Орієнтовна тематика етичних бесід для дітей підліткового віку

- Усе в природі має свою душу

- Я в світі…світ в мені

- Земля в біді

- Суд над байдужістю

- Паростки дружби

- Доля рушникова

- Із рабства дорога додому важка

- Наша планета – Земля

- Як стати розумною людиною

- Людство та дозвілля

- Найщасливіший день мого життя

- Неймовірно, але факт...

- Святе материнське ім’я

- Батьківський дім

- Закони людського спілкування

- Твоє ім’я – твій друг

- Вчись вчитися

- Дружний колектив. Який він?

- Про що повідають квіти?

- Заговори. У твоїм слові – твоя душа

- Український рушник – національний оберіг

- Той самий тютюн

- Характер успадковується чи виховується?

- Добро є життя

- Прості правила етикету

- Вічні людські цінності

- Роде наш прекрасний

- Чи знаєте ви зоряне небо?

- Все про кохання

- Було колись...

- Тільки пам’ять не сивіє

- День сьогодні такий незвичайний

- Щастя: реальність чи ілюзія

- Музика і ми

- В чому сенс життя

- Знаємо свої права

- Шлюбні та дошлюбні звичаї українців

- Чи сучасне лицарство?

- Як не стати жертвою злочину

Ці та інші теми ви знайдете в журналах «Позакласний час», «Класний керівник», «Все для вчителя», «Виховна робота в школі» та ін.

1.6. Особливості розвитку і виховання підлітків

1.6.1. Молодші підлітки

Підлітковий вік є важливим етапом життєвого циклу людини. Молодший підлітковий вік (10–12 років) займає особливе місце у циклі дитячого розвитку, оскільки в цей час відбувається складний перехід від однієї епохи життя до іншої – від дитинства до дорослості. З одного боку, для цього складного періоду характерними є негативні прояви: дисгармонія у побудові особистості, відокремлення від установленої раніше системи інтересів дитини, бунтівний характер її поведінки щодо відносин із дорослими. З іншого – підлітковий вік відрізняється багатством позитивних факторів: збільшується самостійність дитини, більш різнобічними і змістовними стають відносини з іншими дітьми і дорослими, значно розширюється спектр діяльності.

Цей період співпадає із вступом дитини у таємничий світ школи другого ступеню, із адаптацією до нової дійсності: замість одного улюбленого вчителя – велика кількість учителів, які відрізняються більшою вимогливістю, значно меншою сердечністю: безліч нових дисциплін, які треба досконало вивчати; зміна статусу у середовищі однолітків...

Важливою особливістю підлітків є поступовий відхід від копіювання оцінок дорослих до самооцінки, спирання на внутрішні критерії. Самооцінка – усвідомлення власної цінності і самоідентичності, оцінка своїх можливостей, якостей особистості, свого місця між людьми. З самооцінки починається певне ставлення до себе. Самооцінка регулює поведінку особистості у конкретних ситуаціях, визначає ставлення щодо успіхів і невдач, критичність, рівень домагань, вимогливість до себе і оточуючих. Між тим, самооцінка молодших підлітків складається з протиріч. Тому їх поведінка виявляє досить часто багато немотивованих дій. Найчастіше педагоги пов’язують ці дії із процесом статевого дозрівання. Згадайте, з якою любов’ю та запалом Г. Х. Андерсен, цей улюбленець дитинства, зобразив гіркі переживання симпатичної істоти, гидкого каченяти, на етапі становлення, з якою майстерністю відкрив їй новий світ.

Особливої уваги заслуговує те, що відбувається з нервовою системою підлітка в цей період. Прискорений ріст дитини, її підвищена рухливість, нервово-психічна активність приводять до посиленого обміну речовин, значного напруження в роботі залоз внутрішньої секреції та нервової системи. Усе це зумовлює легку вразливість, нестійкість психіки, різні відхилення в поведінці підлітка.

Збільшення зросту, маси, м’язової сили здебільшого радісно сприймаються підлітком як ознаки його дорослості. Водночас функціонування серця, легенів, кровопостачання мозку не можуть забезпечити повноцінної роботи організму в цілому. Звідси швидка і раптова зміна станів і настроїв підлітка: зараз він з ентузіазмом і азартом береться за важке фізичне або розумове завдання, із захопленням працює, забувши про час і втому, та раптом відчуває слабкість, запаморочення, спад сил. Ці процеси не проходять безслідно. Як свідчить досвід, дорослі, а тим паче батьки, помічають, але часто не розуміють подібні стрибки поведінки дитини. Їх дивує, а часом і дратує як надмірний дитячий азарт, так і несподівана втома, якій вони не знаходять пояснення. Насправді ж подібні перепади судинного і м’язового тонусу – природні вияви змін, що відбуваються в підлітковому організмі, і які необхідно брати до уваги, обережно дозуючи обсяг вимог до дітей цього віку.

Проблеми потребують обов’язкового розв’язання їх кожним підлітком, бо з’ясовують головну інтуїтивно усвідомлену потребу – бути і здаватися дорослим. В. А. Караковський стверджує, що шлях щодо вирішення цих проблем школярів можна прокласти за умов поступового задоволення їх найважливіших потреб, а саме: гідного положення у колективі однолітків і сім’ї; прагнення здобути вірного друга; позбутися ізоляції як у класі, так і у малому колективі; підвищеного інтересу щодо співвідношення сил у класі; прагнення відмежуватися від усього дитячого; відмова від необґрунтованих заборон; сприйнятливості до помилок учителів; переоцінки можливостей, які планується реалізувати у далекому майбутньому; відсутності адаптації до поразок, невдач, потягу до мрій; вимогливості щодо відповідності слова ділу; підвищеного інтересу до спорту, колекціонування, захоплення кіномистецтвом, телебаченням, різними видами суспільної діяльності.

На певному життєвому етапі підлітку складно утримувати суб’єктивне визначення власного «Я». Почуття ідентичності «Я» як цілісності визначають за допомогою різних термінів: «Я – концепція». «Я – схема», «самосвідомість» та ін. Зміст їх полягає в тому, що для молодших підлітків характерними є переживання, пов’язані зі ставленням до себе як до улюбленця товаришів, батьків. Вартим уваги є те, що майже всі переживання, що стосуються самопізнання підлітків – негативні. Це підсумок засвоєння підлітками тих уявлень і оцінок, якими наділяли їх учителі, батьки. Нагадуємо, що дорослі з великою напругою характеризують позитивні якості школярів і чудово розкривають їх недоліки. Між тим, психолого-педагогічна наука доводить важливість для особистісного самовизначення становлення самоідентичності, можливість дитини спиратися на позитивне уявлення щодо власного Я. Допомогти сформувати позитивну «Я – концепцію» – під силу педагогам, дорослим. Придбання позитивної «Я – концепції» означає усвідомлення себе суб’єктом саморозвитку, який відповідає за свою поведінку, емоції, рішення. Розвитку «Я – концепції» підлітків сприяють стосунки з дорослими, які мають своїм підґрунтям діалог (безумовне прийняття учня, емпатійне сприйняття його як рівного, впевненість у можливості позитивного розвитку його особистості, відносини, що не підлягають оцінці і гарантують захищеність, повага і вимогливість, зацікавлене ставлення до дитини). Процес самопізнання підлітків стає успішним за наявності високого рівня самоповаги, задоволення потреби у любові, прийнятті особистості з боку інших людей. Особливе місце у життєдіяльності учнів даного віку належить спілкуванню з однолітками, яке стає провідним видом діяльності. У процесі спілкування з друзями, дорослими підлітки активно опановують цінності, цілі, засоби соціальної поведінки, виробляють критерії оцінки себе і інших, спираються на положення «кодексу товариства». Комунікативна поведінка цих дітей також повна протиріч. З одного боку, вони бажають бути як всі, прагнуть заслужити повагу і авторитет, мати вірного близького друга. З іншого – стати несхожими, виділитися будь-якою ціною, вони хизують власними недоліками, часто змінюють приятелів, швидко зачаровуються і розчаровуються у друзях. Відсутність друга для молодших підлітків – страшна трагедія. Наявність товариства – перше власне досягнення підлітка у сфері відносин. Значення подібних зв’язків тим більше, чим менше здатні рідні забезпечити підлітку дружнє коло спілкування.

Уже з шостого класу у підлітків починає розвиватися особистісна і міжособистісна рефлексія. Вони усвідомлюють причини труднощів, конфліктів, успіхів у спілкуванні, прагнуть відповідати за свої дії. Учні потребують дієвої допомоги у з’ясуванні проблем спілкування, відпрацюванні механізмів особистісної рефлексії.

Слід врахувати, що в цей період відбувається інтенсивна диференціація значущої для підлітків діяльності від навчання і суспільних дій до бродяжництва і дрібних антисоціальних звершень. Внутрішнім критерієм диференціації є пошук діяльності, де «Я» підлітка – успішне, самостійне і вільне. Учні визнають як провідну – творчу, різнобічну, емоційну спільну діяльність, із ознаками інтимно-особистісного спілкування з однолітками, що сприяє груповій ідентифікації (ми – 5Б не такі, як 5А).

Цей вік є сензитивним для засвоєння абстрактних узагальнених уявлень і систем понять, розвитку психічних функцій (сприйняття, мовлення, пам’яті та ін.), «наповнення» свідомості узагальненими моральними оцінками та судженнями. Учні стають здібними до розумових експериментів, розумового вирішення задач на основі певних гіпотез, досить складних видів творчої діяльності, а також власного рефлексійного мислення.

Незважаючи на це, педагоги фіксують зниження їх успішності та інтересу до навчання і називають декілька причин цього: особистісні недоліки, складність навчальних програм з окремих предметів... Але масовою причиною поганого засвоєння знань молодшими підлітками є відсутність адекватної мотивації навчання (небажання вчитися). Тому вчителі наполягають на важливості реалізації всіх принципів навчання: його проблематизації, діалогізації, активної діяльності, варіативності, творчих форм організації засвоєння, включення змісту навчальної діяльності у загальний соціокультурний контекст сучасної і цікавої для підлітків літератури, музики, життєво-побутових відносин.

Нагадуємо, що потенціалами особистісного розвитку підлітків є соціальність як уміння товариського спілкування, потреби і умінь демократично організувати спільну діяльність, а також індивідуальність, тобто розвиток інтересу до свого «Я » яксуб’єкту діяльності, спілкування, розвиток рефлексії з приводу своєї успішності і відзнак у спілкуванні та діяльності. Учні очікують від учителя, класного керівника справедливості, уміння здивувати тим. що найбільше цінується у певному віці, а також організації цікавої діяльності.

Педагоги покликані створити умови найбільшого сприяння щодо самостворення особистості школяра, його життя у певному соціумі (оволодіння знаннями про навколишній світ і своє місце в ньому, про себе – як суб’єкт дійсності, свої можливості, здібності, характер, позитивні і негативні якості особистості: розвиток і підсилення впевненості у собі, почуття особистої гідності, найбільш повної самореалізації у поведінці та творчій діяльності, ствердження своїх прав і обов’язків, що передбачає поважне ставлення до цінностей інших і сприяє їх підвищенню).

Саме тому пропонуємо студентам під час педагогічної практики застосувати у навчально-виховній діяльності колективні творчі справи, елементи модульного навчання та інші інноваційні технології у межах гуманізованого розвивального середовища. Організація активної пізнавальної колективної творчої діяльності учнів сприятиме гармонізації Я – концепції підлітків, зниженню рівня їх конфліктності, а також орієнтації на певні цінності навчання або трудову діяльність, суспільну зайнятість або міжособистісні взаємодії.

1.6.2. Старші підлітки

13 років – початок тривалого, одного з найважливіших періодів розвитку людини, період, який прийнято змальовувати як «вік другого народження особистості» (Ж.-Ж.Руссо). Психологічне обличчя 13-річного підлітка багато в чому зберігає «дитячі риси» і найбільш повне втілення мають ті лінії розвитку, які започатковуються протягом молодшого підліткового віку.

Особливостями цього періоду є інтенсивність і нерівномірність розвитку і росту організму, що визначає нерівномірність і значну індивідуальну варіативність темпів розвитку (відмінності у розвиткухлопчиків і дівчаток, акселерація і ретардація).

Бурхливий ріст, дозрівання організму, психологічні зміни – все це відображається на функціональному стані підлітка. В 13–15 років нерідко відмічається своєрідне чергування спалахів активності та її падіння, аж до повної знемоги. Втома настає швидко і раптово, що є характеристикою підвищеної втомлюваності. Знижуються працездатність і продуктивність, у хлопчиків у 13–15 років різко збільшується кількість помилкових дій.

Досить гострою проблемою у підлітковому віці стає зниження інтересу до навчальної діяльності, який спричинюється підвищенням зацікавленості іншими сторонами життя. Це пояснюється тим, що з розвитком самосвідомості підлітки чіткіше диференціюють й аналізують свої бажання, інтереси, потреби. Якщо раніше позитивне ставлення до навчання могло підтримуватися тільки бажанням одержати схвалення дорослих, то тепер більшого значення набуває власна пізнавальна активність, ставлення до вчителя, який викладає певний предмет, ціннісні орієнтації однокласників або друзів поза школою, взаємини з батьками. Це призводить до того, що для одних підлітків навчання продовжує залишатися дійсно провідною, основною діяльністю, а для інших поступово втрачає своє значення, перетворюється на формальне, другорядне і навіть небажане заняття. До школи підліток часто приходить не за тим, щоб навчатися, а для зустрічі з друзями. Під час уроку підліток може подумки перебувати десь далеко, мріяти про щось потаємне, вести щоденник або читати під столом цікаву книжку. Таке, на перший погляд «негарне», але «не небезпечне» ставлення не можна пускати на самоплив і тому, що не маючи належних умов для вияву своїх можливостей, для самоствердження і вияву самостійності в суспільно корисній, виробничій діяльності, сучасний підліток усю свою енергію, винахідливість і творчі здібності починає спрямовувати спочатку на незначні пустощі, а з часом – і на протиправні дії.

Біологічне дозрівання організму веде до різких змін у зовнішності підлітка. Оскільки підліток ще не оволодів своєю новою зовнішністю, вона займає значне місце у його свідомості, він постійно оцінює її, причому частіше всього незадоволений нею. Та оскільки зовнішність надзвичайно значима частина «Я», відкрита для оцінки з боку оточуючих, то підліток постійно чекає такої ж негативної оцінки, причому не тільки зовнішності, але і своєї особистості в цілому. Звідси специфічна підліткова сором’язливість.

Для старшого підлітка є важливою відповідність зовнішності деяким нормам, еталонам, прийнятим в тій чи іншій групі, а частіше у підлітковій субкультурі в цілому. Особливого значення в новому уявленні, яке формується про свою зовнішність, фізичне «Я» набуває прояв вторинних статевих ознак і розвиток тіла за жіночим чи чоловічим типом. Занадто швидкий чи занадто повільний розвиток, різка відмінність від однолітків, а головне – розбіжність із сформульованими прямо, але повністю очевидними для підліткової групи еталонами, має величезне значення для самооцінки підлітків їх ставлення до себе. Воно особливо значиме ще і тому, що є дуже важливим аспектом набуття популярності у підлітків.

Найважливішій момент психофізіологічного розвитку підлітка, на який слід зважати, – його статеве дозрівання і статева ідентифікація. Досить поширеною є думка, що статева ідентифікація (тобто певна чоловіча або жіноча належність) і статеве дозрівання – два розведених у часі процеси. Насправді ж – це лише дві лінії одного процесу психосексуального розвитку. Вважаємо за доцільне зупинитися на цьому питанні докладніше. Оцінюючи підлітків з огляду на відповідність їхньої поведінки статево-рольовим нормам, слід зазначити, що критерії мужності-жіночності в них суворіші, ніж у дорослих. Зокрема, хлопчики-підлітки всіляко намагаються підкреслити свої відмінності від дівчаток. У центрі їхньої уваги постають вольові риси характеру, інтелект. У них раніше виникає еталон «справжнього чоловіка», ніж у дівчаток «справжньої жінки». У спеціальних дослідженнях знаходимо дані, що уявлення хлопчиків про мужність містить позитивні інструментальні характеристики (рішучий, незалежний, енергійний, сильний, упевнений, діяльний) та ніби-то їхній зворотний бік – негативні емоційно-комунікативні ознаки (непривабливий, ворожий, дратівливий, черствий, егоїстичний, несправедливий, нещирий). У стереотипі мужності у дівчаток на перший план виходять і позитивні емоційно-комунікативні характеристики. Аналогічними є уявлення хлопчиків про жіночність. Негативні характеристики здебільшого виявляються в уявленнях про свою стать, причому у хлопчиків це виражено більш різко. Нині багато розмов ведеться про більш раннє статеве дорослішання дітей. Численні публікації у наукових і періодичних виданнях наводять невтішні факти підліткової сексуальної розбещеності, підліткової вагітності. На основі цього часто робляться неправомірні висновки, що діти цього віку вже добре обізнані (може, навіть надто) з цією стороною людського буття. Утім, проведені дослідження свідчать, що саме недостатні знання, їх уривчастість і певне перекручення часто є однією з головних причин наявних збочень і негативних виявів сексуальної поведінки дітей підліткового віку. Батьки і вчителі мають допомогти підлітку пережити цей складний для нього етап дорослішання. Для того, щоб зняти підвищену тривожність, потрібно добре знати дитину (чим син або донька люблять займатися, чим захоплюються, яка їхня думка щодо певного вчинку тощо) і виявляти своє ставлення до цього. Якщо якісь вчинки заслуговують схвалення, не треба забувати сказати про це; позитивні почуття треба виявляти і в тих випадках, коли підліток, усвідомивши свої негарні вчинки, чесно визнає їх і намагається виправити.

Починаючи з молодшого шкільного віку, соціальна ситуація розвитку дітей характеризується рішучою зміною орієнтирів. Для підлітка головне значення вже має ставлення до нього самого, його товаришів і їх моральна оцінка всього, що відбувається у світі. У старшому віці потреба у спілкуванні з однолітками набуває нової якості – і за змістом, і за формами вираження, і за роллю, яку вона починає відігравати у внутрішньому житті підлітка – в його почуттях, думках. У цей період найбільш значущим є групове спілкування у компанії ровесників. Група захищає підлітка, підтримує його; одночасно вона ставить до нього надзвичайно жорсткі вимоги. Пам’ятайте, що підлітки бувають не тільки байдужими, але і жорстокими до тих, хто їм не подобається. Вони дуже жорстокі до тих, хто відрізняється, відокремлюється від їхнього середовища. Вони ще не знають, хто вони є насправді і відчувають небезпеку з боку тих, хто не хоче пристосовуватись. А оскільки вони ще не набули тієї впевненості, що приходить з усвідомленням свого «Я», вони прагнуть збитись у табун.

У роботі із старшими підлітками необхідно враховувати,
що група створює для них особливі відчуття – відчуття «Ми». І поділ на «Ми» – однолітки, члени однієї групи і «Вони» – дорослі, чи однолітки – члени іншої групи – має для старшого підлітка дуже важливе значення.

Бажання досягти визнання з боку однолітків породжує у підлітка прагнення відповідати їх вимогам, справляє серйозний вплив на моральний розвиток школяра. Суттєвий вплив на поведінку починають здійснювати норми, що стихійно складаються в групі однолітків. Як відомо, в основі цих норм лежить уявлення про товариську солідарність, взаємовиручку.

Слід не забувати, що в ситуації конфлікту підлітки свідомо віддають перевагу нормам, прийнятим серед однолітків. Необхідно звернути увагу на те, що підлітки достатньо сильно розрізняються за ступенем своєї включеності в групу.

Певна частина підлітків основну увагу приділяє зовнішньому вигляду, одягу: бути одягнутим, як усі, виглядати, як усі – для підлітка чи ненайбільш важливо, ніж, умовно говорячи, думати і робити як усі. Причому, якщо у більш ранньому віці таким одягом могла б бути форма якої-небудь громадської організації, то в 13–15 років все сильнішого значення набуває володіння якимось неформальним, але спільним для всіх одягом. Для інших – це захоплення – мода, що притаманна для всієї групи. Треті – повністю живуть інтересами групи, без неї вони немов би і не існують. Дослідницькі дані свідчать, що вплив групи на підлітків тим більший, чим більш неблагополучні (в самому широкому розумінні) його взаємовідносини з батьками, сімейна ситуація, чим більш вузький і бідний світ його захоплень, чим більше він не впевнений у собі (Л. І. Божович). Якраз тому найбільший вплив угрупувань на своїх членів спостерігається у підлітків – делінквентів, тобто підлітків, які схильні до дрібних правопорушень, провин, проступків, що не мають кримінального характеру.

З розвитком групового спілкування пов’язана одна з найбільш складних проблем підліткового віку – проблема занедбаності (знедоленості), а в найбільш крайніх формах – випадки, коли підліток стає об’єктом знущань, глумлення, фізичної агресії з боку групи однолітків. Подібна проблема часто ховається за фанатичним індивідуальним захопленням відео чи комп’ютерними іграми, коли спілкування з розумною машиною немов би замінює спілкування з друзями.

Від дійсної одинокості слід відрізняти «квазиодинокість» – почуття, що виникає у багатьох підлітків. Воно носить, як правило, ситуативний характер і пов’язане з переживаннями власної несхожості на інших, переживаннями, які викликають у підлітка амбівалентні почуття, одночасно привертаючи і відштовхуючи його. Якщо подібна «квазиодинокість» часто експлуатується і демонструється підлітком, це, як правило, свідчить про те, що він не вдоволений своїм становищем серед однолітків, що він будь-якими засобами хоче виділитись, зайняти помітне місце. Але оскільки місце лідера він зайняти не може, то готовий скоріше зайняти роль знедоленого, аніж бути одним з багатьох.

Тому одне із найважливіших педагогічних завдань у роботі з цим «важким віком» – розгорнути різноманітні види діяльності, де б кожний міг розкрити себе з кращої сторони, заслужити повагу товаришів.

Утвердженням себе в очах однолітків може слугувати і підліткова брехня, а саме прикрашання свого життя, розповіді про «видатних» братів, надзвичайно сильних друзів – зміст її в даному випадку привертає увагу лише тим, що відображає цінності, характерні для тієї чи іншої групи. Сутність даного явища полягає в тому, що підліток, прагнучи добитись уваги ровесників, підвищує свій соціальний статус, приписує найближчому оточенню вигадані чесноти, незвичайні, видатні риси. За його уявленнями це створює навколо нього ореол винятковості. Така поведінка інфантильних підлітків говорить про їх низьку самооцінку.

Крім безпосереднього спілкування з однолітками в 14–15 літньому віці суттєву роль починає відігравати «підліткова чи юнацька субкультура», тобто деякі норми, стиль спілкування, одягу, інтереси, погляди, характерні для молоді. Специфіка віку, що розглядається, в тому, що підлітки прилучаються, наближуються, включаються у цю субкультуру. Саме залучення до цієї субкультури вони частіше всього мають на увазі, коли говорять про бажання бути дорослими.

Не слід забувати, що особливості спілкування підлітка з однолітками, характер здійснюваного впливу багато в чому залежать від уявлення підлітка про самого себе, про його ставлення до себе. Тому так важливо доторкнутись до світу переживань кожного підлітка, щоб зрозуміти його і допомогти самоствердитись.

Розвиваючи вольову поведінку підлітків, використовуйте емоційно привабливі ігри, віддавайте перевагу тим виховним справам, які збагачують інтереси, захоплення школярів, підтримуйте і закріплюйте наміри, що виникають у них.

Школярі часто змішують прояви таких, наприклад, якостей, як наполегливість і впертість, дотримування визначених принципів і прагнення будь-якою ціною досягти свого, вбачаючи в цьому рівноцінні прояви волі. Тому дуже важливими є бесіди з підлітками, у процесі яких вони вчаться розрізняти такі прояви, відділяти справжні і хибні прояви волі.

Для 13–15 літніх достатньо наочною стає перспектива їх майбутнього життя. Активно формується уявлення про своє «Я». Виникає проблема морального вибору способів поведінки і в навчальній роботі, і в боротьбі за любов, повагу до себе інших людей. При цьому в саморозвитку важливого значення набувають не стільки літературні герої, скільки цінності молодіжної субкультури, поклоніння зіркам кіно, поп-музики. У зв’язку з цим вирішального значення для виховання старших підлітків набуває формування духовно-моральної атмосфери в їх житті.

Сприйняття класного керівника дітьми не залишається однаковим протягом усього підліткового віку. Слово вчителя перевіряється самим його ставленням до справи, моральні сентенції – реальною моральністю, яка проявляється у відносинах з колегами і учнями, у здатності жити чесно, вирішувати повсякденні проблеми справедливо. Ви завоюєте авторитет у старших підлітків, якщо зумієте стати для них старшим товаришем, спроможним увійти в їх референтне середовище.

Необхідно пам’ятати, чого не можна робити ні в якому разі, спілкуючись з підлітком: застосовувати насилля, крики і глузування; застосовувати епітети, які б принижували його гідність; ображатись і демонстративно не розмовляти з ним, ігнорувати його думки, плани на майбутнє, право на дозвілля та кишенькові гроші.

Скористаємося деякими порадами щодо спілкування з підлітками:

– Більше семи фраз поспіль – це вже лекція.

– Ваша розмова з підлітком має бути діалогом.

– Наберіться терпіння. Не перебивайте, не тягніть з нього слова, не закінчуйте за нього речення.

– Спілкуючись з підлітком, дивіться йому в очі, поверніться до нього обличчям. Вашу манеру він поважатиме, спілкуючись з іншими людьми.

– Охолоньте, перш ніж почати розмову з дитиною.

– Пам’ятайте, запитання, яке починається зі слів «а чому ти..», як правило, викликає у підлітка бажання захищатися.

– Розкажіть підлітку про себе.

– Не заважайте підлітку відчувати те, що він відчуває. Не вмовляйте його, не «лізьте в душу».

Узагальнюючи вище сказане, перерахуємо пріоритетні для старших підлітків напрями виховної роботи:

1. Сприяти тому, щоб зміст і форми колективної творчої діяльності та індивідуального впливу допомагали кожному з учнів знайти себе, самовизначитися.

2. Максимально використовувати у роботі з учнями досвід самовиховання, виховувати потребу та здатність до самоаналізу, самооцінки.

3. Розвивати уміння будувати рівноправні відносини з однолітками, які б ґрунтувались на взаєморозумінні, взаємності; формувати способи дружнього, вибіркового спілкування.

4. Формувати вміння розуміти причини власної поведінки і поведінки іншої людини.

5. Розвивати позитивний і разом з тим адекватний образ свого типу фізичного «Я» як такого, що змінюється і розвивається.

6. Навчити способам регуляції поведінки й емоційних станів.

7. Виховувати високу моральність у взаєминах юнаків і дівчат.

8. Прищеплювати учням високу правову культуру, повагу до законів держави.