Тема 10. Політика формування інвестиційних ресурсів підприємства

Розробка загальної інвестиційної політики підприємства охоплює наступні основні етапи:

1. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства у попередньому періоді. Основною метою такого аналізу є всебічна оцінка внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства та ефективність його інвестиційної діяльності.

2. Дослідження та облік умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку. В процесі такого дослідження вивчаються правові умови інвестиційної діяльності в цілому і в розрізі окремих форм інвестування («інвестиційний клімат»); аналізуються поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори її визначальні; прогнозується найближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

3. Облік стратегічних цілей розвитку підприємства, що забезпечуються його майбутньої інвестиційною діяльністю. Характер цілей і корпоративної та фінансової стратегій підприємства, що вимагають інвестиційної підтримки, слід розглядати як систему стратегічних цілей інвестиційної діяльності, яка повинна бути відбита в його інвестиційній політиці.

4. Вибір політики формування інвестиційних ресурсів підприємства. В процесі реалізації цього етапу розробки загальної інвестиційної політики підприємства прогнозується потенційна можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних фінансових джерел (з урахуванням передбачуваного розподілу загальної суми фінансових ресурсів у розрізі окремих напрямків діяльності підприємства).

Залежно від рівня ризиків, прийнятих на себе підприємством у процесі формування інвестиційних ресурсів, розрізняють три основних типи політики цього формування:

Консервативна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується переважно на власні внутрішні джерела їх залучення.

Помірна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується на цільову структуру капіталу по підприємству в цілому, яка визначена як стратегічний цільової норматив його фінансового розвитку.

Агресивна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується переважно на позикові джерела їх залучення.

5. Обґрунтування типу інвестиційної політики по цілях вкладення капіталу з урахуванням ризикових уподобань. Виділяють три типи інвестиційної політики підприємства:

Консервативна інвестиційна політика спрямована на мінімізацію інвестиційного ризику як пріоритетної цілі.

Помірна (компромісна) інвестиційна політика спрямована на вибір таких об'єктів інвестування, за якими рівень поточної прибутковості, темпи зростання капіталу і рівень ризику в найбільшою мірою наближені до середньоринкової.

Агресивна інвестиційна політика спрямована на максимізацію поточного доходу від вкладень капіталу в найближчому періоді.

6. Формування інвестиційної політики підприємства за основними напрямками інвестування. На цьому етапі формування інвестиційної політики підприємства визначається співвідношення обсягів реального та фінансового інвестування в процесі майбутньої його інвестиційної діяльності.

7. Формування інвестиційної політики підприємства в галузевому розрізі. Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності є найбільш складним завданням розробки інвестиційної політики. Вона вимагає послідовного підходу до прогнозування інвестиційної діяльності в ув'язці із загальною корпоративною стратегією розвитку підприємства.

8. Формування інвестиційної політики підприємства в регіональному розрізі. Основою розробки регіональної спрямованості інвестиційної діяльності є оцінка інвестиційної привабливості окремих регіонів країни.

9. Взаємоузгодження основних напрямів інвестиційної політики підприємства. У процесі цього етапу забезпечується узгодженість окремих напрямків інвестиційної політики підприємства за обсягами, термінами реалізації та іншим параметрам.

Одним з важливих питань в процесі розробки політики формування інвестиційних ресурсів підприємства є вибір методу визначення потреби в їх загальному обсязі та схеми фінансування.

Так, на початковому етапі прогнозування при визначенні потреби в інвестиціях доцільно використовувати методи екстраполяції, які варто об‘єднати з методами експертних оцінок і анкетних обстежень економічних агентів. Методом анкетних обстежень (опитувань) визначаються майбутні зміни на ринках інвестиційних товарів на основі вивчення масового поводження окремих економічних агентів, які на ньому функціонують. В окремих галузях економіки потреба в інвестиціях може бути визначена факторним методом, тобто на основі багатофакторної моделі.

При розробці схеми фінансування інвестиційного проекту розглядаються зазвичай п'ять основних її варіантів.

1. Повне самофінансування передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел. Цей метод фінансування використовується в основному для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів.

2. Акціонування як метод фінансування використовується зазвичай для реалізації великомасштабних реальних інвестиційних проектів за галузевої чи регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності.

3. Кредитне фінансування застосовується, як правило, для реалізації невеликих короткострокових інвестиційних проектів з високою нормою прибутковості інвестицій. Ця схема фінансування застосовується в окремих випадках і для реалізації середньострокових інвестиційних проектів за умови, що рівень дохідності за ними істотно перевищує ставку відсотка по довгостроковому фінансовим кредитом.

4. Лізинг чи селенг використовуються при нестачі власних фінансових коштів або високої вартості фінансового кредиту для реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з модернізацією чи реконструкцією підприємства (особливо інвестиційних проектів з високим ступенем змінності технологій).

5. Змішане (пайова) фінансування ґрунтується на різних комбінаціях перерахованих вище схем і може бути використане для реалізації всіх видів інвестиційних проектів за всіма формами реального інвестування капіталу.

При цьому всі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяють на власні та позичені (див. табл. 2).

В інвестиційному менеджменті широко використовують поняття «вартості капіталу» та «вартості підприємства». Основна галузь застосування вартості капіталу — оцінювання економічної ефективності інвестицій. Ставка дисконту, що використовується в методах оцінювання ефективності інвестиційних проектів, є середньозваженою вартістю капіталу, що вкладається в підприємство.

Таблиця 2

Джерела інвестиційних ресурсів

Вид інвестиційних ресурсів	ЗМІСТ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Внутрішні власні	нерозподілений прибуток амортизаційні відрахування спеціальні фонди, що формуються за рахунок прибутку страхові відшкодування збитків, викликаних втратою майна довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких закінчується у поточному періоді частина основних фондів, що реінвестується шляхом продажу частина зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції
Внутрішні позичені	приріст заборгованості з оплати праці приріст заборгованості в розрахунках з бюджетом та позабюджетними фондами приріст заборгованості в розрахунках за страхуванням приріст іншої внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства
Зовнішні власні	акціонерний або наповни капітал кошти, що виділяються вищими холдинговими та акціонерними компаніями безоплатно надані державними органами або комерційними структурами кошти на цільове інвестування
Зовнішні позичені	довгострокові кредити банків та інших кредитних структур прямі державні кредити інвестиційний податковий кредит комерційні кредити, що надаються постачальниками машин, обладнання та інших інвестиційних товарів підрядчиками (лізинг) кошти, що залучаються шляхом емісії та розміщення облігацій та інших боргових зобов'язань підприємства інші джерела формування позичених ресурсів (селенг, факторинг, форфейтинг тощо)

Отже, інвестиційному аналізу передує розрахунок середньозваженої вартості капіталу (WACC), яка є мінімальною нормою дохідності, що очікується інвесторами та кредиторами від своїх вкладень, і розраховується як середнє з вартостей окремих компонентів, зважених за їхньою часткою в загальній структурі капіталу. З погляду ризику, WACC = Безризикова частина норми прибутку на вкладений капітал + Премія за фінансовий та підприємницький ризики, притаманні певному підприємству + Інфляційна премія.

Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз капіталу підприємства.

2. Оцінка основних факторів, які визначають формування структури капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового левериджу. При цьому для розрахунку ефекту фінансового левериджу використовують таку формулу:

, (21)

де Спп – ставка податку на прибуток; Квра – коефіцієнт валової рентабельності активів, %; Св – ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %; ЗК – середня сума залученого капіталу; ВК – середня сума власного капіталу.

4. Оптимізація капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційного вибору фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяють на три групи: а) необоротні активи; б) постійна частина оборотних активів; в) змінна частина оборотних активів.