Стадії колективних творчих справ і педагогічних умінь

1. Попередня робота – визначення ролі даної КТС у житті колективу, визначення конкретних виховних і життєво-практичних завдань даної КТС і дій для їхнього виконання.

На даному етапі організатор справи – будь то класний керівник, учитель-предметник або педагог-організатор – допомагає учням у виборі теми й напряму Справи. Необхідно зробити так, щоб ініціатива виходила від самих дітей: провести конкурс між мікроколективами на кращі варіанти, пропозиції, проекти КТС; створити «Банк ідей», скарбничку пропозицій і т.п. Організатор бере участь нарівні з дітьми, пропонує свої варіанти. На загальному засіданні обговорюються всі варіанти. Один з них вибирається для здійснення. У випадку, якщо є кілька варіантів, які виявляються життєво важливими, їх можна вибудувати в пріоритетному порядку, і в такий спосіб буде вирішена проблем а вибору наступного КТС.

2. Колективне планування – колективне уточнення мети діяльності, складання плану майбутньої Справи.

На даному етапі роль дорослого полягає в тому, щоб допомогти учням урахувати проблеми школи, мікрорайону, селища й ін., розподілити доручення між мікроколективами й окремими дітьми на основах принципу природо відповідності. Організатор спрямовує свою роботу на розвиток у учнів творчого пошуку. Не треба нав’язувати дітям свою позицію, нехай вона пролунає як ще один внесок у спільну Справу нарівні з іншими. Найкраще буде, якщо думка дорослого буде як би розвитком того, що запропонували діти. Дуже важливо тактовно й ненав’язливо брати участь у роботі мікроколективів. Якщо діти зіштовхнулися із труднощами вибору або в них немає варіантів, можна запропонувати декілька своїх, і тоді діти, вибравши один із них, відчують себе їхніми авторами.

3. Колективна підготовка творчої справи.

Під час підготовки Справи організатор разом з Радою Справи уточнює, коригує план її підготовки й правила проведення, а потім безпосередньо організує її виконання. Педагог повинен спрямовувати увагу на стимулювання ініціативи кожного учасника Справи. У процесі підготовки склад мікроколективів може змінюватися, вони можуть поєднуватися за іншими ознаками, ніж на час планування. На даному етапі готують «сюрпризи», педагог направляє цю роботу й допомагає зберегти «сюрприз» у секреті.

4. Проведення колективної творчої справи.

Ця стадія характеризується здійсненням конкретного плану дій. Організатор координує проведення учнями Справи відповідно до плану, допомагає учням у вирішенні питань, які виникають у ході проведення Справи. Слід зазначити, що не завжди потрібно суворо дотримуватися заздалегідь наміченого плану дій. Якщо виникають відхилення від плану через різні непередбачені обставини і учні самі знаходять вихід із ситуації, що створилася, це гідно заохочення, тому що в цьому випадку має місце прояв творчих ініціатив й уміння брати на себе відповідальність за спільну працю. Для організатора на даному етапі головним завданням є підняття мажорного духу учнів, упевненості у власних силах, у своїй здатності нести людям радість, прагнення до подолання труднощів.

5. Колективне підбиття підсумків й аналіз.

Під час аналізу дітям надається провідна роль, але весь процес повинен проходити під безпосереднім керівництвом організаторів справи. Тут спочатку в мікроколективах, а потім спільно розглядаються позитивні й негативні сторони проведеної Справи. Причому дітей необхідно націлити на те, що негативний досвід – це теж досвід, на якому треба вчитися, тому не потрібно приховувати невдачі: треба спокійно їх проаналізувати й зробити висновки.

Під час аналізу дуже важливе заохочення тих, хто доклав максимум зусиль, виявив творчу ініціативу, а також тих, хто взяв на себе відповідальність у непередбачуваних ситуаціях. Окремо слід зазначити участь у справі ізольованих дітей, що вимагають підвищеної педагогічної уваги, особливо у тому випадку, якщо вони раніше не брали участі у КТС.

6. Стадія найближчої післядії.

На цій стадії виконуються рішення, прийняті в результаті аналізу. Організатор повинен направити виконання рішень у таке русло, коли КТС стала б ефективним засобом вирішення виховних завдань, проявом турботи вихователя, а потім у міру накопичення досвіду самих вихованців щодо репутації колективу й кожного його члена окремо.

Варто відзначити, що ця остання стадія проведеної Творчої Справи може збігатися х першою стадією наступної. Роль організатора в такому випадку спрямована на роботу на роботу в мікроколективах: вносяться зміни в чергові творчі доручення, направляється робота з літературою. Пропозиції, що виникли в ході обговорення й аналізу, реалізуються у підготовці наступної КТС.

Виховне завдання КТС здійснюється за умови чотирьох НЕ МОЖНА:

1. НЕ МОЖНА порушувати послідовності дій при підготовці й проведенні будь-якої КТС.

2. НЕ МОЖНА допускати перекручувати позиції, ролі, що визначена педагогові.

3. НЕ МОЖНА розглядати кожну КТС в «чистому вигляді». Підготовка й проведення кожної з них вимагає, щоб дорослі разом з дітьми опирались на досвід попередніх Справ, у кожен вид КТС вносили елементи іншого виду (наприклад, у соціальне – художньо-естетичне, й навпаки). Такий взаємозв’язок забезпечує набагато більший виховний ефект.

4. НЕ МОЖНА допускати розриву Колективних Творчих Справ з досвідом і знаннями вихованців, отриманими у навчально-виховному процесі. КТС – один з компонентів у загальній виховній системі.