм свідомості. Космос теж, адже там людина жити не може. Але тільки це ще не є критерієм.

Індивідуальність є носієм споконвічного імпульсу еволюції. Але через блокування пам'яті цей імпульс людиною не сприймається як свідомість. Це блокування є свого роду умовою зміни виду. У процесі еволюції залишається тільки виняткова необхідність у вигляді рефлексів, інстинктів і більш тонких несвідомих процесів. Але вони не сприймаються як свідомість. Тому вони і блокують людину як психологічно, так і понятійно. Нині в людини свої критерії й уявлення, що не дають сприйняти першоімпульс як усвідомлений і свідомий поштовх. Свідомий першоімпульс. Це важко сприймати сучасній людині. Але якщо його не було, то як же щодо еволюції та й тієї ж свідомості – відкіля все це? Без пробудження пам'яті неможливо рухатися еволюційно вперед. Це зупинка, блокування.

Еволюційний розвиток – це перехід кількості енергоінформації в якість на новому його витку. Оптимізація - це вибір найкращого з можливого. Еволюція, як вона є, означає: творення є рух енергії з кількості в якість. Коли розділяють релігійність і духовність на релігію і на духовність, то це вже від лукавого. Імпульс одномоментний. Але його енергія поширюється, як хвилі від каменю, кинутого у воду. Еволюція не може бути одномоментною. Вона і є ці хвилі в просторі і часі. Енергія цього поштовху виявляється у всіх проявах еволюції. І немає наслідку без причини. Світ не може виникнути без імпульсу. Без нього ніщо не може почати рух, ніщо не може почати розвиватися. Імпульс з нічого теж не може з'явитися. Нехай матеріалісти задумаються. Важко зрозуміти, тим більше погодитися, що просто імпульс і є розум. Таке осягається винятково через психічну діяльність, через зупинку діяльності «я». Тоді немає сумнівів, що за імпульсом стоїть Щось.

Причина еволюції матерії – Тріада. Імпульс виходить з неї. Своїм подихом вона пронизує усе. Немає причини – немає наслідку. Якщо споконвічно властивості енергії свідомості в матерії не було б, вона б не змогла і проявитися. Імпульс є початок і кінець світу. Він одномоментний. Свідомість, енергія, матерія, еволюція мають протяжність у часі. Індивідуальність (Сутність) – носій споконвічного імпульсу еволюції. Особистість – продукт соціуму. Індивідуальність несе в собі властивість інстинкту життя (Тріада). Особистість твориться в умовах соціуму. За нею стоїть індивідуальність. Індивідуальність прихована, зв'язана особистістю. Це є умовою виживання в середовищі соціуму. Індивідуальність принесена в жертву особистості.

У дитинстві виявляються три аспекти тріади – грати, будувати, ламати. У дорослого один з них стає домінуючим, а інші - супровідними. Цей чільний аспект є головною характеристикою людини. Він властивий і будь-якому народу. Він поширюється й на географічні території. Це принцип обумовленості взаємозв'язком «я й ареал». Вони неподільні. Це і є народ. Географічне місце визначає гармонію ареалу й населення. Якщо якась нація соціально попереду (позаду), то з позиції еволюції це не означає, що вона краща (гірша). У цьому прояв законів світобудови. Для нього кращі - це ті, хто дотримується законів еволюції. Дієздатні.

Споконвічний рух розвитку індивідуальності (її споконвічна програма реалізації) – це рух на грані між життям і смертю (еволюційні іспити – природний добір природа жорстко витримує ці умови). При цьому природна тяга до випробуванняна грані своїх можливостей між життям і смертю властива всім тваринам. Вони уникають того, що варто уникати для збереження свого життя, але без коливання, не думаючи про смерть, без міркувань і сумнівів не ухиляються від того, чого не слід уникати. Вони роблять те, що робити треба, і не роблять того, чого не слід робити. Вони тільки всього лише тварини, але їх еволюційний шлях чистий. Тому стреси і депресії вони переборюють на подив непохитно.

Щоб з'явилася жива істота (логічно міркуючи) повинна була з'явитися сама планета. І вона повинна була нести в собі готовність дати життя. Готовність – це не життя, але це і не смерть. Це смиренне перебування, смиренна слухняність. У кожної планети своє призначення, якого вона дотримується, не міркуючи при цьому і тим більше не виявляючи при цьому творчих ініціатив. Вона просто виконує свою функцію, не втрачаючи при цьому своєї індивідуальності. Той, хто не навчився підкорятися, не знайде в собі наказу, - відали стародавні. Наша Сонячна система тільки крапля в океані матерії, пронизаної потенцією Тріади. Якщо забрати цю потенцію, то не буде нічого. Взагалі.

Сутність індивідуальності в тому, що над нею, за нею, у ній буття як таке, тріада. Тут закладений космічний світоглядний масштаб. Всі істоти несуть у собі цю пам'ять. Людина теж. І на відміну від особистості (соціумної) індивідуальність (природна) підкоряється Буттю як такому. За еволюційну пам'ять відповідає індивідуальність. Вона є тріада, плід Імпульсу (у краплі океану перебувають усі його властивості). Цілісність без фантазій. Але в діях вона перебуває, вона усунута. Приклад, будь ласка. Якщо в зародку в процесі розвитку з'явиться творча винахідливість, то народиться що завгодно, тільки не той, хто повинен. Тому всі свідчення містиків не плід винаходів. Їх шлях є смиренне проходження законами світобудови. Це є слухняність. І міць, що стоїть за індивідуальністю, – це Буття як таке.

Людині дана свобода вибору. Вищий Хранитель Справедливості Свободи Вибору Світів Напрямку Розвитку й Еволюції Сущих поклав у Космічний Закон Завіт Благословення Живучих у всіх Рівнях і Сферах Буття. Бінарний, багатомірний зміст Завіту, що виражає Безмежність Хресної Сили Життя Буття і так сприяє незмінно рішенню свободи вибору напрямків розвитку й еволюції Сущих. Два напрямки розвитку й еволюції і їх дзеркальні відображення Благословив і Здійснив Він Собою в Космічному Законі.

Є вертикальний Розвиток Світів і Еволюції живучих у них: нагору – у Вищі Сфери Краси Буття Єднанням Творіння у Вищому з Творцем, в Ім'я Торжества Любові і Світла Доброти і Радості Здійснень, здобутих з Безодні натхненною Працею Звершених, і розвинутих до Сяйва з Пітьми Теплом Душі Живучих у Богові. А так само вниз – у демонічні Рівні технолітичних Сфер Буття ущільненням Синтезу Самості Сущих матеріальними нагромадженнями в Дияволі, в Ім'я Торжества реалізації і втілення технократичних Ідей, уявлених Живучими опадами Матерії зі Світла Форм і виділених з Вогненного Змісту Виражень Життя Буття.

Також є горизонтальний Розвиток Світів і Еволюція Живучих як у відцентрових напрямках Співробітництва суміжних Світів (Щільних, Тонких, Вогненних), так і до доцентрового міжпланетного Співробітництва Сущих у рівноцінних відповідностями Областях Всесвіту. І в цих чотирьох класах організації поляризації чотирьох Проявів Життя Структури Триєдиного Буття Закон Троїстості незмінний.

Всевишній Бог і Творець Творіння за Законом Справедливості Свободи Вибору Розвитку Світу й Еволюції Сущих у ньому обрав вертикальний розвиток нашого Світу й Еволюцію Сущих Любов'ю і Радістю нагору – у вищі Сфери Краси Буття Єднанням Творіння у Вищому з Творцем! Іншим же залишив Волю Вибору розвитку й Еволюції в інші напрямки. Так говорять стародавні священні тексти.

Переконувати нікому не заборонено. Протипоказань немає. Але, переконуючи, не говори «я знаю» чи «він знає». Це чванство і посів неправди. Нехай кожний робить свій вибір сам, бо кожний повинен відповідати за свій вибір. Невдячно сіяти в чужому розумі свою думку про чужий шлях. Це подібне на підбурення і цькування диких звірів. Де гарантія, що їх гнів не звалиться на тебе ж? Ще жодному пліткарю не поталанило на цьому поприщі. Невдячно сіяти в чужому розумі думку про свій шлях. Ця думка може стати перешкодою на його шляху. І тоді він почне дію до руйнування твого шляху, щоб його думка про нього (нехай навіть і милостива, але ж не твоя) не стала перешкодою тобі.

Сфера автохвильових процесів людської індивідуальності цілком віддана інформації, функціональному інформаційному коду асоціацій. Усі функції внутрішніх органів і навіть мислення реалізуються в автохвильових процесах механічно. Людина мільйонами років прагнула до цього і досягла свого. Це її благо – не потрібно приділяти уваги і часу на контроль за правильністю виконання функцій внутрішніх органів. Але втрата внутрішнього Знання (а людина саме домагалася для себе цього блага) зробила її майже ідіотом. Вона тепер тільки і знає, що займається задоволенням потреб плоті і почуттів. Більшість людей стала психологізованими автоматами, що мало відрізняються від тварин. Усе їх пильнування зводиться до того, щоб лягти спати ситими і прокинутися не обгадившись. Тим часом кожен із сущих може згадати, навіщо він удосконалював свою плоть, огортаючи нею Свідомість, як у темницю, перетворюючи свою свідомість і думку в біомасу роботогенної істоти. Для того щоб згадати “хто я, людина?”, треба щонайменше пробудитися і заглянути у свій життєносний апарат плоті, підключити замкнуту внутрішню свідомість плоті до своєї, розгорнутої у зовнішній світ. Тоді зовнішня свідомість направиться у внутрішню, у циклічне, і побачить ідею, закладену в голограму, але з'єднану з космосом.

Умова благополуччя популяції – це дотримання оптимального балансу її чисельності в ареалі. Одна з умов еволюції – прагнення до розширення ареалу життя. І якщо у виду є хоч найменша можливість захопити всю Землю, без сумніву, він захопить її всю. Причому з одночасною максимальною внутрішньовидовою конкуренцією (інакше виродження). У соціумі методи виживання яскраво виражені в бізнесі, політиці, а яскравіше всього - у кримінальному світі.

Це ознаки спадщини тваринного світу. Ці правила прийшли відтіля. Це не винахід людини. І ці закони поширюються на всі сфери діяльності. Для тих, хто не витримує умов соціуму, в цивілізованих країнах для збереження стабільності застосовують систему соціальної допомоги.

Популяція в процесі асиміляції змушена змінюватися, пристосовуватися до умов, змішуватися із собі подібними тощо. Ці процеси можуть бути як позитивними, так і негативними. Це стосується і рослин, і тварин, і навіть стихій. Людина живе не сама по собі. Ці закони поширюються і на неї теж. Спадковість, мінливість, природний добір. Цьому закону біологічної еволюції підкоряється все живе на Землі. Це один із проявів законів світобудови. Творення Світобудови, творення Землі, творення людини. Цей процес творення охоплює і пронизує все мислиме і немислиме. Буття. Мовою древніх це є Закон, встановлений Богом.

Антропогенний вплив на природу (зміна природної якості води, повітря тощо) створює умови глобального катаклізму. Це еволюційний шок. Це треба просто розуміти, просто знати. Знати, щоб робити висновки. Робити висновки, щоб переглянути свою свідомість. Переглянути, щоб змінити свою поведінку. Інакше одного дня всі проблеми порівняно з екологічною здадуться безмірним нічим. Усі види в природі гармонійно знаходили в ній свою нішу, свій природний баланс. І тільки людина умудрилася зробити собі нішу із самої природи. Не сама пристосується під неї, а її перетворює під себе, поневолює, підкоряє. Питання: кого?

Поневолення є саме по собі психологія агресії. Це суперечить усім моральним принципам, вченням. Це, нарешті, протиприродно. Це наріжна проблема сучасної цивілізації. Одночасно з декларацією моральності і нероздільно з нею живе аморальність. А в підсумку маємо духовну кризу. Це заклик природи, нової цивілізації.

Для смиренного учня, що прагне і жадає знань, не гріх інший раз заперечити вчителю, щоб той повніше викладав і доводив істину.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Сферою життя людини є світ подібних їй людей, соціальне середовище, простір, породжений цивілізацією і культурою. Цей світ має свої закони існування і розвитку, визначені способи управління, що люди самі їх породжують і живлять, і самі ж найчастіше стають його жертвами. Взаємодія людини з ним відбувається на різних планах і рівнях, більшість з яких людина не усвідомлює і не контролює. Людина є лише часткою деякого більш загального Цілого Природи. Будучи істотою свідомою, вона проте усією своєю істотою належить Землі. Вона створена з її матеріалу, її свідомість є частиною Загальної Свідомості, її особистісний досвід входить у досвід усього Людства.

Людина втратила погляд на світ як на єдине Ціле, що живе за загальними Законами Буття. Вона забула своє високе призначення, залишивши, однак, за собою самовільне звання «царя природи». Прагнучи опанувати таємницями матерії і підкорити все навколо своїй вузькій егоїстичній свідомості, вона вторглася у світ глибинних і складних процесів. Не знаючи глобальних законів, не вміючи передбачати навіть найближчі наслідки, вона змінює, «удосконалює», «контролює». Однак Закон діє незалежно від того, чи знає людина про нього чи не знає. І тільки гіркий життєвий досвід змусив її, нарешті, більш глибоко задуматися, переглянути свої позиції, почати спроби щодо усунення кричущих нісенітниць у своєму поводженні стосовно природи.

Нам дається можливість навчитися розмірковувати, а ми навчені думати. А це не одне й те ж саме. Вище формальної логіки ми поки що неспроможні піднестися, хоч здатність розмірковувати нас ще не залишила.

Реальна загроза глобальної кризи змусила людство впритул зайнятися проблемою аналізу й оцінки свого поводження, свого відношення не тільки до Природи, але і до себе в пошуках відповіді “хто я, людина?”

Екологічна загроза реального вимирання, тобто знищення людини як виду, зумовлена самою ж людиною, примусила людство шукати шляхи виходу із цієї кризової ситуації. Послідовно усвідомлюється необхідність та вживаються заходи щодо впровадження спочатку концепції обмеженої, а потім повної відповідальності за збереження життєздатних умов навколишнього середовища. Розпочинається впровадження концепції екологічно зрівноваженого та стійкого соціально-економічного розвитку суспільства. Визначаються головні фактори, що можуть допомогти зберегти якість довкілля в межах, що задовольняють потреби людини як біологічного виду (фізичні константи, генофонд, ділянки всіх основних екосистем в їх первісному природному стані, нарешті, здоров’я населення).

Для забезпечення виконання цього завдання і досягнення цієї мети створюється система міжнародних організацій, що діє в планетарному масштабі. Проте не все гаразд не лише в практичному відношенні, а і в теоретичному. Новітній науковий напрямок – синергетика попереджує, що всі нові структури утворюються в умовах, далеких від рівноваги та стійкого розвитку. Це зобов’язує суспільство навчитися переходити з одного незрівноваженого стану в інший, не руйнуючи при цьому ні себе, ні навколишнє середовище.

Доля людства в руках людства. Що суспільство безпосередньо вбачає для себе найважливішим зараз відносно Природи, віддзеркалене відображення того воно і буде мати незабаром. Закон Карми є Законом Буття. Причина породжує наслідок. І як він буде виглядати – то вже справа самої людини.

Відповідальність – початок шляху.

Доктрина екологізації суспільства, парадигма освіти, концепція природокористування – це основні фактори, що сьогодні формують наше недалеке майбутнє.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Агни йога: У 3 т. – Самара, 1992.

Атаян А. ХОРА // Серия статей. Зарегистрированы Российским авторским обществом. – СПб., 1999.

Блавадская Е.П. Тайная доктрина. –М., 1991.

Ионна Н.А. Сто великих чудес света. – М., 1999.

Ионна Н.А. Сто великих сокровищ. – М., 2000.

Ляхова К. и др. Тайны реинкарнации. – М., 2002.

Наумкин А.П. Калагия. – М., 1991.

Некрасов М.М. Ансамбль универсальных миров. – М., 1992.

Письма Елены Рерих. – Минск, 1992.

Рыбалов А.А. Экологическое воспитание: концепции природопользования // Инженерная экология. - №1. – М., 1999.

Рыбалов А.А. Экологизация как концептуальное условие природопользования // Вісник СумДУ. - 1999. - № 1(12).

Рыбалов А.А. Экологическое образование как социальный фактор // Проблеми освіти. –К., 1999. - Вип. 18.

Рыбалов А.А. Экологизация как фактор социогенеза // Проблемы экологии. - Донецк, 2002. - №1.

Спираль познания. – М., 1992.

Таранов П.С. 120 философов. – Симферополь, 2002.

Чернобров В.А. Тайны и парадоксы времени. – М., 2001.

Шри Шримад, А.Ч.Бхактиведанта Свами Прабхупада. Бхавад-гита как она есть. – Дели, 1991.

ЗМІСТ

С.

Передмова ………………………………….… 3

Cпочатку було слово …………………... 7

Наука як вона є ………………………... 17

Знання – містицизм і наука …………... 39

Екологія і еволюція людини ……..…… 55

Парадигма освіти ……… …………….... 81

Екологізація як фактор соціогенезу:

біогеосоціокосмологічні аспекти..…… 99

Становлення цивілізації: блиск

та недолугість феномену ………………. 125

Замість післямови.………………………... 136

Список літератури ………………………… 138