Vi. Фінансові аспекти забезпечення соціальних умов праці і життя на селі

Основними джерелами фінансування соціального розвитку села слід визначити:

- асигнування з Державного і місцевих бюджетів;

- власні кошти сільськогосподарських підприємств, агропромисло­вих об'єднань, агрофірм, міжгосподарських та інших інтегрова­них формувань;

- довгострокові кредити банків;

- кошти інвесторів (юридичних і фізичних осіб).

В пореформений період державна підтримка АПК мала б регулюва­тись Законом України "Про пріоритетність розвитку села та агропромис­лового комплексу в народному господарстві", прийнятому на початку 90-х років і доповненому в наступні роки, та визначатись його часткою у ВВП (близько третини).

За визначеною часткою мало б надходити в галузь до 20 млрд. грн. бюджетних асигнувань.

Фактично державна фінансова підтримка села (бюджетна і позабю­джетна) за останні п'ять років становила близько 4 млрд. грн. в середньому

№ рік, в тому числі бюджетна 927 млн. грн. або 1,6% видаткової частини Люджсту.

Без належної підтримки та відходу держави від функцій регулювання переважна більшість великих підприємств в роки затяжної економічної і іній та реформування втратила виробничу базу, а значна частина праце-'йтноі'О населення лишилась роботи. Соціально-культурні об'єкти пере­дні в комунальну власність і перебувають в занедбаному стані. Нові і і'їкти виробничої та соціальної інфраструктури на селі через відсутність ииштів майже не зводяться, тобто положення такого важливого для села і Ниродного господарства Закону у визначенні пріоритетів від початку його Прийняття не працювали.

В ситуації, що склалась на селі, та обмежених можливостей бюджету Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" із змінами та доповненнями від 07.06.01 №2514 -III були визначені основні засади щодо розвитку аграрного сектору, згідно яких частка видатків з Державного бюджету на підтримку галузі мала бути ие меншою 5 відсотків. Всупереч цьому, реально вона склала: у 2001 році І,?%, у 2002 році - 2,3%, у 2003 році - 3,6%, у 2004 році - 3,6%.

Як свідчить аналіз державної фінансової підтримки, обсягів бюджет­них спрямувань та діючих механізмів і інструментів їх використання, реа­льного впливу на поліпшення ситуації в аграрному виробництві та розвит­ку виробничої і соціальної структури села вони не мали внаслідок:

- недосконалості механізмів і інструментів підтримки, зокрема відсу­тності стратегічних цілей і пріоритетів підтримки, невизначеності конкре­тної мети і завдань та доведенню їх до конкретних суб'єктів господарю­вання, способів і методів реалізації програмних цілей і завдань, механізмів стимулювання по їх забезпеченню;

- розпорошеності бюджетних призначень за безліччю програм та окремих заходів підтримки (за бюджетною класифікацією по Мінагрополі-Тики їх більше 80);

- низької якості програмування, недостатньої конкретності і обгрун­тованості програмних цілей і завдань, їх некомплексності і незбалансова-ності ресурсами, відсутності прогнозування результатів і належного конт­ролю за цільовим і ефективним використанням коштів та відповідальності на всіх рівнях;

- несприйняття на державному рівні специфіки сільськогосподарсь­кого виробництва, особливо на сучасному етапі, внаслідок докорінних змін в структурі сільськогосподарського виробництва з переорієнтацією пере­важаючої раніше тваринницької галузі на рослинницьку, що зумовило уповільнення обертання капіталу та нестачу в коштах, особливо на почат­ковому і підготовчому етапах. Так, у 2004 році із спрямованих з Державно­го бюджету в галузь 2953 млн. грн. на 1 жовтня надійшло тільки 1100 млн. грн. або 33%, а в першому кварталі - тільки 5%;

- відсутності системності і своєчасності фінансування програм навіть на найлріоритетніших напрямах сільськогосподарського виробництва (селекція в тваринництві і рослинництві, підтримка продукції тваринницт­ва і рослинництва, підтримка фермерських господарств);

- неадресності підтримки, кошти в більшості випадків не надходять до безпосереднього виробника. При цьому, значна частина бюджетних спрямувань осідає в посередницьких і інших бізнесових структурах.

Крім того, відсутня прогнозованість, системність та прозорість дер­жавної підтримки. Принцип більшої фінансової підтримки сільськогоспо­дарського виробництва в регіонах із складними природно-кліматичними умовами не дотримувався. Навпаки, вона була вищою в регіонах гаранто­ваного сільськогосподарського виробництва: Автономній Республіці Крим, Київській, Одеській, Вінницькій, Черкаській та інших областях. Не врахо­вувалась необхідність державної підтримки розвитку окремих територій, населених пунктів, існуючої інфраструктури села. В цьому вина також мі­сцевих органів влади.

Якщо першочерговим завданням Державного бюджету є розв'язання шіальнедержавних проблем з продовольчого забезпечення населення, фі­нансування інших загальнодержавних програм, наукових розробок і фун­даментальних досліджень, то основним завданням місцевих бюджетів мало б бути утримання на належному рівні існуючої соціальної інфраструктури села, будівництво об'єктів медичного, побутового обслуговування, доріг та розв'язання проблем транспортного обслуговування, забезпечення життє-ідатності всіх населених пунктів. Зважаючи на те, що з кожним роком ре­гіонам залишається дедалі більша частка надходжень до місцевого бюдже­ту, а місцеві бюджети перевиконуються на противагу Державному, зако­номірним виглядало б паритетне співвідношення фінансування потреб се­ла (1:1). Наразі маємо повну диспропорцію з підтримки села, тобто про­стежується байдужість місцевих органів влади до долі села. Коли в окре­мих регіонах фінансування потреб села не здійснюється, це тривожний симптом, і навіть добрі наміри з Центру не здатні виправити ситуацію.

Розв'язанню проблем села на сучасному рівні міг би сприяти Закон України "Про державну підтримку сільського господарства" № 1877 від 24.06.04р. при умові повної дії і реалізації його положень. За цим Законом бюджетні асигнування на підтримку і соціальний розвиток села мали б фо­рмуватись у розмірі до 10% видаткової частини бюджету на підтримку аг­рарного виробництва та 1 % від валового внутрішнього продукту з перед­баченням коштів на соціальний розвиток села. Це значить, що державним бюджетом на 2005 рік фінансування галузі мало б скласти в обсязі 15,2 млрд. грн (11,5 млрд. грн. на підтримку виробництва і 3,7 млрд. грн. на со­ціальний розвиток села), а на 2006 рік понад 16 млрд. грн. (відповідно 12 і 4 млрд. грн.).

Реалізація завдань з відродження агроресурсного потенціалу і соціа­льного розвитку села має базуватись на методі державного цільового про­грамування. Розв'язання проблем села слід здійснювати поетапно, на осно­ві розробки науково збалансованих і всебічно обгрунтованих відповідних

державних цільових програм, обов'язковою умовою яких повинно стати і додаткове створення робочих місць, з працевлаштуванням всіх працездат­них мешканців конкретного населеного пункту. Ця умова має бути покла­дена в основу цільового програмування та контролю за реалізацією прийн­ятих державних цільових програм як з відродження агроресурсного потен­ціалу, підтримка яких відноситься до категорії "жовта скринька" та СіД, так і державного цільового програмування з відродження і розвитку соціа­льної інфраструктури села з підтримкою, що відноситься до категорії "зе­лена скринька". Особлива увага має бути приділена розвитку дрібно­товарного виробництва та малого бізнесу із створенням в сільській місце­вості мережі підприємств агровиробничого, агросервісного, побутового і медичного обслуговування; створення заготівельної і транспортної мережі, підприємств і цехів з розфасовки і доробки плодоовочевої продукції; зеле­них овочів, ягід, створенню спеціалізованих пересувних магазинів, автола-вок тощо.

Відповідно до потреб сучасного агропромислового виробництва та розвитку соціальної інфраструктури села на науково обгрунтованій основі має здійснюватись цільова підготовка кадрів у вищих і середніх учбових закладах та підготовка кваліфікованих кадрів масових професій, з обов'язковим працевлаштуванням та забезпеченням умовами проживання.

Проектом Державного бюджету на 2006 рік загальний обсяг підтри­мки сільського господарства має бути передбаченим у межах 16-17 млрд. грн. (14 млрд. грн за категорією "жовтої скриньки" на підтримку виробни­цтва та 3,8 млрд. грн. на соціально-культурні потреби та інші заходи "зеле­ної скриньки"). Зважившись на такий крок, з часом виграла б як націона­льна економіка, так і держава в цілому. У перспективі (2011-2015рр.) із стабілізацією сільськогосподарського виробництва на програми соціально­го розвитку села буде можливість спрямовувати понад 9 млрд. грн. Така спрямованість підтримки відповідає стандартам країн ЄС та вимогам СОТ.

В результаті поліпшиться виробнича, сервісна і ринкова інфраструк­тура на селі. Як і в країнах ЄС, пропорції підтримки будуть змінюватись на користь державних програм соціальної спрямованості, поліпшиться соціа-льне становище селян, зміниться на краще демографічна ситуація, а умови проживання на селі наблизяться до міських.