Синдром Дауна

У 1866 р. англійський лікар Zangdon Down виділив групу хворих із розумовою відсталістю і своєрідними соматичними аномаліями, назвавши захворювання "монголоїдною ідіотією". Проте ще в 1846 р. Seguin описував пацієнтів з такими ж клінічними ознаками, називаючи хворобу "лускатою ідіотією" внаслідок сухості шкіри. Причина захворювання встановлена майже через 100 років після виділення Дауном самостійної нозологічної форми, коли J.Zejlune і співавт. (1959 р.) виявили в цих хворих зайву хромосому з групи G – хромосому 21.

Трисомія 21 є найчастішою хромосомною патологією людини; частота серед новонарождених становить 1:650, у популяції – 1:4000. Співвідношення хлопчиків і дівчаток складає 1:1. Серед хворих на олігофренію хвороба Дауна – найчастіша нозологічна самостійна форма, вона становить, від якої народжуються хворі, часто супроводжується токсикозом, загрозою викидня та ін. У хворих матерів буває несприятливий акушерський анамнез (викидні, мертвонароджені). Середня тривалість вагітності дещо менша нормальної.

Хворі народжуються часто з малою масою і довжиною тіла; окружність голови в 40% випадків не досягає 32 см.

Статичні та мовні функції в дітей із хворобою Дауна розвиваються із затримкою: тримати голову вони починають приблизно з 4-5 міс., сидіти – з 8-9 міс. ходити – до 2 років, перші слова вимовляють у 1,5-2 роки, речення – з 4-5 років.

Діагностика хвороби Дауна в новонароджених здебільшого не викликає труднощів. Ці хворі настільки схожі між собою, що необхідно не тільки діагностувати, але й ''впізнавати'' цю хромосомну аномалію. Здебільшого при цьому синдромі наявний брахіцефальний череп із згладженою потилицею й сплющеним обличчям, косий розтин очей (зовнішній кут вищий, ніж внутрішній), епікант, плями Брушфильда (світлі плями на райдужці), гіпертелоризм, розширений і сплющений ніс, маленькі і недорозвинуті вушні раковини розташовані низько, верхня щелепа недорозвинена. Збільшений "складчастий" язик часто виступає з рота. Високе піднебіння, неправильний ріст зубів, діастема, поперечна посмугованість на губах. У багатьох хворих – коротка шия, широкі кисті з короткими пальцями, вкороченими викривленими V пальцями (клинодактилія), розширені проміжки між I і II пальцями стоп. Трапляються й інші аномалії: синдактилії, деформації груднини, вкорочення трубчастих кісток, гіпоплазія таза. Специфічною ознакою хвороби Дауна є низький хриплий голос. Зріст хворих нижче середнього, постава порушена: плечі опущені, голова і тулуб під час ходи нахилені вперед. Шкіра зазвичай суха, на обличчі злущується, щоки з характерним рум'янцем. Досить часто можна виявити недорозвинені зовнішні статеві органи, пупкові і пахвові грижі, расходження прямих м'язів живота. Трапляються природжені вади серця, шлунково-кишкового тракту та інших органів.

Для хвороби Дауна характерні такі дерматогліфічні особливості: поперечна борозна на одній або обох долонях, одна згинальна борозна на V пальці, дистальне розташування осьового трирадіуса, частота ульнарних петель вища, а завитків на пальцях – нижча, ніж у популяції. Серед неврологічних симптомів відзначаються м'язова гіпотонія, порушення функції вестибулярного апарату, достатня моторика. Розумова відсталість при повній трисомії 21 виявляється майже у всіх хворих, причому, в основному, це олігофренія на стадії імбецильності (65-90%). В інших хворих діагностується дебільність та ідіотія в однаковому співвідношенні.

Недорозвинення інтелекту тотальне. Мислення хворих сповільнене, емоції поверхневі, малодиференційовані. Діти, зазвичай, ласкаві, добро­зичливі, прихильні, добре засвоюють нескладні життєві поняття і навички.

При хворобі Дауна інтелектуальний дефект виявляється більше з віком хворих. Середній IQ дітей 10 років і старше складає всього 24.

При мозаїчному варіанті хвороби Дауна значно частіше трапляється легка розумова відсталість, можливий також і нормальний інтелект.

Тривалість життя при хворобі Дауна на даний час значно збільшилася, хоча залишається меншою, ніж у популяції.

Найчастішою цитогенетичною формою хвороби Дауна є проста (регулярна) трисомія – 90-93% випадків, 3-4% хворих мають транслокаційний варіант і 3-4% – мозаїчний варіант хвороби. Виявлення часткової трисомії 21 у багатьох хворих із фенотипом хвороби Дауна показало, що всі особливості клінічного симптомокомплексу пов'язані з трисомією невеличкого сегмента довгого плеча хромосоми 21-21g22. При частковій трисомії 21, що не включає цієї ділянки, хворі розумово відсталі, з неспецифічною клінікою.

Медико-генетичне консультування. Розрахунки генетичного ризику істотно різняться залежно від цитогенетичної форми захворювання.

Якщо в пацієнта виявлено транслокаційний варіант хвороби Дауна, то обов'язково досліджують каріотип батьків. Вияв в одного з батьків збалансованої транслокації вказує на те, що при наступних вагітностях необхідна внутрішньоутробна діагностика за допомогою амніоцентезу, тому що ризик народження дитини з хворобою Дауна в такому випадку підвищений. Так, при транслокації типу 13/21, виявленої в батька, ризик становить 2,5%, а в матері – близько 10%. Якщо в одного з батьків виявлена транслокація типу 21/21, то ризик становить 100%.

Практика медико-генетичного консультування показала, що амніоцентез доцільний у випадках, коли ризик народження дитини не менше 1%, є різні збалансовані транслокації або мозаїцизм в одного з батьків, коли вік матері перевищує 35 років.

При трисомній формі хвороби Дауна ризик народження хворої дитини залежить від віку матері: до 35 років його вважають близьким до 1%, до 40 років – 1%, а в 45 років і старше – близько 3%.

Вважається, що в 10% матерів, які мають дітей із синдромом Дауна, трапляється мозаїцизм. При мозаїцизмі батьків генетичний ризик варто вважати близьким до 30%, тобто близьким до ризику народження дитини з трисомією 21 у жінок із хворобою Дауна.