Формуваннях

В роки реформування сільське господарство України внаслідок не­сприятливої для села цінової, кредитної і податкової політики зазнало зна­чних економічних і соціальних втрат: відбувся значний спад виробництва валової продукції галузі (майже в 1,9 рази), різко скоротилось поголів'я худоби і виробництво тваринницької продукції в сільськогосподарських підприємствах. Україна за обсягами виробництва цукрових буряків, яєць, зерна і молока на одну особу з 1-5 місця відсунулась на 7-11 місце серед країн світу.

В ході аграрної реформи запроваджена приватна власність на землю, проведено роздержавлення земель з передачею їх у власність колективним сільськогосподарським підприємствам і громадянам, розпайовано землі колективних сільськогосподарських підприємств між працівниками та пенсіонерами з їх числа. Тепер в Україні на рівноправній основі створені і розвиваються різні форми господарювання.

Станом на 1 січня 2005 р. реформовано 11796 сільськогосподарських підприємств (не реформовано лише 18 одиниці). На їх базі створено 21632 нових агроформувань, в т. ч. 7318 товариств з обмеженою відповідальніс-

тю, 4471 приватних (приватно-орендних) підприємств, 4339 великих фер­мерських господарств, 1962 сільськогосподарських кооперативів, 805 акці­онерних товариств та 2737 інших суб'єктів господарювання. В користу­ванні новостворених агроформувань перебуває 24,7 млн. га землі, в т.ч. 24,23 млн. га сільськогосподарських угідь або 57,9 % їх загальної площі. Середній розмір землекористування одного ТОВ становить 1331 га сільсь­когосподарських угідь, приватного підприємства - 917,8 га, акціонерного товариства- 1657 га, сільськогосподарського кооперативу - 1231 га, фер­мерського господарства - 409 га.

Власниками 12,8 млн. га сільськогосподарських угідь (або 34,0 всіх угідь) стали 13,4 млн. господарств населення. Понад 43 тис. фермерських господарств (включаючи великі) використовують 3,4 млн. га сільськогос­подарських угідь, або 8,1 %. Особисті селянські господарства змогли задо­вольнити лише мінімальну потребу населення в основних продуктах хар­чування та певною мірою забезпечили трудову зайнятість на селі. Сьогодні в них працює більше половини (58,7%) всього населення зайнятого у сіль­ському господарстві. Ця категорія господарств виробляє (2004 рік) 60,3 % валової продукції, в т. ч. продукції тваринництва - 70,7 %.

В останні роки активно розвиваються нові господарські формування, що створюються шляхом оренди землі потужними промисловими підпри-гметвами, фінансовими і сервісними структурами, які інвестують кошти у виробничу і соціальну сферу села.

В результаті проведення аграрної реформи і створення нових госпо­дарських формувань ринкового спрямування, в яких за рахунок зростання мотивації праці є більші можливості для ефективного господарювання, вдалось в основному зупинити негативні процеси в аграрному секторі і АІЖ в цілому та досягти певних позитивних зрушень в розвитку сільсько­го господарства. Так, порівняно з 1999 роком виробництво валової проду­кції сільського господарства в цілому по країні зросло у 2000 році на 9,8 %,

у 2001 - на 21 %, у 2002 - на 22,4 %, у 2003 (несприятливий рік) - на 8,9 %, а у 2004 році - на 30,8 % (додаток 6).

Сільськогосподарське виробництво із збиткового поступово пере­творюється у прибуткове. Якщо за 1996-1999 рр. по сільськогосподарських підприємствах збитки становили 12,3 млрд. грн. при рівні збитковості -21,7%, то за 2000-2004 рр. - одержано прибутки в сумі 1,9 млрд. грн. при рівні прибутковості - 3,8 %, а в 2004 р. - відповідно 2,7 млрд. грн. і 12,6 % (додаток 7). В особистих селянських господарствах рівень рентабельності виробництва становить 20%, а фермерських господарств - 17%. Тобто, фа-. ктор реформування сільськогосподарського виробництва почав спрацьову­вати.

Як показує аналіз, в сучасних умовах більш ефективними сільсько­господарськими формуваннями є ті, в яких організатором виробництва є приватний власник. Так, у 2004 році рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції у приватних (приватно-орендних) підпри­ємствах становив 13,3%, у фермерських господарствах - 21,7%, товарист­вах з обмеженою відповідальністю - 8, в державних підприємствах - 3,3%, сільськогосподарських виробничих кооперативах - 2,2%.

Проте висновки про переваги тієї чи іншої форми господарювання робити передчасно, оскільки недостатнім є період їх роботи, а також не враховано фактор господаря-керівника, від якого у значній мірі залежить успіх справи.

За матеріальною заінтересованістю засновників підприємства та його працівників (порядок розподілу прибутку, дивідендів, розмір заробітної та орендної плати тощо) та особливостями управління і прийняття рішень пе­ревагу мають приватні (приватно-орендні) підприємства та фермерські го­сподарства, оскільки їх господарська діяльність характеризується принци­пами одноосібності у прийнятті рішень та повним розпорядженням резуль­татами свого господарювання. Серед господарських товариств цьому кри­терію більше відповідають - повні товариства, товариства з додатковою

відповідальністю та обмеженою відповідальністю. В останню чергу сюди можна віднести виробничі сільськогосподарські кооперативи.

За відповідальність по зобов'язаннях підприємств (ступінь відпові­дальності) на першому місці також приватні (приватно-орендні) підприєм­ства, фермерські господарства та повні товариства, засновники яких несуть відповідальність всім своїм майном.

Розглядаючи розвиток особистих селянських господарств на перспе­ктиву, слід зазначити, що в них є свої проблеми: переважання ручної праці, невеликі розміри землекористування, екстенсивні методи виробництва. В них важко впроваджувати високомеханізовані технології і сучасні методи ведення сільського господарства. Проте в умовах слабкої матеріальної бази крупних сільськогосподарських підприємств, неврегульованості економіч­них відносин є потреба розвивати і такі господарства. Розробка і реалізація заходів, спрямованих на підвищення використання ресурсів, зосереджених в особистих селянських господарствах, є важливою складовою програми розвитку сільського господарства в Україні. Слід виходити з того, що дана форма господарювання протягом тривалого часу буде утримувати провідні позиції у виробництві ряду видів сільськогосподарської продукції.

В перспективі обсяги виробництва продукції зростатимуть за раху­нок підвищення урожайності і продуктивності поголів'я. Чисельність ху­доби та птиці стабілізується до 2010 року. Необхідне нарощування пого­лів'я корів, виробництва молока і м'яса.

Проте подальше збільшення особистими селянськими господарства­ми обсягів виробництва сільськогосподарської продукції не можна віднес­ти до стратегічних напрямів розвитку сільського господарства в Україні. Пріоритетним має бути розвиток крупних сільськогосподарських підпри­ємств, які мають можливості працювати більш ефективно.

Стратегічним напрямом розвитку фермерських господарств є поси­лення їх ролі в аграрному секторі і підвищення ефективності роботи шля­хом збільшення чисельності крупних товарних господарств за рахунок

оренди земельних часток (паїв) і земельних ділянок, доведення їх розмірів до раціональних. Важливо збільшити обсяги державної підтримки фермер­ських господарств та розширення компенсації за рахунок бюджету частини відсотків за користування кредитами, сприяти розвитку фінансової "само­допомоги" через кредитні спілки; забезпечити умови для розвитку мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів тощо.

Надзвичайно актуальним є питання реального дотримання законо­давчо встановленої норми щодо забезпечення рівних прав і можливостей становлення, розвитку і подальшої діяльності всіх форм господарювання і недопущення їх протиставлення. Тільки комплексне вирішення проблем організації виробництва в господарствах різних форм власності і господа­рювання та вдосконалення економічного механізму їхнього розвитку до­зволить підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва в Україні.