Б) Вторинна хірургічна обробка рани

Свідченням до ВХО рани є наявність гнійного вогнища, отсут­ствие адекватного відтоку з рани (затримка гною), утворення обшир­ных зон некрозу і гнійних набряків. Протипоказанням служить лише украй важкий стан хворого, при цьому обмежуються вскрыти­ем і дренуванням гнійного вогнища.

Завдання, що стоять перед хірургом, виконуючим ВХО рани:

| Розтин гнійного вогнища і набряків.

| Посічення нежиттєздатних тканин.

| Здійснення адекватного дренування рани.

Перед початком ВХО слід визначити видимі кордони воспале­ния, локалізацію області гнійного розплавлення, найбільш короткий доступ до нього з врахуванням розташування рани, а також можливі дороги рас­пространения інфекції (по ходу судинно-нервових пучків, м'язово-фасціальних піхв). Окрім пальпаторного дослідження в цьому слу­чае застосовуються різні види інструментальної діагностики: ультразвуковий метод, термографічний, рентгенівський (при остеоми­елите), комп'ютерна томографія.

Як і первинна хірургічна обробка, ВХО є самостоя­тельным оперативним втручанням. Вона виконується в операцион­ной бригадою хірургів з використанням знеболення. Лише адек­ватная анестезія дозволяє вирішити всі завдання ВХО. Після розтину

гнійного вогнища проводиться ретельна інструментальна і пальцьова ревізія по ходу самої рани і можливого знаходження набряків, які в подальшому також розкривають через основну рану або контраперту­ру і дренують. Виконавши ревізію і визначивши об'єм некрозу, произ­водят евакуацію гною і посічення нежиттєздатних тканин (некректомія). При цьому не можна забувати, що поблизу або в самій рані можуть знаходитися крупні судини і нерви, які необхідно зберегти. Перед закінченням операції порожнина рани рясно промивається анти­септическими розчинами (перекис водню, борна кислота або ін.), рихло тампонується марлевими серветками з антисептиками і дрени­руется. Найбільш вигідним способом лікування при обширних гнійних ранах є проточно-промивне дренування. В разі локализа­ции пошкодження на кінцівці необхідна іммобілізація.

У таблиці 4.2 представлені основні відмінності ПХО і ВХО рани.

Таблиця 4.2 Відмінностей первинної і вторинної хірургічної обробки рани