Критерії оцінки уроків студентів-практикантів

Оцінка навчальної й позакласної роботи з предмета

Керівник педагогічної практики керується такими критеріями оцінки уроків студентів-практикантів:

Оцінка "відмінно" ставиться, якщо уроки й позакласні заходи було проведено на високому науковому і організаційно-методичному рівнях, студентом обґрунтовано висувалися, ефективно вирішувалися навчально-виховні завдання, раціонально застосовувалися різноманітні методи навчання та прийоми активізації школярів із врахуванням їх вікових особливостей й індивідуальних відмінностей, підтримувалася дисципліна; якщо студент виявив знання психолого-педагогічної теорії й творчу самостійність у доборі навчального і дидактичного матеріалу в процесі побудови й аналізу занять, при цьому:

1) повністю реалізовано виховний, освітній та розвивальний потенціал уроку;

2) методичні прийоми відповідають умовам навчання та поставленим цілям;

3) правильно встановлено послідовність і співвідношення тренувальних та мовленнєвих вправ;

4) практикант дає чіткі й методично грамотні установки на виконання учнями мовленнєвих дій;

5) правильно розподіляє час уроку;

6) студент практично не робить помилок, помічає помилки учнів і вчасно, коректно їх виправляє;

7) практикант використовує різні способи активізації учнів на уроці з урахуванням їх вікових особливостей і здійснює індивідуальний підхід до учнів;

8) студент уміє викликати інтерес учнів до виучуваного матеріалу;

9) грамотно використовує наочність та технічні засоби навчання, як наявні, так і самостійно виготовлені;

10) епізодично користується конспектом і в ході уроку може скоригувати свою діяльність.

Оцінка " добре " ставиться, якщо студент навчальні та позакласні заходи провів на високому науковому і методичному рівнях, успішно вирішував навчальні і виховні завдання, однак недостатньо ефективно використовував окремі методичні прийоми активізації учнів; якщо студент виявив знання психолого-педагогічної теорії у доборі навчального і дидактичного матеріалу, але припускався незначних помилок у побудові й проведенні занять:

1) не до кінця реалізовано виховний, освітній і розвивальний потенціал уроку;

2) методичні прийоми раціональні, відповідають поставленим цілям та умовам навчання;

3) в основному правильно встановлено послідовність і співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ;

4) практикант іноді робить несуттєві мовні помилки, які сам виправляє, а також помічає і виправляє більшість помилок учнів;

5) практикант володіє різними способами активізації учнів на уроці, але не завжди здійснює індивідуальний підхід до них;

6) студент уміє викликати інтерес учнів до більшості видів роботи, що проводиться на уроці;

7) використовує наявні й самостійно виготовлені наочні посібники, але методика їх використання не завжди раціональна;

8) епізодично користується конспектом протягом уроку і в деяких випадках може скоригувати свою заплановану діяльність.

Оцінка " задовільно " ставиться, якщо студент у реалізації навчально-виховних завдань помилявся, недостатньо ефективно застосовував психолого-педагогічну теорію, методи та прийоми навчання, недостатньо активізував пізнавальну діяльність школярів, не завжди був спроможний установити контакт з ними, під час аналізу занять не виявляв чи не розумів сутності й причин своїх помилок та недоліків. При цьому:

1) не до кінця реалізовано виховний, освітній та розвивальний потенціал уроку;

2) методичні прийоми не завжди відповідають меті;

3) мають місце порушення послідовності вправ і співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ;

4) студент часто робить мовні й мовленнєві помилки і не помічає в багатьох випадках помилок учнів;

5) недостатньо володіє способами активізації учнів на уроці, не здійснює індивідуальний підхід до них;

6) уміє викликати інтерес до деяких видів роботи на уроці;

7) студент мало і не завжди раціонально використовує наочні посібники, не виготовляє їх сам;

8) студент постійно користується конспектом і не може скоригувати свою діяльність у ході уроку.

Оцінка " незадовільно " ставиться, якщо на уроці не було досягнуто навчально-виховної мети, було допущено серйозні помилки під час викладу навчального матеріалу, не забезпечувалася дисципліна; якщо студент виявив слабкі знання психолого-педагогічної теорії й некритично ставився до своєї роботи.

Оцінка виховної роботи

Оцінкою " відмінно " оцінюється студент, який вчасно та якісно виконав запланований обсяг робіт, виявив уміння спиратися на психолого-педагогічну теорію, правильно визначати й ефективно вирішувати виховні завдання, передбачати способи і результати його вирішення з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, виявив самостійність, творчий підхід, педагогічний такт.

Оцінка " добре " ставиться студенту, який повністю виконав окреслену на період практики програму виховної роботи, виявив уміння визначати виховні завдання і способи їх вирішення, виявив ініціативу в роботі, однак у процесі проведення окремих видів виховної роботи припускався незначних помилок.

Оцінка " задовільно " ставиться студенту, який виконав програму виховної роботи, проте не виявив глибокого знання психолого-педагогічної теорії й уміння застосовувати її, припускався помилок у плануванні й проведенні окремих позакласних заходів, недостатньо враховував вікові й індивідуальні особливості учнів.

Оцінкою " незадовільно " оцінюється студент, який не виконав програму виховної роботи; не виявив знання психолого-педагогічної теорії, уміння застосовувати її для реалізації виховних завдань, не зміг установити необхідні взаємини з учнями, не спромігся організувати педагогічно виправдану діяльність.

Підсумкова оцінка за педагогічну практику повинна враховувати ступінь ефективності проведеної студентом навчально-виховної роботи, участь у роботі школи, суспільну активність студента, його ставлення до професії педагога, до учнів, якість звітної документації.

Якість звітної документації, а також термін її подачі студентом викладачеві-методисту може стати підставою для зниження оцінки, а в окремих випадках – для висновку про невиконання програми педагогічної практики.

Рекомендована література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К, 1991.

2. Білоус Д. Диво калинове. – К, 1988.

3. Біляєе О.М. Концепція інтенсивного навчання мови //Дивослово. – 1991 -№6. – С. 26-30.

4. Вихованець І. Р. Таїна слова. – К., 1990.

5. Вихованець І.Р. У світі граматики. – К., 1987.

6. Караман С. О. Методика навчання української мови в гімназії: Навч. посібник. – К.: Ленвіт, 2000. – 272 с.

7. Лобода Б.В.. СкуратівськийЛ.В. Українська мова в таблицях: Довідник. – К, 1993.

8. Мартиненко С.М. Хоружа Л.Л. Лекції з загальної педагогіки. – К: КМПУім. Б.Д. Грінченка, 2005. – 176 с.

9. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Підручник. – К: Ленвіт, 1999. – 320 с.

10. Методика навчання української мови в середніх навчальних закладах / За ред. М. Пентилюк. М.І. Пентилюк, С.О. Караман, О. В. Караман та ін. К.: Ленвіт, 2004. – 400 с.

11. Олійник О. Світ українського слова. - К, 1994.

12. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.

13. Практична педагогіка виховання: Посібник / За ред. М.Ю. Красовецького, Г.І. Іванюк. – К.: Плай. 2004. – 218с.