Тема 11. Оперативне управління інвестиційним портфелем

Під оперативним управлінням портфелем фінансових інвестицій розуміється обґрунтування та реалізація управлінських рішень, які забезпечують підтримку цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його доходності, ризику і ліквідності.

Зміна цілей інвестора і обсягу використовуваного інвестиційного капіталу, значні коливання кон'юнктури фінансового ринку, зміна ставки позичкового відсотка, розширення пропозиції фінансових інструментів і ряд інших умов викликають необхідність поточної коригування сформованого інвестиційного портфеля. Таке коригування носить назву «реструктуризації портфеля» і є основним змістом процесу оперативного управління ним на підприємстві.

Процес оперативного управління портфелем фінансових інвестицій здійснюється на підприємстві за наступними основними етапами:

1. Організація постійного моніторингу умов економічного розвитку країни і кон'юнктури фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів.

2. Оперативна оцінка рівня прибутковості, ризику і ліквідності по сформованому портфелю фінансових інвестицій в динаміці.

3. Вибір принципових підходів до оперативної реструктуризації портфеля фінансових інвестицій підприємства. Теорія оперативного управління портфелем фінансових інструментів інвестування капіталу виділяє два принципових підходи до здійснення цього управління - пасивний і активний.

Пасивний підхід до управління портфелем ґрунтується на принципі «проходження у фарватері ринку». Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій має чітко відображати тенденції кон'юнктури фондового ринку як за загальним обсягом (на основі загально-ринкових індексів динаміки), так і за складом обертаються на ньому цінних паперів.

Активний підхід до управління портфелем ґрунтується на принципі «випередження ринку». Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій має базуватися на прогнозних розрахунках ринкової кон'юнктури, а не відображати поточну її динаміку.

4. Реструктуризація портфеля за основними видами фінансових інструментів інвестування капіталу.

5. Реструктуризація портфеля за конкретним різновидам фінансових інструментів інвестування капіталу.

6. Визначення часу здійснення угод з реструктуризації портфеля фінансових інвестицій. Принцип визначення часу здійснення таких угод (відомий як «золоте правило інвестування») укладено у формулі – «купуй дешево, продавай дорого». Реалізація цього принципу на практиці пов'язана з прогнозуванням короткострокових кон'юнктурних циклів (на основі методів технічного аналізу) і визначенням точки перелому кон'юнктурної тенденції (перехід від «ринку биків» до «ринку ведмедів» і навпаки).

7. Обґрунтування альтернативних наказів брокеру на укладення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля. Розрізняють два основних типи наказів брокеру на укладення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля, - «ринковий» і «лімітний».

• Ринковий наказ визначає завдання брокеру купити або продати відповідний фінансовий інструмент за найкращою ціною, яка визначається поточною кон'юнктурою фондового ринку. Одним з варіантів ринкового наказу є так званий «стоп-наказ», який встановлює граничні значення ринкового наказу на покупку або продаж фінансового інструменту.

• Лімітний наказ визначає завдання брокеру купити або продати відповідний фінансовий інструмент за строго лімітованою ціною (мінімальною ціною продажу або максимальною ціною купівлі) і в лімітований проміжок часу.

Плани семінарських, практичних занять та методичні вказівки до їх виконання