Синтаксичні особливості словосполучень у слов’янських мовах: спільне і відмінне

УЗГОДЖЕННЯ

В українській, російській і білоруській мовах узгодження відбувається у формах числа, роду, відмінка і особи. Оскільки названі граматичні форми в однаковій мірі поширені в усіх східнослов'янських мовах, то принципової різниці, якихось специфічних рис щодо узгодження слів у реченні ці мови не мають.

Прикметники, дієприкметники, порядкові числівники та відповідні займенники в однині звичайно узгоджуються з пояснюваним іменником у числі, роді й відмінку, а у множині — лише в числі та відмінку, бо множина, як відомо, родових форм, за винятком деяких іменникових, у східнослов'янських мовах не зберегла: укр. Для моря твоїх людей замало старих узбереж (М. Бажан); рос. Вспоминаем очи карие, тихий говор, звонкий смех (М. Исаковский); біл. Завет абляцеў увесь свет (Народна творчість).

Дієслова-присудки звичайно узгоджуються з іменниками-підметами у числі, а в минулому часі та умовному способі однини також у роді. З підметом, вираженим особовим займенником, дієслова-присудки теперішнього майбутнього часу та наказового способу узгоджуються в числі й особі. Наприклад, укр. У вічності прославлять їх небачені діла, бо крила поривів палких їм молодість дала (В. Сосюра); О, земле стомовна моя, я чую, як ти встаєш, я чую, як ти ідеш... (М. Бажан); рос. Над седой равниной моря ветер тучи сдбирает (М. Горький); Я сам расскажу о времени и о себе (В. Маяковский); біл. На казанне бацькі адказау Іг-наткаї «Буду я вучшцца,як ти кажаш, таткаЬ (Я. Колас).

В українській мові, як і в російській та білоруській, узгодження буває повне і неповне. Наприклад, у реченні Навколо вітер непереможний реве й гуля (В. Сосюра) узгодження в словосполученнях вітер непереможний, вітер реве і вітер гуля є повним. У першому з них воно реалізоване при використанні категорій числа, роду й відмінка, властивих як іменникові вітер, так і залежному від нього прикметникові непереможний. Інших спільних морфологічних категорій ці слова, об'єднані граматичним зв'язком узгодження, не мають. У другому й третьому словосполученнях повне узгодження виражене лише категорією числа, яка тільки і є спільною для іменника вітер та дієслів реве й гуля у формі теперішнього часу.

Неповним є таке узгодження, для вираження якого використовуються не всі, а лише деякі спільні морфологічні категорії, властиві словам, що вступають у цей зв'язок. Так, у реченні Непорушними стояли засніжені яблуні (А. Шиян) прикметник непорушними узгоджується з іменником яблуні лише в числі, хоч він має з ним також спільну категорію відмінка; при повному узгодженні цей прикметник мав би форму називного відмінка множини (Засніжені яблуні стояли непорушні).

Аналогічно виражається повне й неповне узгодження і в російській.мові. Пор. також біл. Пракоп на дварз тупає (Я. Колас); Ад гародаў нясло вострым пахам агурєчніку і укропу (Т. Хадкевіч).

КЕРУВАННЯ

Залежно від того, якою частиною мови є керуючий, аба пояснюваний, член словосполучення, у східнослов'янських мовах розрізняють чотири види керування: придієслівне, приіменникове, приприкметникове та приприслівникове. У придієслівному керуванні пояснюваним словом виступає дієслово: укр. Маланка розкладає в печі вогонь і приставляє окріп (М. Коцюбинський); рос. Ми, уральцьі, дело любим (Н.Ти-хонов); біл. Я люблю гэтьія прасторьі (Я. Колас).

Керуючим словом у приіменниковому (або присубстантивному) керуванні виступає іменник: укр. Тримаючи пістолет зведеним, командир загону зупинився (О. Гончар); рос. Радуюсь я — зто мой труд вливается в труд моей республики (В. Маяковский); біл. Ад краю да краю прайшлі. трактарьі і тлустьія грудзі зямлі паўзнімалі (П. Броука).

У прикметниковому (або приад'єктивному) керуванні центральним пояснюваним словом є прикметник, а в прислівниковому (або приадвербіальному) — прислівник.

Наприклад, укр. Молодий я, молодий, повний сили та одваги (П. Тичина); рос. Я молчал, полный неизъяснимого смущения (М. Лєрмонтов); біл. Мне ўсміхнецца постаць дуба, чараў полная і ласкі (Я. Колас).

Найпоширенішим у всіх східнослов'янських мовах е, звичайно, керування придієслівне.

Розрізняють також керування безпосереднє і посереднє.

При безпосередньому (або безприйменниковому) керуванні пояснююче слово не має при собі прийменника; отже, граматична залежність його від пояснюваного, або керуючого, члена словосполучення виражається за допомогою лише відмінкових форм: укр. Промила я рану, змастила йодом (О. Корнійчук); Мені нове життя усміхається (О. Вишня); рос. Весь колхоэ вам желает жить в здоровье сто лет (о. Твардовский); біл. Павёў я яго, стаў паказваць усё ад початку, зноў успомніё вяселае наша жьщцё партызанскае (Я. Брьіль).

Пояснююче слово при посередньому (або прийменниковому) керуванні обов'язково має при собі прийменник. Граматична залежність його від пояснюваного слова і виражається за допомогою цього прийменника у поєднанні з відповідною відмінковою, формою: укр. Я йшов серед пташиних пісень, серед замислених колосків жита (О. Копиленко); рос. Веет с поля ночная прохлада, с яблонь цеет отлетаетгустой (М. Исаковский); біл. Ляцяць ясназорныя сокалы ў небе (Я. Купала).

Безпосереднє керування в давньоруській мові було більш поширеним: приде батыи кыєвоу (Гал.-Вол. л.); Володимєръ Мономахъ сћдє Києвћ (Київ.л.).

Розвиток синтаксичної будови східнослов'янських мов характеризується, по-перше, поширенням прийменникових конструкцій за рахунок давніх безприйменникових і, по-друге, взагалі поширенням словосполучень, у яких граматичний зв'язок між словами здійснюєтеся способом керування. Так, наведений перед цим приклад безприйменнико­вих конструкцій давньоруської мови зовсім тепер не властивий східнослов'янським мовам; відповідно до них розвинулися прийменникові конструкції (пор. укр. прийшов до Києва, живе в Києві; рос. пришёл в Киев, живёт в Києве).

Особливо активно збагачуються ці мови приіменниковим керуванням, зовсім мало поширеним у давнішній період їхнього розвитку (пор. укр. новатори виробництва, голова колгоспу, відмінник навчання; рос. новатори производства, председатель колхоза, отличник учебы; біл. новатары вытворчасці, старшыня калгасу, выдатнік навучання).

Синтаксичний зв'язок узгодження у споріднених східнослов'янських мовах, як відзначалось, в основному однаковий, без якихось характерних особливостей, властивих котрійсь із них. Керування ж, крім спільного, має й чимало специфічних рис, поширених не в усіх, а лише в окремих мовах цієї групи. Ці риси можуть виявлятися у вживанні безприйменникових конструкцій в одній мові відповідна до прийменникових в іншій, у використанні неоднакових прийменників у спільних словосполученнях та у вживанні в них неоднакових відмінків граматично залежних слів, наприклад: укр. скористатися з нагоди, думати про справу; рос. использовать случай, думать о деле; біл. викарыстаць выпадок, думаць аб справе.

Всі такі риси свідчать про те, що словосполучення з син­таксичним зв'язком керування, успадковані українською, російською і білоруською мовами від давньоруської, і далі інтенсивно розвивалися, змінювалися і збагачувалися, а також поповнювалися новими різновидами їх. Це і,є одним із важливих показників;розвитку граматичної структури названих мов у період їхнього історичного існування.

ПРИЛЯГАННЯ

Підпорядкованість граматично залежного члена в синтаксичному зв'язку прилягання виражається не за допомогою його форми чи прийменника, а визначається лише за змістом. У всіх східнослов'янських мовах прилягають до пояснюваного члена підрядного словосполучення невідмінювані повнозначні слова: прислівники, інфінітиви та дієприслівники, а в російській і білоруській мовах — також форма вищого ступеня якісних прикметників. Наприклад: укр. Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбинський); Ти чув, батько розпорядився баркаси послати навздогін? (о і Гончар); Пішов Гонта, похилившись (Т. Шевченко); рос. Александр Владимирович облегченно вздохнул (К- Федин); И шел, колыхаясь, как в море челнок,верб люд за верблюдом, взрывая песок (М. Лєрмонтов); Гвозди б делать из этих людей: крепче б не было в мире гвоздей (Н. Тихонов); біл. Усім камсамольскім калектывам хадзілі капаць штучнае возера (М. Льшькоу); Ён спаў, напрацаваўшыся за дзень (К. Чорньї); Эх, што можа быць дарожай вольнай волечкі палёў? (Я. Колас).

В українській мові форми вищого ступеня порівняння прикметників відмінюються за родами, числами і відмінками; тому вони не прилягають до пояснюваного слова, а узгоджуються з ним, як і в°і інші прикметникові форми (пор. рос. Далее пошла дорога все лучше и лучше і укр. Далі пішла дорога все краща і краща). Білоруська мова має як невідмінювані форми вищого ступеня прикметників, що прилягають до пояснюваного слова, так і відмінювані, які з цим словом узгоджуються: Абаронцы міру! Ваша слава ў сотні раз гразней сакрэтнэх баз (П. Панчанка); Любоў святлейшую за майскі вечар пагодны, ярчэйшую нават за сонца і зоры, мацнейшую нават за скалы і горы, гучнейшую за рокат прылива,— я знайшоў ў сєрцы народным (М. Танк). Таким чином, білоруська мова щодо синтаксичного зв'язку з пояснюваним словом, вираженим невідмінюваною формою вищого ступеня якісних прикметників, виявляє спільність з російською мовою, а щодо синтаксичного зв'язку відмінюваних форм цих прикметників — спільність з українською.мовою.