Синтаксична організація складних речень у слов’янських мовах: спільне і відмінне

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Загальна структура складносурядних речень у всіх східнослов'янських мовах однакова. У їхній будові спостерігаються лише деякі особливості, властиві окремим із цих мов, у використанні єднальних, протиставних і розділових сполучників, з допомогою яких компоненти складносурядного речення об'єднуються в одне синтаксичне ціле. Не всі однакові сполучники або їх відповідники характеризуються спільним стилістичним забарвленням, іноді спостерігається в них різна продуктивність, не завжди тотожні синонімічні відношення в системі сполучників сурядності окремих східнослов'янських мов.

Так, єднальний сполучник та в українській мові значно продуктивніший, ніж відповідний йому да в мові російській, і, крім того, вживання сполучника та стилістично не обмежене, тим часом як російський сполучник да і білоруський ды властиві лише мові фольклору та художньої літератури укр. Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); рос. Сыпались звезды, да иглы звенели (С. Щипачев); біл. Праплыв гук баязліва па-над лугам, па-над нівай у знямелы свет, ды знов ціха-ціха стане (Я. Кол ас).

В українській мові протиставний сполучник же, ж вживається набагато рідше, ніж у російській же та в білоруській жа; укр. Мірошник спить, вода ж біжить (Л. Глібов); рос. Товарищи относились к нему неприязненно, солдаты же любили воистину (А. Куприн); біл. Сёмка пайшоу у мястэчка, Рыгоржа застауся дома (Ц. Гартны). Відповідно до російського сполучника же в українській мові здебільшого використовується синонімічний йому сполучник а: Товариші ставились до нього неприхильно, а солдати по-справжньому любили.

Приєднувальний зв'язок з відтінком несподіваності повідомлення, висловленого в другому реченні, в українській мові може виражатись за допомогою вживання сполучників коли і рідше аж; у російській мові відповідно використовується сполучення как вдруг, а в білоруській — аж, ажио; укр. Я йду лісом, коли біжить вовк; Сіли вечеряти, аж хтось у вікно стукає; рос. Сели ужинать, как вдруг кто-то в окно стучит; біл. Я іду лесам, аж бяжыць воук; Я так крэпка сплю на печи, ажно тут — штурхель у плечы (Я. Купала).

У російській мові вживаються синонімічні розділові сполучники или (или — или) и либо (либо — либо), причому останній характеризується розмовним забарвленням: Или я совершенно ошибся в вас, или вы в состоянии выслушать правду (И. Тургенев); Либо пан, либо пропал. У білоруській мові відповідно функціонують сполучники або (або — або) і альбо (альбо — альбо): Верабейку стужа змора, або яст-раб схваціць (Я. Купала); Заусёды забягала за цялушкай Макрыда, альбо з'яуляуся сам Цыбан (М. Лынькоу). В українській мові ці сполучники передаються звичайно як або: Або розумне казати, або зовсім мовчати (Народна творчість).

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Загальна структура складнопідрядних речень також однакова в усіх східнослов'янських мовах. Національна специфіка цих мов у будові складнопідрядних речень виражена, головним чином, лише у вживанні сполучників і сполучних слів, якими приєднується підрядна частина таких речень до головної.

У складнопідрядних реченнях підрядна означальна частика поєднується з головною найчастіше за допомогою сполучних слів в українській мові — який, чий, що, хто; у російській — какой, чей, что, кто, который; у білоруській — які, чый, што, хто, рідше — за допомогою сполучних слів: укр. котрий, де, куди, звідки, коли, як; рос. где, куда, откуда, когда; біл. дзе, куды, ад-куль, калі, як і сполучників: укр. що, щоб, як, наче, неначе, мов, немов; рос. что, чтобы, как, словно, как будто, как если, бы; біл. ніби, быццам, каб.

Отже, набір сполучників у реченнях з підрядною означальною частиною в сучасних східнослов'янських мовах не абсолютно тотожний. Існує різниця і в продуктивності їх. Так, особливістю української і білоруської мов є широке використання в складнопідрядних реченнях з підрядною означальною частиною займенника що (біл. што) у функції сполучного слова. Він вживаний у них паралельно до сполучного слова який (біл. які). Здебільшого немає будь-якої різниці в синтаксичному значенні в цих реченнях сполучних слів що і який, і вони вільно можуть заступати один одного. Пор. укр. Товариш, який приходив до нас, приїхав з Донбасу і Товариш, що приходив до нас, приїхав з Донбасу; біл. Люблю дарогі, які ляглі між гор і Люблю дарогі, што ляглі між гор (Я. Колас). Іноді ж уживання сполучного слова який чи що зумовлюється структурою речення, стилем мови тощо; укр. Директор говорив, що йому дуже подобалась нова пісня, яку виконував наш хор. Бо між наших вороних повелися тії коні, що вже знала я про них (П. Тичина); біл. Гарпуська яшчэ не бачыла у Сяргеевых вачах того бляску, той радаснай усмешкі, якія адны могуць пасведчыць', што гэты чалавек не можа ужо не зайці (Р. Сабаленка). У російській мові займенник что у функції сполучного слова, що поєднує означальну підрядну частину речення з головною, уже застарів, вживається він тепер дуже рідко і то переважно в її художньому та розмовному стилях: За рекой еще У грою, что осталась позади, генерал сказал герою... (А. Твардовский). Звичайно ж у цій функції поширене сполучне слово который: Я теперь радостно встречаю жизнь, которая подарила мне возвращение в строй (Н. Островский).

Другу особливість становить вживання сполучних слів який і котрий (рос. какой, который, біл. які, каторы). У всіх східнослов'янських мовах за їх допомогою виражається синтаксичний зв'язок підрядної означальної частини з головною, однак кожна з них у їх використанні має свої, властиві лише їй риси.

В українській мові, наприклад, сполучне слово який вживається далеко частіше, ніж котрий.

Російській мові, навпаки, властиве широке вживання в аналогічних реченнях сполучного слова который: Та особая смётка, практичность, которая так характерна для рабочего, пронизывала всю его революционную деятельность (А. Серафимович).

Сполучне ж слово какой (відповідне до українського який) у цих реченнях вживається в сучасній російській мові лише тоді, коли в означальне значення підрядного речення потрібно внести додатковий відтінок уподібнення. Наприклад: Ветер лёгкий и вольный, какой бывает только в степи (Д. Фурманов).

Підрядна означальна частина складнопідрядного речення своїм значенням близька до поширеного означення, а тому при певних умовах вона може замінюватись на дієприкметникові звороти, що виступають у функції такого означення: укр. Трава, яку скосили колгоспники, сохла на сонці. — Трава, скошена колгоспниками, сохла на сонці; рос. Трава, которую скосили колхозники, сохла на солнце. — Трава, скошенная колхозниками, сохла на солнце.

Однак найширша можливість такої зміни властива російській мові. В ній підрядне означальне речення, в якому присудок виражений дієсловом теперішнього або минулого часу дійсного способу і яке поєднане з головним за допомогою сполучного слова который або какой у формі називного відмінка чи знахідного без прийменника, може вільно замінюватись синонімічним дієприкметниковим зворотом, наприклад: По узкой тропинке, которая извивается между скал, мы поднялись на вершину горы. — По узкой тропинке, извивающейся между скал, мы поднялись на вершину горы.

Звичайно, якщо від дієслова не можна--утворити дієприкметник, то підрядна означальна частина речення 8 присудком, вираженим таким дієсловом, на дієприкметникові звороти не змінюється.

В українській мові подібна заміна обмежується тим, що в ній, як уже згадувалось, далеко рідше вживаються активні дієприкметники, ніж у російській мові, і зовсім не творяться дієприкметники від дієслів з часткою -ся. Тому, наприклад, підрядне означальне речення, аналогічне наведеному вище з російської мови, в ній дієприкметниковим зворотом замінити не можна, бо в ньому є присудок, виражений дієсловом з часткою -ся: По,вузькій стежці, яка вилася між скелями, ми піднялись на вершину гори.

У всіх східнослов'янських мовах поширені також складнопідрядні речення із займенниково-означальною частиною, яка залежить від підмета, присудка або другорядного члена головної частини, вираженого займенником: укр. Хто влітку жари боїться, той узимку не має чим погріться (Народна творчість); Лиш той не знає смерті, хто творить сам життя (В. Сосюра); рос. Патриот тот, кто в самые трудные минуты для Родины берется за самые трудные ее дела (П. Павленко); Не тот стар, кому стукнуло шестьдесят, а тот, кто скис в тридцать (В. Ажаев); біл. Хто роднага краю цураецца, той і мат-кі сваей адцураецца (Народна творчість).

Підрядна з'ясувальна частина приєднується до головної в складнопідрядному реченні за допомогою сполучних слів: в українській мові — хто, що, який, чий, котрий, скільки, де, куди, звідки, коли, як, у російській — кто, что, какой, чей, который, сколько, где, куда, откуда, когда, как, у білоруській— хто, што, які, чый, колькі, дзе, куды, адкуль, калі, як, а також сполучників: укр, що, щоб, як, ніби, мов, наче, чи, рос. что, чтобы, будто, словно, ли, біл. што, каб, быццам, нібьі, ці: укр. Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми (П. Грабовський); / слухав я, як їхнє серце б'ється без перебоїв, втомі не дається (Р. Братунь); рос. Оля писала, что тысячи их, добровольцев, с лопатами, с кирками, с тачками день и ночь работают в степи (Б. Полевой); біл. Хто ведає, куды бягуць гэтыя хмаркі, дзе спыняцца яны (П. Галавач).

Підрядна з'ясувальна частина складнопідрядного речення може залежати не тільки від присудка головної частини, співвідносної з двоскладним простим реченням, а й від її головного члена, якщо вона співвідносна з односкладним безособовим чи відносно-особовим реченням: укр. Чернишеві здавалось, що голос лине здалеку (О. Гончар); рос. Мне не нравилось, что Ковалевский потерял дар слова, ему присущий (С. Сергеев-Ценский); Говорят, что я скора стану знаменитый русский поэт (С. Есенин); біл. Яму здавалась, што ён тут адзін.

У будові складнопідрядних речень із з'ясувальною підрядною частиною відсутні такі істотні особливості, що були б властиві не всім, а лише котрійсь із східнослов'янських мов, за винятком хіба місця сполучника чи в українській і ці в білоруській мові, який звичайно стоїть на початку підрядної частини, у зіставленні з російським сполучником ли, що вживається в підрядній частині після слова, на яке падає логічний наголос. Пор. рос. Бойченко спросил, давно ли Сергей приехал домой (С. Бабаевский); укр. Бойченко спитав, чи давно Сергій приїхав додому; біл. Бойчэн-ка спытау, ці дауно Сяргей прыехау дадому.

Підрядна частина на означення обставини часу приєднується до головної в українській мові за допомогою сполучних слів коли, відколи, поки, доки та сполучників як, тільки, після того як, як тільки, тільки що, щойно, ледве, скоро і под.; у російській — когда, пока, покуда, покамест, как, как только, только что, лишь только; у білоруській — калі, як, пакуль, з тага часу'як, з той пары як; наприклад: укр. Коли посадили в колгоспі сад, Женя організувала своїх піонерів і взяла шефство над садом (В. Козаченко); рос. Они ушли из сада и долго бродили по улицам, которые медленно засыпали, пока весь город не окунулся в полуночное безмолвие (А. Фадеев); біл. Як їшлі у лясы партызаны, рассту-паліся долы і горы (Я- Кол ас).

У російській мові сполучник как поєднує підрядну частину речення з головною значно рідше, ніж в українській та білоруській відповідний до нього сполучник як. Він здебільшого вживається тоді, коли потрібно підкреслити швидке наростання дії, що виражається головною частиною складного речення, яка слідує за дією, вираженою його підрядною частиною, а також наголосити на її повторюваності. Підрядна частина речення з ним звичайно ставиться перед головною і має експресивний відтінок: Как только на фронт он прибудет, иначе там все пойдёт (В. Федоров). Сполучник как у російській мові трапляється також і тоді, коли потрібно підкреслити несподіваність дії підрядного-речення часу, що відбувається зараз же після дії головного: Я хотел уже выйти из дому, как дверь моя отворилась... (А. Пушкин).

Однак вживання сполучника как у складнопідрядних реченнях з підрядною частиною часу в сучасній російській мові надає вислову архаїчного або' прбстбр'ічного відтінку. В українській і білоруській мовах сполучники як і коли (біл. калі) синтаксично рівнозначні, вони вживаються на означення часу в широкому значенні.. Хоч сполучникові як у них також властивий розмовний відтінок, проте без архаїчного забарвлення, а тому для вираження часових відношень між підрядною і головною частиною речення він досить поширений і в літературній мові: укр. Уже зовсім смеркло, як Давид підходив до села (А. Головко); біл. Як ішлі у лясы партіза/ш, расступаліся долы і горы (Я. Купала). В російській мові в таких реченнях сполучник як передається звичайно сполучником когда: Уже стемнело, когда Давид приближался к деревне.

Структура складнопідрядних речень з залежною частиною, що виражає обставину місця, в усіх східнослов'янських мовах однакова. Підрядна частина в них приєднується до головної за допомогою сполучних слів: в українській мові — де, куди, звідки; в російській — где, куда, откуда; у білоруській — две, куды, адкуль; наприклад: укр. / він кликав непохитним кроком туди, де сонце сходило в імлі (М. Рильський); рос. Аня пошла туда, где у нее лежал автомат (К. Симонов); біл. Там, дзе згода, заусёды добрая прыгода (Народна творчість).

Підрядна частина означення способу дії поєднується з головною найчастіше за допомогою сполучників в Українській мові — як, що, щоб, у російській мові — как, что, чтобы, у білоруській — як, што, каб: укр. / говорить він правду, як звик сталевар (А. Малишко); рос. Время высадки было рассчитано так, чтобы к месту высадки, попасть на рассвете (Д. Фурманов); біл. Працуй е&так* каб народ дзякавау.

В українській мові, крім того, підрядна частина речення способу дії може поєднуватися з головною сполучником аж, а в білоруській — аж і ажно: укр. Гори так повно зітхнули, аж ліс обізвався (М. Коцюбинський); біл. На ду-шы было вясёла, аж хацелася спяваць (П. Броука); Яго агар ну у жаль, ажно слёзы капаюць з вачэй.

Обидва ці сполучники з походження є підсильними частками, при яких почав пропускатися сполучник що (біл. што) і які поступово перейняли на себе сполучникове значення. Складнопідрядні речення з сполучником аж (біл. аж, ажно) синонімічні з реченнями з сполучником що (біл. што), якому в головній частині речення часто відповідає співвідносне слово так. Пор. укр. Грім гримить, аж земля дрижить і Грім гримить так, що земля дрижить; біл. Гром грымеу, аж зямля дрыжэла і Гром так грымеу, што зямля дрыжэла. У російській мові аналогічно виступає сполучник что: Гром так гремел, что земля дрожала.

Підрядна частина складнопідрядного речення із значенням порівняння приєднується до головного за допомогою сполучників в українській мові — як, ніби, наче, неначе, мов, немов тощо; у російській — как, будто, словно, точно, как будто; у білоруській — як, ніби, бы, як бы, буццам, як буццам. У головній частині речення можуть вживатися співвідносні до них слова такий, так (рос. такой, так, так же, біл. такі, так, гєтак): укр. Вишні цвіли так рясно й буйно, неначе вкрив їх пухнастий сніг (Ю. Яновський); рос. Давыдов не был мастером говорить речи, но слушали его вначале так, как не слушают и самого искусного сказочника (М. Шолохов).

В українській мові, крім того, поширені в порівняльному реченні, як і в порівняльних зворотах, сполучники що і ніж. Сполучник Що в таких синтаксичних конструкціях вживається переважно в художній мові: Він наді мною шумить угорі, він наді мною, що грім на зорі (А. Малишко). Сполучник ніж часто виступає тоді, коли в головній частині складнопідрядного речення є прикметник вищого ступеня: Лунали б тоді мої мрії і щастя моє таємне, ясніші, ніж зорі яснії, гучніші, ніж море гучне (Л. Українка). У російській мові відповідно вживається сполучник чем одного походження з українським чим, який у цьому значенні тепер уже майже не використовується. Пор. рос. Для меня большего счастья, чем счастье бойца, нет (Н. Островский) і укр. Для мене більшого щастя, ніж щастя бійця, немає. Російський сполучник нежели (споріднений за походженням з українським ніж) уже застарів і в цій функції вживається дуже рідко.

Якщо в головній частині речення є прикметник вищого ступеня, у підрядній порівняльній частині речення вживається іноді також сполучник як: У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим (Т. Шевченко). Російський сполучник кап та білоруський як у цьому значенні вважаються архаїчними або діалектними.

У складнопідрядному реченні підрядна частина мети поєднується з головною сполучником щоб в українській мові, чтобы — в російській, каб — у білоруській: укр. / я обов'язково зайду на машинобудівний завод, щоб потиснути руку видатному токареві (П. Козланюк); рос. Говорю тебе об этом так, чтобы ты знал, и больше говорить тебе об этом не буду (А. Фадеев); біл. Дык хутчэй мне дайце вара-нога, каб братоу сваіх чаканых стрэщць (М. Танк).

У російській мові у функції сполучника мети з обмежувальним значенням виступають только бы, лишь бы. Обмежувальне значення в українській мові передається відповідним словом тільки, але в поєднанні з сполучником щоб і дуже рідко без нього, а з часткою б; рос. Он всё делал, лишь бы достичь цели; укр. Він все робив, щоб тільки досягти мети і іноді: Він все робив, тільки б досягти мети.

Сполучник дабы, зрідка вживаний у російській мові, уже застарів. В українській мові йому відповідає щоб, а в білоруській — каб.

У складнопідрядному реченні підрядна частина на означення причини приєднується до головної за допомогою сполучників і сполучних слів в українській мові — бо, тому що, через те що, з огляду на те що, завдяки тому що, внаслідок того що і под., у російській — ибо, потому что, оттого что, так как, ввиду того что, благодаря тому что, вследствие того что, у білоруській — бо, таму шт,о, ад таго што, з прычыны того што, загэтым што та ін.

Особливість вживання підрядних речень причини в окремих східнослов'янських мовах полягає у використанні сполучників. Так, в українській і білоруській мовах у всіх стилях поширений спільнослов'янський сполучник бо: Вірю, бо знаю, що не може бути інакше (О. Гончар); біл. Пар-тызанам баявым смерцъ не страшная зусім, бо яны ад чу-жаніц вьішлі край свой бараніць (П. Броука).

Відомий сполучник бо в давньоруській мові, в якій з-поміж причинових сполучників він вживався найчастіше. Проте російською мовою він утрачений. У наукових і публіцистичних стилях сучасної російської мови поширилося вживання складеного старослов'янського сполучника ибо, який утворився з и та бо: Я хочу, чтобы каоюдый моло-' дой рабочий стремился быть героическим бойцом, ибо нет большего счастья, чем быть верным сыном рабочего класса, партии (Н. Островский).

Паралельно із сполучниками потому что, оттого что, ибо в російській мові, особливо в її книжних стилях, для зв'язку підрядної частини із значенням причини з головною складнопідрядного речення досить часто вживається складений сполучник пізнішого походження так как: Большую помощь оказал мне инженер Козлов, так как он является видным специалистом в этой области. В українській мові сполучника, що відповідав би морфологічним складом російському так как, немає. Синтаксичні відношення, які цей сполучник виражає, в ній найчастіше передаються сполучниками тому що і бо: укр. Велику допомогу подав мені інженер Козлов, тому що (бо) він є видатний спеціаліст у цій галузі.

В українській мові вживається, хоч і не дуже часто, сполучник причини через те що: Через те що його не було дома, мені не пощастило з ним зустрітися. ₍У російській мові йому відповідає сполучник потому что або так как.

Російська мова знає сполучник причини оттого что, а білоруська — відповідний йому морфологічно ад того што. Наприклад, рос. И собаки притихли, оттого что никто посторонний не тревожил их покоя (А. Фадеев). Українською мовою він передається іншими причинними сполучниками (7 собаки затихли, тому що ніхто сторонній не турбував їхнього спокою), бо в ній сполучника такого морфологічного складу немає.

Підрядна умовна частина поєднується в українській мові з головною за допомогою сполучників якщо, коли, як, якби, як тільки, аби, раз, скоро, в російській — если, ежели, когда, как, коли, коль, так скоро, коль скоро, раз, раз что, буде.

Найчастіше в українській мові вживається умовний сполучник якщо, а в російській — если; укр. Кожній людині відкрито в нас путь, якщо вона хоче трудящою буть (П. Тичина); Если тревожным стоном медь прозвенит войну, снова над эскадроном песню я разверну (А. Сурков).

У російській мові паралельно до если можливий також сполучник ежели, але він має просторічний, а в інших випадках архаїчний відтінок: Ежели мы добились одного, добьёмся и другого (А. Фадеев). В українській мові йому відповідатиме сполучник якщо, а в білоруській — калі, які не мають такого забарвлення. Розмовно-архаїчний характер мають і російські сполучники коли, коль, коль скоро.

Сполучникам якщо (укр.) і если (рос.) властиве лише умовне значення. Сполучники ж коли (укр.) і когда (рос.) характеризуються умовно-часовим значенням: укр. Чим же ще розважати їй себе, коли робити нічого, а попереду така довга ніч? (Ю. Шовкопляс); рос. Когда страна быть прикажет героем, у нас героем становится любой (В. Лебедев-Кумач). Аналогічні до них значенням і сполучники як (укр.), как (рос), хоч поширені вони значно менше, ніж відповідні коли і когда, особливо маловживаний тепер у російській мові как: укр. Спокій буде на землі, як не стане паліїв війни (Народна творчість); рос. Как душа черна, мылом не отмоешь (Народное творчество)

Сполучники якби (укр.) і если (рос.) у сполученні з часткою би (рос. бы) вживаються у підрядній частині складного речення тоді, коли умова для здійснення дії, вираженої його головною частиною, лише припускається. У головній частині речення, від якого залежить, підрядна, присудок має форму умовного способу: укр. Якби розмовляли вони віч-на-віч, Женя так одказала б (Ю. Шовкопляс); рос. Если бы знал да ведал, всего бы отведал (Народное творчество).

3 таким же значенням вживаються і сполучники коли б (укр.), когда бы (рос), калі б (біл.).

Сполучникові раз властиве деяке емоційне забарвлення, і має він умовно-причинове значення: укр. Раз ми воює зібралися, то не гаймо часу, а працюймо; рос. Раз мы уж собрались, то давайте не тратить времени, а работать.

Сполучник аби вживається з умовно-обмежувальним значенням. У білоруській мові він властивий лише розмовному стилю: укр. Аби на світ благословилось, вона вже й прокинулась (М. Вовчок); біл. Аби яго папрасілі, єн пра усе раскажа.

Структура складнопідрядних речень з допустови-м и відношеннями в усіх східнослов'янських мовах в основному однакова. Суттєвою особливістю їх є лише те, що в українській мові прислівники і займенники, вжиті у функції допустових сполучників, поєднуються з заперечною часткою не, а в російській і білоруській — з часткою ни (біл. ні); укр. Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридає (В. Козаченко); рос. Сколько Саша ни думал, ничего не приходило ему в голову (В. Попов); біл. Літо ні кажыце, а хлопец ён слауны (Я- Кол ас).

Складнопідрядні речення з наслідковими відношеннями, як і речення з підрядною приєднувальною частиною, в усіх східнослов'янських мовах мають однакову будову. Відсутні якісь виразні специфічні особливості, властиві лише окремим із цих мов, і в синтаксичній структурі складних речень з кількома підрядними та з сурядністю й підрядністю, а також у будові безсполучникових складних речень.