На матеріалі бесіди з учнями

Бесіда – це метод систематичного і послідовного обговорення знань за допомогою безпосередньо словесного спілкування двох сторін – вихователя і вихованця з метою прийому і передачі інформації, впливу на свідомість і поведінку учнів та вираження почуттів і переживань.

Щоб бесіда була цікавою, необхідно обрати для обговорення актуальну, життєво важливу для дітей тему. Запитання слід формулювати таким чином, щоб вони спонукали учнів до активної розмови, обміну думками, до роздумів та сумнівів. Краще за все це завдання вирішують проблемні запитання, адже на них неможливо дати однозначну відповідь. За такої умови в аудиторії виникає атмосфера колективного пошуку, аналізу, формується вміння самостійно оцінювати морально-правові факти і події. Наприклад, в VII класі до змісту етичної бесіди «Друг – це друге «Я» можна включити такі запитання:

- Чи може збагатити дружбу твоє спілкування з людиною, яка менш розвинена, ніж ти?

- Чому О. Бальзак говорив, що самолюбство – отрута дружби?

- Як ви розумієте, що таке безкорислива дружба? Тощо.

Окрім запитань, до бесіди можна включати приклади та обговорення моральних конфліктних ситуацій із художніх творів, кінофільмів, статей, спеціальної літератури; створювати уявні ситуації морального вибору, що близькі соціальному досвіду школярів, їх переживанням.

Одночасно вчитель має спрямовувати розмову в певному руслі, щоб вона не переключилась на іншу проблему.

Слід звернути увагу на зміст бесіди. До неї висуваються такі вимоги:

- актуальність, злободенність;

- інформативність, новизна;

- глибоке коментування подій та фактів;

- виявлення причинно-наслідкових зв’язків;

- доказове порівняння;

- врахування наявного в учнів запасу уявлень і понять;

- зв’язок з життям та соціальним досвідом дітей;

- наголошення на дієвому характері проблеми, яка обговорюється.

Бесіди з учнями середнього шкільного віку необхідно насичувати морально-правовим змістом, а педагог має бути особливо тактовним і уважним до міркувань учнів. Неабияке значення у бесіді з учнями мають доброзичливість та емоційність учителя, його артистичні та комунікативні вміння.

Бесіда – це метод словесного впливу на свідомість людини. Тому слово вчителя, сердечне й чуйне, гнівне і пристрасне, примушує дитину довірливо відкрити свою душу, поділитися почуттями і думками. Для цього існують емоційно забарвлені засоби мови, мовлення, а саме:

- інтонаційні: підвищення чи пониження голосу; смислові, логічні паузи; експресія – яскравість і виразність почуттів, настрою;

- риторичні запитання;

- роздуми та сперечання з уявним опонентом;

- виразне повторення;

- власні оціночні судження;

- міміка, жести.

Ефективність бесіди зростає, коли у наведених фактах учні знаходять невідому для себе інформацію. Під час такої бесіди вони можуть відстоювати свої помилкові погляди і переконання, що дуже характерно для підліткового віку. Педагог, ніби погоджуючись з ними, приймає їх точку зору, але, виявивши слабкі і суперечливі місця в аргументації вихованців, спростовує їх: «Я з вами згоден, але ж як пояснити...», «Припустімо, ви маєте рацію, проте як бути, коли... «

Підсумовуючи бесіду, вчитель обґрунтовує раціональне вирішення проблеми, що обговорюється, окреслює конкретну програму дій для усвідомлення і закріплення прийнятого в результаті бесіди висновку.

Таким чином, при проведенні бесіди слід дотримуватись певних вимог:

- обрати актуальну тему бесіди;

- визначити її навчальну і виховну мету та виховні завдання;

- з’ясувати, що вже відомо учням з даної теми;

- конкретизувати 3–5 основних питань, які будуть обговорюватись під час бесіди;

- змоделювати можливі та бажані варіанти відповідей на них;

- визначити оптимальні прийоми активізації уваги учнів на початку бесіди (проблемні запитання, цікаві факти, відеофрагменти, обговорення ситуації тощо);

- підібрати методичні прийоми, що вплинуть на ефективність бесіди та активізацію учнів;

- підібрати наочний матеріал у співвідношенні його з інформаційним наповненням бесіди;

- продумати оптимальні прийоми для створення необхідного емоційного фону під час бесіди (логічні акценти, паузи, музичні та поетичні заставки, інтонування та ін.);

- підвести підсумок бесіди у вигляді правил, кодексів, законів, постулатів, резюме тощо, залежно від її змісту та віку учнів.

Бесіда поділяється на етапи:

1. Обґрунтування теми. На цьому етапі вчитель обирає тему, яка повинна бути не надуманою, а актуальною, цікавою; готує питання та спрямовує на них увагу учнів.

2. Діалог з учнями. Учитель активізує розмову та сприяє вільному вираженню учнями своїх думок. Важливо викликати у дітей емоції та переживання, почуття і власне ставлення до подій та явищ, що обговорюються.

3. Підсумок бесіди. В залежності від віку і особливостей дітей вчитель узагальнює думки, визначає шляхи розв’язання проблеми або дає можливість учням зробити висновки самостійно.

Бесіди поділяються на фронтальні (групові, колективні) та індивідуальні.

Фронтальна бесіда. Її проводять з класом, групою дітей на будь-яку тему: естетичну, етичну, екологічну, правову та ін.

Індивідуальна бесіда. Найчастіше її проводять в особливих ситуаціях (наявність конфліктів, порушення дисципліни, неординарний вчинок, емоційне напруження), здебільшого конфіденційно. Під час бесіди необхідно знайти шляхи взаєморозуміння з дитиною за допомогою таких прийомів як довіра, побудження, співчуття, застереження, похвала, ласкавий натяк, докір, авансування та ін.

Слід уникати у бесіді таких прийомів, як прояв обурення в роздратованій формі, пригнічення, присікування, розвінчування, накази, допити, перестороги, агресивність, моралізування, хизування тощо.