Стилістичні засоби слов’янських мов

Стилістика — розділ мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої. Основний предмет вивчення — стиль в усіх мовознавчих значеннях цього терміна (індивідуальна манера виконання мовленнєвих актів, функціональний стиль мовлення, стиль мови тощо). Стилістика також досліджує еволюцію стилів у зв'язку з історією літературної мови, мову художнього твору в її еволюції, експресивні засоби мови, фігури та тропи.

50 – 70-і роки ХХст. були позначені в історії розвитку слов’янських стилістик створенням узагальнюваних праць, побудованих за рівневим принципом (стилістика мовних ресурсів, мовних засобів), встановленням парадигми та загальної характеристики функціональних стилів.

У сучасних слов'янських стилістиках спостерігаємо інтерес як до стилістики мових засобів (стилістика ресурсів), так і до стилістики функціональної (типи, різновиди мовлення). У них традиційно найбільш опрацьованим є розділ художньої стилістики, для метамови якої характерні такі поняття: лейтмотивні, наскрізні, ключові слова, семантичні деривати, символічне значення, конотація, емотивна модальність, поетична картина, тематичні, асоціативні поля, образ автора тощо.

На стилістичному рівні слов'янські мови мають спільні та відмінні риси, з яких переважають перші, хоча виявляють себе неоднаково.

Стилітика мовних рівнів складається зі стилістики фонетичної, лексчної, фразеологічної, граматичної. Спробуємо порівняти стилістичні пласти української та російської фразеології. Основою для стилістичного зіставлення фразеологічних одиниць близькоспоріднених мов є однаковий характер розташування фразеологізмів при збереженні національних особливостей цих мов. Фразеологізми української мови, які мають нейтральне забарвлення, можуть збігатися стилістично з російськими: бити відбій – бить отбой; вести початок від кого, від чого – вести начало от кого. Нейтральним фразеологізмам російської мови можуть відповідати українські, які містять у собі компоненти розмовно-просторічного стилістичного забарвлення: поймать с поличным –піймати на гарячому; ставить в тупик – заганяти у безвихідь. Шар книжної фразеології в українській та російській мовах в основному збігається за своїм складом, характером забарвлення і функціонуванням: заронити іскру – заронить искру; розпалювати атмосферу – накалять атмосферу; віддавати останню шану кому – отдавать последний долг кому. У російській мові шар книжної фразеології дещо ширший, ніж в українській. Багато фразеологізмів російської мови, яким властиве високе стилістичне забарвлення, не мають відповідників в українській: благую часть избирать, вкусить плоды победы та ін. Спостерігаємо, що в українській та російській мовах характер і співвідношення фразеологічних шарів мають багато спільного, хоча й не дають повного паралелізму, що спостерігається в тих випадках, коли, наприклад, одному фразеологізму російської мови відповідають варіанти українського з різним стилістичним забарвленням.