Самооцінка особистості

Кількісне вираження рівня самооцінки проводиться методом вибору слів, які характеризують уявлення людини про те, які риси вона хотіла б мати і має в дійсності. Досліджуваний уважно переглядає слова, які характеризують окремі риси особистості, і складає з них два ряди (від 10 до 20 слів в кожному). В перший ряд вписуються слова, які, на його думку, характеризують позитивні риси його суб’єктивного ідеалу. В другий – ті, які не відповідають його ідеалу (умовно можна назвати цю другу множину «антиідеал»).

Перший ряд складатиме «позитивна множина», другий – «негативна». Вони будуть еталонами. Після цього досліджуваний повинен обрати з «позитивної» множини ті риси, які притаманні йому, причому він повинен орієнтуватися не на ступінь прояву даної риси, а тільки на її присутність («так» чи «ні»).

Нижче наводиться набір деяких рис особистості. Досліджуваний може у випадку необхідності довільно включати в свій «ідеал» та «антиідеал» інші якості за своїм бажанням.

Перелік рис особистості

Акуратність, безтурботність, вдумливість, запальність, податливість, гордість, грубість, життєрадісність, жадібність, турботливість, заздрість, сором’язливість, злопам’ятність, щирість, привередливість, легковірність, млявість, мрійливість, помисливість, наполегливість, невимушеність, нервовість, нерішучість, нестриманість, привабливість, образливість, обережність, чуйність, педантичність, рухливість, підозрілість, принциповість, поетичність, презирливість, розв’язність, розсудливість, рішучість, самовідданість, стриманість, сором’язливість, терплячість, боязливість, холодність, егоїзм, шляхетність, сміливість, чесність.

Обробка результатів

Для кожної множини підраховується кількість тих рис, які обрав досліджуваний, і ділиться на загальну кількість слів у відповідному еталону ряді. Якщо коефіцієнт по додатній множині близький до одиниці, то досліджуваний швидше за все переоцінює себе, некритично ставиться до себе. Коефіцієнт за додатною множиною близький до нуля вказує на особистісну недооцінку. Коефіцієнт за від’ємною множиною близький до нуля вказує на завищену самооцінку. Коефіцієнти близькі до 0,5 вказують на адекватну, нормальну самооцінку особистості: вона не переоцінює себе і в то й же час достатньо самокритична.

Методика 2

Прийоми формування почуття ідентичності:

1. Говорячи про негативне, вихователю необхідно робити певні «компенсації». Наприклад: дівчинка боягузка (-), але (+) вона турботлива, уважна і т.п. Негативні коментарі тут шкідливі;

2. Кожен пише «Книгу про мене», яка ілюстрована малюнками: мій дім, моя сім’я, мої захоплення, мої друзі і ін.;

3. Намалюй свій портрет. Що ви думали про себе, коли малювали? Придумайте 5 позитивних слів про себе. Чим ти відрізняєшся від інших дітей у класі?

4. Пропонується список описових слів. Виберіть ті, які більше підходять до тебе.

5. Кожна людина має індивідуальні відчуття. Що примушує тебе відчувати: злість, самотність, радість, щастя, тривогу, відповідальність, образу, розчарування, зневагу, безвихідність, небезпеку, мстивість, побоювання, гордість, роздратування, приниження, нетерпимість, співчуття, покірливість, ентузіазм.

6. Що ми можемо зробити, щоб відчути себе краще, щасливіше? Що приносить тобі радість?

7. Подумайте про свої позитивні якості, продовживши речення:

а) я хороший друг, тому що...

б) я хороший син, тому що...

в) я хороший учень, тому що...

г)я гордий тим, що я зробив, тому що...

8. Намалюй свій портрет і напиши все, що хочеш сказати про себе, не називаючи свого прізвища, а діти повинні здогадатися, хто це.

9. Гра «Самореклама» (собі як друг) – опиши всі свої позитивні риси, які роблять тебе хорошим другом.

Перераховані прийоми сприяють формуванню почуття самості, здатності визначати і виражати емоції та почуття.

Студенту необхідно здійснювати індивідуальний підхід до учнів, враховуючи особисті та вікові особливості дітей, показувати значущість дитини одноліткам. З цією метою можна рекомендувати:

1. Сприяти створенню учнями класних традицій (особливих свят, звичок, зустрічей).

2. Придумувати з класом різноманітні способи заохочення або вираження призначення особистості.

3. При оцінюванні письмових робіт відмічати яскравим жовтим кольором ті частини задач, слів, речень, які написані оригінально.

4. Використовувати широкий лексичний спектр при коментуванні учнівських робіт (наприклад: зразковий, прекрасний, творчий, оригінальній і ін.).

5. Розвивати /+/ якості кожного учня і ставитися до нього з урахуванням /+/, а не /-/якостей.

6. Розчленувати можливість перетворення /-/ якостей у /+/, допомогти учням у розкритті своїх /+/ якостей.

7. Спробувати переконати учнів вести щоденник із записами своїх думок, почуттів, вражень.

8. Допомогти учням в уміннях визначати і виражати свої почуття, враження, спостереження.

9. Почніть ланцюг компліментів, говорячи комплімент одному учню, а той дякує, говорить іншому..., щоб кожний учень потренувався в умінні робити компліменти.

Методика 3