В) Лікування гнійної рани після операції

Після виконання ВХО або простого розкриття (розтини) рани на кожній перев'язці лікар оглядає рану і оцінює її стан, от­мечая динаміку процесу. Краї обробляються спиртом і йодвмісним розчином. Порожнина рани очищається марлевою кулькою або сал­феткой від гною і вільно лежачих ділянок некрозу, що секвеструють, гострою дорогою січуться некротичні тканини. Потім слідує промивання антисептиками, дренування (за свідченнями) і рихле тампонування.

У першій фазі загоєння, коли є рясна ексудація, не можна застосовувати мазевые препарати, оскільки вони створюють перешкоду відтоку відокремлюваного, в якому знаходиться велика кількість бактерій, продуктів протеолиза, некротичних тканин. У цей період пов'язка дол­жна бути максимально гігроскопічна і містити антисептики. Ними можуть бути: 3% розчин борної кислоти, 10% розчин хлориду натрію, 1% розчин диоксидина, 0,02% розчин хлоргексидину і ін. Лише на 2-3 доби можливе вживання водорозчинних мазей: «Льовомеколь», «Льовосин», «Льовонорсин», «Сульфамеколь» і 5% диоксидиновая мазь.

Певне значення в лікуванні гнійних ран має «хімічна некректомія» за допомогою протеолітичних ферментів, надаючих некролитическое і протизапальна дія. Для цього исполь­зуются трипсин, хімотрипсин, химопсин. Препарати засипаються в рану в сухому вигляді або вводяться в розчині антисептиків. Для активно­го видалення гнійного ексудату безпосередньо в рану укладають сор­бенты, найбільш поширеним з них є поліфепан.

З метою підвищення ефективності ВХО і подальшого лікування гнійних ран в сучасних умовах застосовують всілякі физи­ческие методи дії. Широко використовується ультразвукова ка­витация ран, вакуумна обробка гнійної порожнини, обробка пульси­рующей струменем, різні способи вживання лазера. Всі ці методи переслідують мету прискорення очищення від некротичних тканин і губи­тельного дії на мікробні клітки.