Принципи усності та писемності

Регламентація порядку цивільного судочинства засновується на засадах усності та писемності (документальності).

Так, відкривається судове провадження виключно на підставі позовної заяви, заяви про видачу судового наказу тощо (ч. 1 ст.122 ЦПК). Інші провадження та процедури цивільного судочинства також обумовлені пред’явленням до суду відповідних документів, на підставі яких судом вирішуються процесуальні питання та розглядається і вирішується справа по суті. Разом з цим судові засідання відповідно до цивільного процесуального законодавства проходять у усній формі (ст.6 ЦПК).

Сторони до судового розгляду представляють різні процесуальні заяви та письмові докази. Такий порядок цивільного судочинства спрямований на його ефективність та унеможливлює появу наступних ризиків для відкладення справи задля задоволення тих чи інших клопотань у судовому засіданні. І тому у аспекті єдності усності та писемності (документальності) судочинства усність судового розгляду зводиться, як правило, до посилань до тих чи інших документів та матеріалів цивільної справи.

У цивільному судочинстві принцип усності та писемності діють сумісно, що означає те, що: закон передбачає у тих чи інших усну чи письмову, документальну форму певних процесуальних дій сторін.

Як правило, ЦПК вимагає певного процесуально-документального оформлення дій сторін судового процесу у змагальних паперах та інших процесуальних документах сторони. Поряд з цим допускається, як правило, усна презентація матеріалів справи при розгляді у судових засіданнях, подання усних клопотань з різних питань цивільного судочинства.