Принцип міцності

Здійснювати принцип міцності у фізичному вихованні – значить, забезпечувати збереження освоєного навички і придбаної працездатності протягом якомога більш тривалого або певного часу.

Велике значення принцип міцності набуває в тих випадках, коли метою навчання є формування таких життєво необхідних навичок, як, скажімо, біг, стрибки, плавання, пересування на лижах.

Міцність засвоєних навичок відіграє також важливу роль у змагальної діяльності, коли внаслідок незвичній зовнішньої ситуації і суб’єктивних факторів недостатньо усталений навик розбудовується.

Погано закріплені навики легко руйнуються при переході до нових, більш складним вправам, якщо перші служать опорою для формування останніх, або під впливом підвищених навантажень. Слід все ж таки відзначити, що не завжди і не всі вправи і технічні прийоми (наприклад, у видах спортивного єдиноборства або в навчальних комбінаціях гімнастичних вільних вправ) слід міцно закріплювати. Багато з них є лише допоміжними прийомами для оволодіння основними діями.

Головними умовами вироблення міцного навички є:

а) свідоме його засвоєння; б) багаторазове систематичне повторення освоєного матеріалу (завдяки чому зберігається та досягнутий рівень фізичних якостей); в) так зване попутне повторення (коли кожне чергове заняття містить в різних комбінаціях основні елементи навички, придбаного на попередніх заняттях).

Таким чином, принцип міцності дуже тісно пов’язаний з принципом систематичності. Систематичне повторення потрібно, отже, не тільки для того, щоб освоїти нові вправи, а й для того, щоб міцно закріпити вивчені раніше.

Слід зауважити, що міцність основних навичок залежить не тільки від методів навчання, але і від особливостей самих досліджуваних дій. У той час як одні навички в результаті навіть невеликих перерв у заняттях значно розбудовуються або навіть втрачаються, інші (наприклад, у плаванні, катанні на ковзанах чи їзді па велосипеді), будучи якось освоєними, зберігаються дуже довго. Звідси випливає, що режим повторення у заняттях, необхідний для досягнення міцності, повинен встановлюватися в залежності від багатьох конкретних умов і, зокрема, від особливостей самих досліджуваних дій.

До факторів, разлажівающім навик, слід віднести насамперед стомлення, особливо після великих або максимальних функціональних навантажень, які, як відомо, час від часу застосовуються в сучасних методах тренування. Тому слід суворо дотримуватися термінів відновного періоду, необхідного для ліквідації стомлення, викликаного попередніми заняттями. Підвищення ж витривалості в результаті тренувань слід розглядати як один з методів підвищення стійкості навички.

До факторів, що порушує міцність освоєного дії, слід віднести також усі незвичні умови зовнішнього порядку (нерівності ґрунту, незвичний снаряд, погане освітлення і т.п.). Для того, щоб озброїти займаються проти негативного впливу подібного роду перешкод, необхідно періодично свідомо ускладнювати зовнішні умови, в яких виконуються вправи.

Для дотримання принципу міцності в педагогічному процесі слід керуватися наступними правилами:

1. Не поспішати з переходом до вивчення нових вправ.

2. Чи не перевантажувати заняття новими вправами.

3. Включати в заняття раніше вивчені і міцно засвоєні елементи в нових сполученнях і варіантах.

4. Підвищувати інтенсивність і тривалість виконання вправ.

5. Періодично об’єктивно оцінювати досягнення займаються під час курсівок, нормативних та розрядних випробувань, змагань і виступів.

6. Дотримуватися правильні інтервали між заняттями.

Кожен з принципів навчання був розглянутий окремо тільки для зручності викладу. У реальному ж процесі навчання принципи дидактики, застосовані окремо один від одного, свого призначення не виправдовують, оскільки процес навчання визначається багатьма взаємозалежними закономірностями. Так, свідомість навчання обов’язково передбачає активність займаються. Доступність у навчанні забезпечується наочністю і систематичністю. Систематичність проходження навчального матеріалу сприяє його міцному засвоєнню.

На успіх навчання можна розраховувати лише в тому випадку, якщо педагог дотримується всіх дидактичні принципи в правильному їх поєднанні і в певній системі.